Валентина Бартошик: Відданість громаді - щоденна реальність: беззастережна правда про соціальну сферу.

Є професії, які видно всім. Лікарів - у білих халатах. Військових - у формі. Вчителів - у класах. Але є ще інша професія. Та, яку не побачиш на білбордах, і про яку майже не говорять уголос. Соціальний працівник. Людина, яка приходить туди, де найважче. Туди, де болить. У квартири самотніх стареньких. У сім'ї, які втратили опору. До людей на межі. До тих, хто пережив війну. Втрату. Відчай. Травму.

Соціальна сфера - це не про папери і довідки, як часто думають. Це - про життя людей. Про здатність однієї людини бути поруч з іншою у момент, коли весь світ від неї відвернувся.

Напередодні Дня працівника соціальної сфери я хочу сказати кілька важливих слів. Не про себе. Про тих, хто тримає цю систему щодня. Хто герої по суті.

Коли звучить термін "соціальна підтримка", багато людей асоціюють його лише з фінансовими виплатами. Проте, насправді, це поняття охоплює значно більше. Соціальний захист полягає в тому, щоб особа не залишалася наодинці з труднощами. Це означає мати поруч професіонала, готового підтримати. Це про те, щоб знайти людину, яка допоможе знову піднятися і продовжити свій шлях.

У Львові система соціальної підтримки охоплює тисячі людей. Ми працюємо з тими, хто потребує найбільше:

Соціальна сфера - це не одна установа. Це ціла система підтримки, яка у Львові працює щодня, навіть тоді, коли війна, тривоги чи блекаути. У цій системі тисячі людей знаходять не просто допомогу - шанс повернутись до життя.

У Львові соціальний сектор об'єднує ряд впливових організацій, кожна з яких спеціалізується на своїх конкретних аспектах підтримки.

Соціальний сервісний центр "Джерело"

Ця установа є найбільшою соціальною установою в місті. Щороку понад 500 спеціалістів, які працюють у 22 локаціях Львівської громади, надають допомогу більш ніж 12 000 людям. Тут надається підтримка самотнім літнім людям, дітям та молоді з інвалідністю, особам, що опинилися в кризових ситуаціях, жертвам домашнього насильства, ветеранам, а також родинам, які виховують дітей-сиріт. Список можна продовжувати. Спеціалісти відвідують тих, хто не в змозі впоратися самостійно, стаючи для них важливою опорою. У "Джерелі" основою роботи є не лише інструкції, а й людяність.

Центр підтримки вимушено переміщених осіб

Війна зробила мільйони українців вимушеними переселенцями. Львів став прихистком для десятків тисяч людей - і наша робота була не про "поселити", а про зустріти з гідністю. Центр підтримки ВПО - це команда із 48 працівників, які щодня працюють з людьми, що втратили свої домівки, майно, спогади, рідні міста.

Це не лише місце для тимчасового перебування - це підтримка сімей, допомога в оформленні документів, соціальна інтеграція та пошук вирішень у найскладніших обставинах.

У складі Центру функціонують декілька прихистків, серед яких модульне містечко "Маріяполіс", а також приміщення на вулицях Тернопільській, Замарстинівській і у Великих Грибовичах. Крім того, існує фронт-офіс, розташований у ЦНАПі, куди щоденно звертаються сотні людей. Вони приходять в пошуках підтримки, а найчастіше – за надією на краще.

Львівський центр надання послуг учасникам бойових дій

Це осередок сили. Місце, де панує довіра. І простір, що не потребує додаткових слів для тих, хто пережив війну. Тут діє принцип "рівний - рівному": в команді багато ветеранів та близьких військових. Вони не просто виконують свої обов'язки - вони розуміють, з якими труднощами стикається людина після фронту і як важко повернутися до звичайного життя.

Центр на вулиці Пекарській відкрив свої двері в 2016 році. Наразі це вже не просто один кабінет, а розгалужена мережа:

Це - про людяність, гідність і побратимство.

Відділ соціального забезпечення — це місце, де підтримка перетворюється на конкретні рішення.

Управління соціального захисту - це основний координаційний центр соціальної підтримки в громаді. Команда з понад 185 фахівців щодня працює у п'яти районних відділах, щоб допомога доходила не на папері, а до людей. Це серце системи, що формує соціальну політику міста й реалізує програми підтримки для тих, хто найбільше її потребує: людей з інвалідністю, ветеранів, родин загиблих захисників, багатодітних сімей, внутрішньо переміщених осіб, людей у складних життєвих ситуаціях.

Управління виконує не лише адміністративні функції в сфері соціальних програм, але й активно займається підтримкою особистих історій людей. Протягом дев'яти місяців 2025 року близько 20 тисяч членів громади отримали фінансову допомогу з міського бюджету в різних складних ситуаціях — від втрати житла внаслідок ракетних атак до підтримки родин загиблих військових. Всього було виділено понад 63 мільйони гривень адресної допомоги тим, хто її потребував у критичний момент.

Місто акцентує свою увагу на підтримці захисників та їхніх сімей. Через відповідні органи здійснюються виплати:

Управління також відповідає за призначення державних, обласних та міських соціальних виплат - допомоги багатодітним сім'ям, виплати людям із рідкісними захворюваннями, компенсації з догляду, виплати до пам'ятних дат, програми підтримки осіб з інвалідністю та довгожителів. Тут оформлюють посвідчення: учасника бойових дій, людини з інвалідністю внаслідок війни, багатодітної сім'ї, реабілітованого, ветерана праці тощо.

В управлінні було ініційовано значущий для міста проєкт "Візити підтримки", який представляє собою унікальний підхід до взаємодії з людьми з інвалідністю І групи. Спеціалісти управління разом із соціальними працівниками особисто відвідують людей у їхніх домівках, щоб безпосередньо дізнатися про їхні потреби, а не лише спиратися на інформацію з документів. Наразі вже проведено 262 домашні візити, включаючи візити до осіб з порушеннями зору. Кожне таке відвідування приносить конкретні результати: забезпечення доступності, надання реабілітаційних засобів, юридичний супровід та підтримка родин.

Це не лише статистичні дані. Це - родини, які не залишилися наодинці. Це - дорослі діти, що втратили батьків під час війни, але відчувають підтримку свого міста. Це - люди, які, незважаючи на втрати, отримали можливість знову піднятися на ноги. А за кожним таким кроком стоїть злагоджена праця управління соціального захисту. Спокійна, непомітна, але надзвичайно важлива.

Служба у справах дітей і центр "Рідні" - там, де дітям повертають безпеку і майбутнє

Соціальна сфера - це не лише про допомогу дорослим. Це також про те, щоб діти не втрачали дитинство навіть у найскладніших життєвих історіях. Саме цим займається Служба у справах дітей Львівської міської ради та її партнерські установи, серед яких - Центр соціальної підтримки дітей та сімей "Рідні" і Малий груповий будинок "Спільнота-Рідні".

Центр "Рідні" - коли важливо мати поруч не просто організацію, а справжніх людей.

Цей заклад призначений не для заміни родини, а для підтримки дітей у збереженні віри в себе. Тут працюють із дітьми, які тимчасово опинилися поза домом через насильство, байдужість батьків, кризові ситуації, конфлікти чи інші складні обставини. Центр надає допомогу не лише дітям, а й їхнім сім'ям, адже головною метою є не "відібрати", а зберегти родину в тих випадках, де це можливо.

У структурі центру:

Центр акцентує увагу на гуманізмі: жоден з працівників не має досвіду інтернату. Натомість команда функціонує за новою моделлю, яка передбачає повагу, підтримку та партнерство з родинами. У структурі є навіть спеціаліст, що займається подоланням залежностей, адже саме ці проблеми часто призводять до руйнування сімей та позбавлення дітей почуття безпеки.

У центрі одночасно можуть знаходитися до 26 дітей, які мають вік від народження до 18 років. Тимчасове перебування триває до 9 місяців, щоб діти не зростали без любові й підтримки, а мали можливість повернутися до своїх сімей або знайти нові в формі усиновлення, прийомних родин чи дитячих будинків сімейного типу. Команда центру складається з 54 професіоналів, які працюють не лише за правилами, а й з великою відданістю.

"Спільнота-Рідні" – притулок для тих, хто вступає у новий етап дорослішання.

Львів створив Малий груповий будинок "Спільнота-Рідні" для підлітків та молоді, які залишилися без батьківської підтримки. Це місце не є інтернатом або гуртожитком, а справжнім домом, де проживають 20 молодих осіб: 10 хлопців і 10 дівчат, що отримують освіту у вищих навчальних закладах або коледжах.

Тут допомагають не лише з побутом - тут вчать жити самостійно, планувати бюджет, здобувати професію, піклуватися про себе і бути відповідальними. Є й формаційна програма, і волонтерські ініціативи, і просто ті самі побутові речі, які формують зрілу людину. Бо дитина, яка виросла без сім'ї, не повинна виходити в доросле життя самотньою.

Сьогодні в цьому місці проживають 8 дітей, багато з яких прибули з районів, де продовжуються активні бойові дії. Для них Львів є не лише містом, а справжньою можливістю на безпечне життя без тривог.

Соціальна сфера - це не про "видачу довідок". Це про вплив на життя людей. І ми в місті свідомо змінюємо підхід: від бюрократії - до людяності й дії. За останні роки у Львові з'явилися програми, яких не було раніше. Програми, які справді змінюють життя.

"Візити підтримки"

Це інноваційна модель соціального обслуговування, що працює на дому. Наші професіонали відвідують літніх людей та осіб з інвалідністю, щоб надати їм допомогу в побутових справах і життєвих ситуаціях. Ми також пропонуємо моральну підтримку і просто присутність, адже самотність може бути такою ж болючою, як і фізичні недуги.

Команди з різних спеціальностей для підтримки ветеранів

Ми впровадили командний підхід, у якому ветерану надається допомога не лише одним, а відразу кількома фахівцями: психологом, юристом, соціальним працівником та представником служби супроводу. Ми відвідуємо кожного ще до його виписки з лікарні — допомагаємо адаптувати житлові умови, налагодити побут, отримати всі необхідні засоби для реабілітації та знайти підтримку для його родини.

Допомога безпритульним особам

Ми відходимо від традиційного підходу до "нічліжок як короткочасного укриття" і переходимо до моделі соціальної підтримки та відновлення гідності. На вулиці Кирилівській у Львові функціонує центр, в якому безпритульні мають можливість:

- отримати лікувальні послуги

- відтворити документи

- відновити сімейні зв'язки

Цього року ми вперше виділили фінансові ресурси в міському бюджеті для придбання соціальних послуг у громадських організацій, співпрацюючи з тими, хто має досвід у сфері бездомності. Це ще один крок від слів до конкретних дій.

Центри життєстійкості

У час війни кожен може втратити опору - моральну, психологічну, життєву. Тому ми відкриваємо Центри життєстійкості - простори, де людина може відновитися: отримати консультацію психолога, знайти підтримку в спільноті, повернути силу жити далі. Уже працює центр на вул. Науковій, наступний відкриваємо на вул. Грінченка.

Підтримане проживання

Це ще один крок у зміні філософії соціальної політики. Ми відходимо від інтернатної системи - і створюємо житло з підтримкою для людей, які не можуть самостійно жити, але не повинні потрапляти в інституції. На вул. Пасічній уже реконструюється великий будинок підтриманого проживання, де люди отримають не просто дах над головою, а життя в спільноті.

У соціальній сфері не існує "простих розповідей". Тут немає "днів в офісі". Є люди. Живі, складні, з власними болючими істинами.

Я ніколи не забуду зиму 2025 року. На зеленій зоні біля ТРЦ Victoria Gardens поселилась жінка. Бездомна. Соціальні працівники "Джерела" кілька днів ходили до неї. Просто щоб поговорити. Просто щоб вона повірила, що є інший шлях, ніж вулиця. Не одразу погодилась. Відмовляла. Закривалась. Казала: "Я нічого не потребую". Але одного дня пішла з ними. В теплий прихисток. На перший чай. На першу розмову без страху. Це не була перемога системи. Це була перемога любові.

Є інша розповідь. Ветерани, які просили допомоги на вулицях міста. На інвалідних візках. Люди проходили повз, і ми знали: у них є житло, статус, право на соціальну підтримку, але їм бракує віри в себе і довіри до держави. Хто ж наважився з ними поговорити? Такі ж ветерани, як вони. Наші спеціалісти з Центру УБД. Вони відкрито спілкувалися - ветеран з ветераном. Сила полягає не лише в армії, а й у спільноті, яка підтримує своїх.

Соціальна робота - це не просто виконання певних завдань. Це можливість стати підтримкою для тих, хто її найбільше потребує у найскладніші моменти. Ми не ділимося цими історіями з метою підкреслити нашу значимість. Часто наша діяльність залишається непомітною. Проте варто зазначити, що за кожним врятованим життям, кожною збереженою сім'єю та кожною людиною, яка знайшла шлях до надії, стоїть наш соціальний працівник.

Соціальна сфера є однією з найскладніших професій у нашому місті. Вона не відзначається престижем і не має розкішних офісів. Це сфера, що вимагає щоденної роботи з людським стражданням. Тут немає швидких вирішень, а історії, з якими доводиться стикатися, часто сповнені труднощів. Виснаження стає звичним супутником: після робочого дня в думках не вщухають запитання: "Як почувається моя родина в складній ситуації? Чи зможе витримати жінка, яка пережила насильство? Чи зможе ветеран, який ще тримається, впоратися з тим, що у нього всередині?"

Соціальні працівники стикаються з вигоранням. Їх часто не сприймають належним чином, і вони часто залишаються наодинці зі своїми почуттями. Проте, незважаючи на це, вони продовжують свою діяльність, адже усвідомлюють: якщо не вони, то хто ж допоможе?

Коли ми говоримо про соціальний захист - ми говоримо не про "систему допомоги". Ми говоримо про філософію турботи. Про те, що людина не повинна залишатися на самоті зі своїм горем. Про те, що допомога має бути з повагою до гідності, а не формальною.

Львів сьогодні не ідеальний. Ми не ховаємо проблеми. Ми чесно визнаємо: багато чого ще треба змінити, посилити, модернізувати. Але ми точно рухаємося. І рухаємося в потрібному напрямку - до громади, де кожна людина важлива.

Дуже легко дякувати тим, кого видно. Але у місті є люди, без яких багато історій уже були б трагічними.

Соціальні працівники – це люди, які з'являються там, де більше немає нікого іншого.

Тому вирішив висловити свої думки відверто та без прикрас:

Висловлювати вдячність соціальним працівникам — це важливо. Виявляти до них повагу — це обов'язково. Сприяти їхній діяльності — наш моральний обов'язок.

Коли я згадую про цю професію, мої думки завжди повертаються до одного ключового почуття - любові до людей. Можна бути обізнаним у законах, орієнтуватися в процедурах та завантажувати соціальні справи, але без справжнього почуття любові та співчуття утриматися в цій сфері буде вкрай важко.

Ось чому я вирішила написати цей текст не з позиції посадовця, а як звичайна людина. Я стала свідком того, як наші соціальні працівники надавали допомогу дітям, визволяючи їх від страждань. Вони проводили години в бесідах з ветеранами, допомагаючи їм відновити зв'язок із життям. Вони підтримували за руку самотню стареньку жінку. І щоранку знову виходили до людей. Це їхнє покликання.

Попереду нас чекає безліч нових викликів. Історії будуть складними, але я вірю: з командою, що має справжнє серце, ми зможемо досягти значно більшого.

Напередодні свята працівників соціальної сфери хочу з гордістю підкреслити, що я маю честь працювати поряд із найсильнішими особистостями. Дякую всім вам за ваше служіння, яке не можна оцінити за посадами чи фінансовими винагородами. Ваш внесок вимірюється тими життями, які ви змінюєте на краще.

Дякую за зусилля, що підтримують людяність у нашому місті.