Верховный Суд в окружении скандалов: коррупционные схемы, сопротивление реформам и российское влияние.

Авторы:

Михайло Жернаков, виконавчий директор Фундації DEJURE

Марія Глушко, спеціалістка з комунікацій Фонду DEJURE.

У 2025 році рівень недовіри українців до Верховного Суду (ВС) досягнув 69% відповідно до даних соціологічного дослідження, проведеного Фундацією DEJURE. Основними факторами, що спричинили негативне ставлення до судової системи, українці називають корупцію, залежність суддів від політичних діячів і олігархів, а також недостатню доброчесність суддів. Ці результати знову підкреслюють нагальну потребу у реформуванні Верховного Суду та оновленні його складу.

Проблеми Верховного Суду можна розділити на такі категорії:

Фундація DEJURE вивчає ключові виклики, з якими стикається Верховний Суд, та їхній вплив на державну політику, а також розглядає необхідність модернізації цієї найвищої судової інстанції України.

Навесні 2023 року антикорупційні органи затримали Голову Верховного Суду Всеволода Князєва за підозрою у хабарництві на суму близько 3 мільйонів доларів. Цю подію охрестили "чорним днем" для Верховного Суду.

За даними слідства, Князєв просив розсортувати хабар у 13 чорних пакетів з різними сумами. Досі незрозуміло, чи всі 13 суддів отримали конверти з грошима та які домовленості у них були з Князєвим. Справа не доведена до кінця.

З відкритих джерел стало відомо про проведення обшуків у щонайменше двох суддів Верховного Суду. У суддів Жанни Єленіної та Ірини Григорʼєвої виявлено по 50 000 доларів. Однак жодній з них не було висунуто підозру. Юристи Фундації DEJURE подали скаргу на дії цих суддів до Вищої ради правосуддя. У 2024 році ВРП ініціювала дисциплінарну справу, але її розгляд досі не відбувається, і вже минув більше року.

Імена інших суддів, яким Князєв підготував конверти з коштами, залишаються невідомими. Вони продовжують виконувати свої обов'язки у Верховному Суді, приймаючи ключові рішення, які, зокрема, гальмують судову реформу та ускладнюють процес євроінтеграції. Про цих суддів ми розповімо більше в наступних матеріалах.

У вересні 2022 року журналістське розслідування, яке стосувалося російського паспорта колишнього очільника Касаційного господарського суду в системі Верховного Суду (КГС ВС) Богдана Львова, стало приводом для широкого обговорення в суспільстві.

Богдан Львов призначено головою Касаційного господарського суду, що є частиною Верховного Суду (КГС ВС), незважаючи на попередження з боку Громадської ради доброчесності (ГРД). Пізніше він також став заступником Голови Верховного Суду. З російським паспортом у руках, Богдан Львов отримав доступ до державних секретів і ухвалював рішення від імені України.

Після викриття Львова тогочасний Голова ВС Князєв надіслав запит до Служби безпеки України з проханням перевірити усіх суддів Верховного Суду на наявність іноземного громадянства. Однак СБУ, схоже, свідомо саботувала цю перевірку. Лише через три місяці після журналістського розслідування Служба безпеки України публічно прозвітувала, що не виявила російського громадянства у Всеволода Князєва. Про жодного іншого суддю Верховного Суду, якого перевірили додатково, не повідомляли.

Інформація про російський паспорт, який отримала суддя у відставці Валентина Сімоненко у 2003 році, стала відомою завдяки журналістам у 2023 році. Раніше Громадська рада доброчесності вказувала на її зв’язки з анексованим Кримом. Активісти також виявили, що в 2015 році Сімоненко отримала індивідуальний податковий номер у Міжрайонній інспекції Федеральної податкової служби № 1 у Севастополі. У відповідь на цю інформацію активісти влаштували протест під Адміністрацією Президента, виступаючи проти її призначення до Верховного Суду. Проте, цих фактів виявилося недостатньо для того, щоб Служба безпеки України перевірила її на наявність іноземного громадянства. У 2018 році президент Порошенко призначив Сімоненко суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (КЦС ВС).

Схоже, СБУ або свідомо приховують інформацію про російських громадян у Верховному Суді, або не можуть дослідити самостійно цю інформацію, оскільки в Україні немає дієвого механізму перевірки кандидатів і суддів на наявність паспорта іншої держави. На запит Фундації DEJURE СБУ повідомила, що "постійно перевіряє" осіб на громадянство іншої держави. Як роблять це із суддями, зокрема тими, які мають доступ до державної таємниці -- невідомо. Тож небезпека здійснення правосуддя у Верховному Суді громадянами Росії й досі існує, що підтверджує необхідність перевірки чинних суддів, щоби уникнути повторення ситуацій із Львовом та Сімоненко.

Перша спроба у 2016 році створити новий Верховний Суд провалилася ще задовго до скандалу з Князєвим. Воно і не дивно, адже тогочасна процедура добору була абсолютно бутафорська -- значна частина недоброчесних суддів обійняли посади у "новому" суді попри численні зауваження та вимоги ГРД.

Чверть суддів, які тоді були призначені до ВС, раніше отримали негативний висновок Громадської ради доброчесності. А щодо близько 50% -- ГРД надала інформацію, яка могла свідчити про низький рівень доброчесності, зокрема серед них був ексголова ВС Всеволод Князєв. Попри це, у 2019 році Верховний Суд був повністю укомплектованим.

Зараз репутація судової системи та рівень довіри до неї продовжують різко падати. На 2025 рік більше 51% діючих суддів Верховного Суду можуть виявитися недоброчесними. Це підтверджують негативні висновки та інформація, надані Громадською радою доброчесності. Фахівці Фундації DEJURE провели аналіз даних стосовно 153 суддів Верховного Суду. Серед них 34 отримали негативні висновки від ГРД, а стосовно 44 суддів є інформація, що може свідчити про їх недоброчесність. Зокрема, йдеться про дані, отримані від журналістів, які вказують на можливі зв'язки цих осіб з росіянами, а також на певні питання, пов'язані з їхніми деклараціями чи судовими рішеннями.

Враховуючи недавні скандали, пов'язані з Верховним Судом, ця цифра може виявитися набагато більшою. Яскравим прикладом є суддя Сергій Жуков, який, згідно з даними журналістів, мешкає у незадекларованій нерухомості, оцінюваній у 1 мільйон доларів.

Детальніше про суддів Верховного Суду та їхні інші досягнення можна дізнатися у спеціальному проєкті Фундації DEJURE під назвою "Верховний Суд без масок: корупційні схеми, опір реформам та російські паспорти".

Опоненти реформування Верховного Суду часто ігнорують скандальні випадки, пов'язані з його суддями, і наголошують на нібито успішній діяльності суду у формуванні стабільної судової практики. Проте вже зараз стає очевидним, що Верховний Суд зайняв виразну позицію проти реформ і прогресу в євроінтеграційних процесах. Це підтверджують нещодавні рішення суду, що стосуються звільнень та кваліфікаційної оцінки недоброчесних суддів тощо.

Очищення та оновлення судової системи України безпосередньо залежить від роботи оновлених Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) та Вищої ради правосуддя (ВРП). Це включає в себе кваліфікаційне оцінювання суддів, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, а також надання дозволів на проведення заходів стосовно суддів у кримінальних справах, а також організацію конкурсів на вакантні посади суддів.

Одночасно рішення цих двох установ вже потрапили до Верховного Суду, і саме від нього залежить, як розвиватиметься процес реформування. На жаль, практика Верховного Суду свідчить, що наразі очищення судової системи під загрозою.

Фундація DEJURE проаналізувала рішення ВС, які ставлять весь прогрес судової реформи. Далі -- приклади лише кількох найбільш шкідливих.

180 суддів з недоброчесною репутацією можуть знову зайняти свої посади внаслідок постанови Великої палати Верховного Суду, що стосується судді Усатого. Це рішення поставило під сумнів результати попереднього кваліфікаційного оцінювання всіх осіб, які потрапили до цього списку.

Серед згаданих осіб є ті, хто нещодавно потрапив у скандали з хабарництвом, зокрема Сергій Бурхан, а також судді відомого на всю Україну Окружного адміністративного суду Києва Костянтин Кобилянський і Дмитро Костенко. Ці судді володіють статками, що явно перевищують їх офіційні доходи, активно підтримували владу у придушенні протестів під час Революції Гідності, отримали свої посади завдяки родинним зв’язкам і масово закривали очі на правопорушення нетверезих водіїв. Всі вони мають висновки Громадської ради доброчесності щодо їхньої недоброчесності, але, незважаючи на це, успішно пройшли співбесіди у колегіях Вищої кваліфікаційної комісії суддів, які складаються з трьох осіб. Відповідно до законодавства, процедуру оцінки їхньої відповідності займаній посаді має завершити повний склад ВККС.

У справі судді Усатого Велика Палата ухвалила рішення, яке не має достатнього обґрунтування. Вона стверджує, що, незважаючи на негативний висновок ГРД стосовно судді, остаточним вважається рішення колегії ВККС, якщо воно було ухвалене до 30 грудня 2023 року. Саме на цю дату були внесені зміни до законодавства, на які посилається ВП ВС у своїй постанові. Така радикальна зміна в багаторічній практиці Верховного Суду суперечить чинному законодавству та, що важливо, меті судової реформи, яка полягає в очищенні суддівського корпусу від недоброчесних осіб.

Цікаво, що міжнародні партнери звернули увагу на це рішення у своєму нещодавньому звіті, представленому Єврокомісією. Вони відзначили, що "суд відступив від своєї попередньої практики, що ставить під загрозу кваліфікаційне оцінювання суддів за участю Громадської ради доброчесності". Зазвичай у таких значних документах не акцентують на окремих рішеннях, що підкреслює, наскільки резонансною та небезпечною є позиція Верховного Суду.

Завдяки рішенню Верховного Суду, тепер особи, які мають хобі подорожувати до Криму та на тимчасово окуповані території, можуть бути призначені суддями. Це підтверджує випадок судді Олександри Шуліки. Подібні поїздки завжди несуть певні ризики, оскільки ворожі спецслужби активно намагаються вербувати українських громадян. Проте Верховний Суд вирішив, що такі подорожі не є достатньою підставою для відмови у призначенні, якщо не доведено, що кандидат відкрито підтримує російську окупацію. Практика Верховного Суду у справі Шуліки відкриває можливості для інших кандидатів з аналогічним досвідом стати суддями без особливих труднощів.

Верховний Суд відкрив потенційно небезпечну можливість: надав недоброчесним суддям шанс піти у почесну відставку з значними пожиттєвими виплатами, не проходячи обов'язкову кваліфікаційну оцінку. Це, по суті, суперечить основному механізму, що забезпечує відповідальність суддів у рамках судової реформи.

Так ВС врятував від відповідальності суддю Ганну Андрієнко, яка затягнула розгляд 49 справ щодо водіння напідпитку. Суд фактично "примусив" Вищу раду правосуддя розглянути заяву про її відставку, попри те, що ВРП мала б розглянути питання про її звільнення за рекомендацією ВККС. Тепер Андрієнко отримуватиме близько 75 тисяч гривень щомісяця і ще щонайменше 400 тисяч гривень вихідної допомоги за раз.

Також Вищий Суд "нагородив" почесною відставкою скандально відомого колишнього голови Апеляційного суду Києва Антона Чернушенка, який був викритий у хабарництві ще в 2015 році. Його підозрювали у маніпуляціях з автоматичним розподілом справ та ухваленні завідомо неправосудних рішень, але справу закрили. Після цього суддя втік до Росії, а у 2018 році попередня Вища рада правосуддя звільнила його за прогули. У 2022 році Антон Чернушенко оскаржив це рішення у Верховному Суді і... здобув перемогу. Судді Великої Палати ВС вважали, що звільнення Чернушенка не було достатньо обґрунтованим, а його відсутність на роботі була зумовлена лише "кримінальним переслідуванням та прагненням уникнути затримання і арешту". В результаті, Чернушенко отримав можливість на солідну пожиттєву пенсію, фінансовану з коштів платників податків.

Корупційні скандали, ухвалені рішення та інші проблеми в діяльності Верховного Суду не залишилися непоміченими ані громадськістю, ані міжнародними партнерами. Європейські представники не вперше підкреслюють важливість проведення реформ у цій установі. Це питання піднімається і в останньому звіті Єврокомісії щодо України на 2024 рік, де вказується на необхідність зміни процедури відбору суддів у Верховний Суд через нові законодавчі ініціативи та єдині критерії оцінки доброчесності суддів. Міжнародні партнери сподіваються, що українська влада закріпить ці вимоги в новому законі, який повинен бути прийнятий "якомога швидше". Це стане важливим кроком до реалізації головної мети реформи — очищення суддівського складу. Проте наразі жодних позитивних зрушень у цьому напрямі не спостерігається.

Конкурс повинен проходити згідно з новими принципами. Важливо, щоб відбір був відкритим і прозорим, з залученням ГРМЕ. Міжнародні експерти відіграють ключову роль у формуванні комісій для відбору суддів та суддівських структур, що є "золотим стандартом" у процесах добору та оцінювання. Врешті-решт, чим сильніше буде представлений голос міжнародних фахівців та громадськості, тим кращий буде результат. Цей урок необхідно запам'ятати, щоб уникнути повторення ситуацій, подібних до призначень Львова чи Князєва на відповідальні посади.

Проте здається, що українське керівництво вирішило вдруге імітувати реформи, замість того щоб провести очищення Верховного Суду. У квітні 2025 року Кабінет Міністрів подав до Верховної Ради законопроєкт № 13165, який фактично зводить перевірку суддів Верховного та інших вищих судів до формальності. Пропозиції цього законопроєкту являють собою ще гіршу версію реформи Верховного Суду, ніж та, з якою українці вже стикалися в 2016-2019 роках.

Спроможність та прогрес України безпосередньо залежать від якісних змін у Верховному Суді, а також від призначення суддів, які діятимуть на користь суспільства та відповідатимуть європейським стандартам: бути доброчесними, професійними і незалежними. Без реформування Верховного Суду в Україні не буде забезпечено верховенство права та справедливість. Це поставить під загрозу наше майбутнє та прагнення до членства в ЄС, а підтримка міжнародних партнерів зменшиться через брак досягнень.