Ветеран, що пережив три клінічні смерті, здобув популярність у ролі улюбленого вчителя в школі Львова.

Працевлаштування ветеранів після серйозних поранень - одна з найскладніших проблем сьогоднішнього українського суспільства, адже багато хто після ампутації та тривалого лікування не може знайти себе

Однак історія Євгенія Шваба - рідкісний, але дуже важливий приклад зворотного, про який розповідає журналістка Еспресо Христина Парубій у програмі "По живому".

Чоловік був поранений у грудні 2022 року на Луганщині, коли танк влучив у його бліндаж. Тяжкі поранення нижньої кінцівки, осколки в спину, ушкоджені внутрішні органи. 40 днів у реанімації, три клінічні смерті. Багато хто після такого ламається назавжди. Але Євгеній Шваб не зламався. Він не просто вижив і навчився ходити з протезом - він знайшов нове покликання.

Сьогодні в Центрі національно-патріотичного виховання у Львові ветеран 95-ї десантно-штурмової бригади проводить заняття з тактичної медицини для старшокласників. Учні відзначають його як "неймовірного викладача" і зізнаються: "Я б могла залишатися на уроках з ним цілий день".

На жаль, питання працевлаштування ветеранів, які отримали поранення, продовжує залишатися актуальною проблемою в Україні. Історія Шваба є одним із яскравих прикладів того, як ветеран, переживши складні випробування, може не лише успішно адаптуватися у суспільстві, але й стати важливою особистістю для нового покоління.

Бойовий шлях і переломний момент, що змінив усе.

зображення: кадр з відео

Євгеній Шваб - волонтер з Житомирської області. Він вирушив на фронт на самому старті повномасштабного вторгнення. Пройшов навчання у Великій Британії, де став кулеметником, і потрапив до складу 95-ї десантно-штурмової бригади - підрозділу, який викликав у нього повагу ще з 2014 року, коли бригада здійснювала марш через Донеччину.

Вперше у бойових умовах він опинився на Луганщині. У грудні 2022 року все сталося миттєво: вороже танкове вогневе ураження, артилерійські обстріли з "Градів", міни калібру 80 та 120 мм. Два снаряди вибухнули поруч з бліндажем, а третій – безпосередньо в ньому.

"Два снаряди танкових впали біля мене, біля мого бліндажу... а третій влучив прямо в мій бліндаж, де від снаряду я отримав тяжкі поранення нижньої кінцівки. Також були поранення, осколки позалітали в спину, були крізні поранення, і також ушкоджені були внутрішні органи", - згадує ветеран.

40 днів на межі життя і смерті

Чоловіка евакуювали під вогнем. Пізніше його лікували в лікарнях Дніпра, Києва та Львова. Він провів 40 днів у реанімації, переживши три клінічні смерті.

Але він вижив. Протезувався в Центрі Unbroken у Львові. Звільнився зі служби. У той час уже навчався на психолога - хотів допомагати пораненим. Роботу не шукав. Але пропозиція надійшла сама.

"Я відчував великий страх": шлях ветерана до професії вчителя.

Євгеній Шваб під час уроку, зображення: кадр з відео

Невдовзі йому надали можливість працювати в Центрі національно-патріотичного виховання, займаючись дітьми. Євгеній ухвалив це рішення, хоча й відчував певне занепокоєння.

"Звичайно, мені було страшно. Я не розумів, як я маю працювати з дітьми, але згодом адаптувався. Перші декілька занять пройшли, не скажу, що легко, але позитивно. І потім я зрозумів, що це не так страшно, як воно здається", - розповідає він.

Тепер він проводить заняття з тактичної медицини для учнів старших класів. І робить це настільки захопливо, що діти не хочуть йти додому.

"Я би цілий день була в тій школі"

Наприклад, учениця ліцею на ім'я Катя зазначає, що "Євген Петрович - справді чудовий викладач".

Щиро зізнаюся, що ніколи раніше не стикалася з чимось подібним. Він дійсно готує нас до найважливішого. Це надзвичайно вражаюче, і я навіть не знаю, як це описати.

Учениця 10 класу Дублянського опорного ліцею Ліля теж із задоволенням відвідує лекції свого улюбленого вчителя.

Цей вчитель справжнє джерело натхнення для нас у навчанні, чесно кажучи. Коли я йду до школи, то відверто кажучи, прагну якомога швидше повернутися додому. Але щойно настає урок з Євгеном Петровичем... усе змінюється! Я б із задоволенням залишалася в школі цілий день!

Найскладніше - прийняти себе

Євгеній Шваб під час уроку, зображення: кадр з відео

Ветеран підкреслює, що після ампутації найскладнішим аспектом виявилося не стільки фізичне відновлення, скільки психологічна адаптація.

"Найскладніше було, напевно, сприйняти самого себе в новому образі, показати себе на загал людям. Навіть елементарні прогулянки по площі Ринок вони не давалися доволі легко, тому що було усвідомлення того, що всі дивляться на кінцівку. Але навіть саме це суспільство допомогло мені зрозуміти, що це було все не дарма, що коли елементарно проходиш і тобі дивляться, дякують", - ділиться Євгеній Шваб.

Сьогодні він відзначає, що навіть в ті дні, коли фізично важко, емоційна енергія надходить від дітей. А коли учні досягають високих результатів, це приносить йому неймовірну мотивацію.

Чому це має значення не лише для ветерана, а й для всієї нації

Євгеній Шваб під час уроку, зображення: кадр з відео

Трудова інтеграція ветеранів, які зазнали важких травм, залишається однією з найбільш актуальних та недосяжних задач. Фізичні недоліки, психологічні наслідки, а також небажання багатьох компаній адаптувати робочі умови під потреби цих людей призводять до того, що багато з них не можуть повноцінно долучитися до суспільного життя.

Історія Євгенія Шваба відкриває нові горизонти. Коли ветерану надається можливість займатися справою, що дозволяє йому застосувати свій бойовий досвід, знання та характер, виграє не лише він. У цьому випадку виграють діти, які мають можливість спостерігати за справжнім героєм, а не просто персонажем з телевізора. Виграє й суспільство, яке формує свідоме покоління.

Саме тому школи та освітні центри мають бути відкритими до таких вчителів. Як наголошують у Центрі національно-патріотичного виховання: від того, як ми виховуємо школярів сьогодні, залежить, якою буде країна завтра.

Євгеній Шваб це вже робить. Кожного разу, коли приходить на урок.