"Читомо обирає": Найкраща українська проза 2025 року вже оголошена!

До переліку, який уклали 11 українських літературних критиків і один творчий тандем шляхом оцінювання, увійшли 12 книжок сучасної художньої та автодокументальної прози

У книгарні Readeat в Києві відбулася церемонія, під час якої оголосили найкращі книжки української прози за 2025 рік -- фікшн та автофікшн -- в межах відзнаки "Вибір Читомо". Про це повідомила команда "Читомо".

Цього року відзначення відбулося вперше. У списку – 12 творів сучасної художньої та автобіографічної прози. Основною метою рейтингу є виявлення досягнень не за жанровими критеріями, а за художньою виразністю та естетичними аспектами форми.

Було складено список з одинадцяти українських літературних критиків, а також одного творчого дуету, базуючись на їхній оцінці: Анастасія Герасимова, Тетяна Калитенко, Аріна Кравченко, Тарас Пастух, Тетяна Петренко, Катерина й Анатолій Пітики, Богдана Романцова, Ілля Рудійко, Ростислав Семків, Валерія Сергєєва, Ярослава Стріха та Ганна Улюра.

На думку нашої редакції, протягом останніх п'яти років ми здійснюємо вибір Читомо у форматі статей. Ми часто пишаємося тим, що українські книги опиняються у списках The Washington Post та The New York Times. Але хочу зазначити, що потрапити до списку українських літературних критиків — це набагато складніше і, безумовно, є великою честю для авторів та видавців.

Ми залучили до оцінювання професійних літературознавців та людей, чиїм смакам ми довіряємо. Це різноманіття літературних творів призвело до того, що критики склали досить різні списки, в які увійшли десятки цінних видань. Ми представляємо вам добірку з 12 книг, які отримали найбільшу кількість голосів і які ми безумовно радимо для читання, щоб отримати уявлення про сучасний літературний процес в Україні", – підкреслила співзасновниця та головна редакторка "Читомо" Оксана Хмельовська.

Нагороду "Вибір Читомо-2025" отримали наступні видання:

"Роман Анни Безпалої -- це достоту незабутній читацький досвід: пишучи про Кассандру, яка нібито бачить майбутнє, авторка водночас пропонує читачам по-новому побачити минуле. Це неймовірна робота, що синхронізує історію та Історію, Київ 1918-го і Київ 2022-го, фройдизм і фемінізм, мистецтво та війну, добру стилізацію та деталізованість сюжету. Направду один із найкращих цьогорічних літературних дебютів і одна з найкращих цьогорічних книжок взагалі", -- сказав літературний критик Ілля Рудійко.

"Працювати в жанрі чи поза ним? Дотримуватися формульних обмежень чи свідомо ними нехтувати? У романі "Aurora Borealis" Максим Гах з вишуканою легкістю поєднує міфічне фентезі, альтернативну історію, кіберпанк та шпигунський детектив. Полотно тексту нагадує ріку -- оманливо тиху, але й нестримну водночас. Тут жаске майбуття переплітається з болісним минулим і триває вічна розмова про міф, шлях героя та людину, якій випадає тим шляхом іти. Нова українська фантастика шукає та експериментує, і за цим надзвичайно цікаво спостерігати", -- прокоментували Катерина й Анатолій Пітики.

Роман Анни Грувер "Нерухомість" відображає сучасність у її нових проявах, тенденціях та екзистенційних викликах. Авторка акцентує на чуттєвості нашої епохи, коли світ "розпадається на частини", водночас створюючи нові зв’язки між людьми, наповнені чуйністю та доброзичливістю. Вона досліджує, як політика ненамагання під час конфліктів перетворюється на підтримку зла, як сучасні медіа знецінюють людську особистість, і які маніпуляції відбуваються у домінуючих соціокультурних дискурсах. "Нерухомість" можна вважати одним із перших значущих проявів метамодерністського наративу в романній формі в українській літературі, зазначає літературознавець та критик Тарас Пастух.

"Зріз кризи" — ось так можна охарактеризувати збірку Артура Дроня в кількох словах. І ця криза не лише українська, а має глобальний масштаб. "Гемінґвей нічого не знає" — це про загальне спотворене сприйняття війни, військовослужбовців і етичних питань, які формуються на основі нерепрезентативних думок, що навіть питання про смерть Бога подають викривлено, залишаючи багато невисловленого. Адже якщо за Ніцше Бог і справді помер, то яким чином і де він знову зазнає цієї загибелі? Дронь надає зрозумілу і лаконічну відповідь, водночас подолуючи кризу невігластва", — зазначила літературознавиця та критикиня Тетяна Калитенко.

"9 новел, які черпають натхнення з особистого досвіду, відображають різні стани переходу. Опис "Хороших передчуттів" виглядає надто стримано. Це глибоко зворушлива проза. В його житті з'явилась війна, і він вирушив на фронт. У кожному з творів той, хто звертається до нас зі своїми переживаннями, фіксує миті з минулого — звичайні, буденні деталі. Коли відчуваєш ностальгію, це свідчить про те, що є чимало причин для суму. Він закликає до цього ностальгійного звучання, як до порятунку. Адже приходить туга: щось важливе втрачено назавжди. Книга завершується оповіддю про Різдво, про гарячку від поранення в цей святковий час, і про примарну надію: ніч важкого переходу мине, і на світанку знову народиться Бог, адже він звик з'являтися в цьому похмурому світі... Це 9 новел про своєчасний порятунок," — зазначила Ганна Улюра, літературознавиця та критикиня.

"Війна трансформує мову: вона стає компактною, позбавляється зайвих елементів. Мова перетворюється на індикатор ідентичності, код для своїх. Слова набувають нової ваги, більше не є абстрактними знаками. Тепер це КАБ, що прямує до міста, ППО, яке дозволяє мені писати ці рядки, а ЗСУ — найзначніші три літери на сьогодні. І, звісно, це Бог, чиє значення важко передати словами. Дмитро Крапивенко досліджує світ армії, спираючись на простий формальний принцип — все з трьох літер. Це спостережливий, розумний та дотепний автофікшн", — зазначила критикиня Богдана Романцова.

Роман Євгенії Кузнєцової "Вівці цілі" можна влучно охарактеризувати двома словами: сповільненість і відстороненість. Він нагадує безрадісний артхаусний фільм, де не відбувається нічого особливого — просто похмура реальність. Тут присутні цікаві персонажі, є щось, що нагадує мистецтво, і щось, що нагадує кохання, але всі події розвиваються повільно та без яскравих емоцій. Яким же ще може бути життя на третій рік повномасштабної війни в тій частині країни, де панує лише тривога? Герої продовжують шукати сенс, але чи знайдуть його — питання відкрите. Цей роман вражає своєю правдивістю та гіркою іронією, як зазначив критик Ростислав Семків.

"Історія Летиції Кур'яти - це подорож, насичена елементами магічного реалізму. Центральною фігурою в романі Курико є батько Летиції, який у 2014 році вирушив на війну і не зміг емоційно повернутися з цієї своєї Трої. У цій ситуації Летиція, подібно до Телемаха з Гомера, вирушає на пошуки батька, намагаючись зрозуміти його долю. Протягом твору героїня, яка є втіленням дівочої непокори, ділиться з чоловіками, яких зустрічає на своєму шляху, вигаданими та реальними історіями, поступово зріє і наближається до прийняття своїх власних страждань, подібних до Одіссея. Хоча пошуки Летиції мають глибокий внутрішній і метафоричний зміст, героїня запрошує нас здійснити подорож справжньою Чернігівщиною разом із нею," – зазначила літературна критикиня Тетяна Петренко.

"Роман-фекшн, що у форматі самоіронічного стендапу, чи то пак щоденникового ексгібіціонізму, узагальнює приватні досвіди жінок, чиє дорослішання припало на період 1990-х -- початку 2000-х. Стьобна оповідь про становлення однієї підлітки виростає в етіологію "притрушеності" цілого покоління, а опис культурного клімату смт на Луганщині -- в універсальну оду любові й ненависті до малої батьківщини. Достовірне зображення побуту дозволило авторці блискуче поєднати ностальгію за східняцькою юністю та не-ностальгію за спадком радянщини", - ділиться літературна критикиня Валерія Сергєєва.

"Чобіток Зельмана" Олени Стяжкіної -- мемуари й інтелектуальний роман, сімейна сага й особиста сповідь, історія про тут-буття та життя спогадами про інших, де межа між памʼяттю і вигадкою (власною чи колективною) все тонша, що більше на долю випробувань. Дозволяючи читачеві зазирнути в приватну історію однієї дивовижної родини, авторка розгортає панораму великої історичної коловерті -- радянське життя, незалежність, вододіл війною... Імерсивності цієї книги важко протистояти, персонажів -- важко не любити чи не шкодувати. Олена Стяжкіна повернулася до нас із сильною, амбітною, але й дуже делікатною історією", - говорить про роман Аріна Кравченко, літературна критикиня.

У сучасній українській літературі акцент найчастіше робиться не на формальних аспектах, а на тематиці. Книги, які ставлять на перший план не запитання "що", а "як це розказано?", зустрічаються дуже рідко і стають справжнім задоволенням для читачів. На рівні сюжету "Алхімічний діарій Зенона Броваря" розповідає історію Йосифа Шумлянського (1643-1708), його збройну боротьбу за єпископську кафедру у Львові та перехід до Унії, апологетично викладену його кухарем. Проте Остап Українець оточує цей простий сюжет у формат кулінарної книги, де алхімічні перетворення інгредієнтів на шляху до столу стають метафорою змін ідентичності, а також поєднання римської та візантійської традицій. Ця стилізація під бароковий твір є однією з найкреативніших конструкцій в українській літературі останніх років, що приносить користь не лише душі, а й тілу, адже щедро ділиться смачними рецептами, - зазначає перекладачка і літературознавиця Ярослава Стріха.

У назві книги Артема Чеха закладено глибокий сенс цього щирого автофікшну. "Гра в перевдягання" - адже тим, хто не призначений для війни, доводиться надівати форму та приміряти різні ролі. "Гра в перевдягання" - оскільки коли військова форма стає невід'ємною частиною, життя в тилу вимагає повернення до старих моделей поведінки, які вже не актуальні... З моменту виходу "Точки нуль" автор зберіг свою щирість, хоча в цій книзі вона часто наповнена почуттям роздратування, розчарування та самотності. Проникливо і особисто - "Гра в перевдягання" висвітлює безбарвне існування в армії, порушуючи тему суспільства, в якому "всі давно перестали відчувати одне одного", а також зосереджується на людині, яка, опинившись у центрі бурі, прагне залишитися людиною, - такими є слова літературної критикині Анастасії Герасимової.

Книги, які здобули перемогу, отримають ексклюзивну суперобкладинку, створену індивідуально для кожного з видань. Художнє оформлення та дизайнерське рішення розробила арт-директорка медіа "Читомо" Оксана Гаджій. Крім того, книгарня Readeat організувала спеціальну полицю для книг лауреатів цієї нагороди.

Нещодавно "BBC News Україна" оголосила імена лауреатів літературної премії "Книга року ВВС 2025", а також відзнак у категоріях "Книга року ВВС – Есеїстика 2025" та "Дитяча Книга року ВВС 2025". Переможцями стали твори "Мій прапор запісяв котик" авторства Лєни Лягушонкової, "Вершники дощу" Каті Штанько та "Списки" Мирослава Лаюка.