Від "безглуздя" до загальнонаціонального свята: вражаюча історія Радіодиктанту

За чверть століття Радіодиктант обріс історіями, в яких знайшлося місце і кумедним пригодам, і детективам, і справжнім людським драмам. Чимало з них досліджено у книжці "Українське радіо. Історія буремного століття". Напередодні чергового Радіодиктанту згадаймо разом кілька найцікавіших епізодів: від викрадених призів до сліз в ефірі й овацій у бомбосховищі.

Нікому не цікавий?

"Диктант національної єдності -- абсурд і дурниця. Це технологічні вигадки, які нікому не потрібні", -- заявила 2006 року народна депутатка від Партії регіонів Ганна Герман в інтерв'ю "Західній інформаційній корпорації". Угледівши в акції інтереси чи то Буша з Ющенком, чи то Путіна з Януковичем, вона закликала припинити писати диктанти, а "гроші" роздати пенсіонерам. Радіодиктантові тоді виповнилося лише шість. І Герман була далеко не єдиною, хто скептично ставився до цієї затії.

Пройшло вже два десятки років. Тепер у День української писемності та мови сотні тисяч українців відриваються від своїх повсякденних справ, беруть у руки ручки та папір. Вони пишуть вдома, у навчальних закладах, в офісах, навіть на фронті. Люди з-за кордону також долучаються до цієї традиції. А потім довго дискутують про те, де в реченні слід ставити тире, а де — кому.

Те, що розпочалося у 2000 році як ініціатива групи радійників, перетворилося на національне свято. Радіодиктант привертає увагу мільйонів, а щороку до його написання приєднуються нові учасники, багато з яких востаннє виконували цю вправу ще під час навчання в школі. Як стало можливим, що сотні тисяч українців щороку охоче беруться за написання одного й того ж диктанту, незважаючи на кількість допущених помилок? І хто ж став автором цієї, виявляється, зовсім не безглуздої ідеї?

З чого все розпочалося.

Перший Радіодиктант національної єдності відбувся 24 травня 2000 року, у день пам'яті святих Кирила і Мефодія, а також на честь перепоховання Тараса Шевченка. Цю подію ініціювали журналісти Українського радіо за підтримки організаторів Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика та Ліги українських меценатів.

Уперше результати виявилися досить хорошими: на адресу Хрещатика, 26 надіслали майже тисячу рукописних диктантів. Проте слухачі не проявляли особливої швидкості: роботи продовжували надходити до редакції протягом усього літа та навіть восени.

Анатолій Табаченко презентує експонат Музею Українського радіо — один з мішків, наповнених паперовими листами з радіодиктантами, які створили учасники. Фото: "Детектор медіа"

Спочатку для Радіодиктанту не розробляли спеціальних текстів. Використовували вже існуючі роботи популярних письменників. Це створювало вигідну ситуацію для деяких учасників: вони могли знайти оригінал і переписати його, уникнувши помилок.

Незважаючи на ці недоліки, акція знаходила свого шанувальника. У 2003 році Радіодиктант навіть був озвучений під час перерви в засіданні Верховної Ради (варто зазначити, що в той час по радіо транслювали зовсім інше шоу, засідання парламенту). У наступному році диктант перенесли на осінь і провели в День української писемності та мови. Відтоді він став незмінною складовою цього свята.

З 2006 року для Радіодиктанту почали спеціально писати тексти. Спершу невеликі -- на 100 -- 120 слів, згодом їхній обсяг зріс майже вдвічі. Змінювалися правила надсилання й перевірки робіт, з'являлися нові способи долучитися до акції.

Радіодиктант також набув своїх унікальних традицій, рекордів і захоплюючих моментів. Іноді вони мають навіть детективний характер!

Енелятко, асфоделі й інші пригоди

На початку 2004 року Радіодиктант потрапив у кримінальну хроніку. У Львові викрали пасажирсько-вантажний "Мерседес", а разом із ним -- подарунки для переможців. Керівник Ліги українських меценатів, письменник Михайло Слабошпицький запевнив, що без нагород ніхто не залишиться: "Бо свято можна затьмарити крадіжкою, але не можна його вкрасти".

Що популярнішим ставав Радіодиктант, то дивовижніші історії надходили до редакції. Після реєстрації національного рекорду -- наймасовішого написання Радіодиктанту на одній локації -- тодішня кураторка акції Аліна Акуленко розповідала про родини, які пишуть диктанти при свічках, під образами, розстеливши рушники. Одного разу хлопчина, який саме пас череду, почепив радіоприймач на гілку дерева й написав диктант просто на пасовищі. Інший учасник -- коваль -- примудрився писати на горні в кузні. А таксист притуляв аркуш до керма. Щоправда, завершити роботу не встиг: викликали на замовлення. До редакції надіслав недописаний диктант.

Зареєстрований рекорд: найбільша кількість людей, які одночасно писали Радіодиктант в одному місці, 2014 рік. Диплом із колекції музею Українського радіо.

Є й такі, хто готується до цієї акції протягом усього року. Львівська лікарка-бактеріологиня Христина Гоянюк не пропустила жодного Радіодиктанту з моменту його започаткування. У 2014, 2020, 2023 та 2024 роках вона успішно написала тексти без жодних помилок. Пані Христина є майстринею спорту з розгадування кросвордів, володіє величезною колекцією словників і зізнається, що чекає на Радіодиктант навіть більше, ніж на свій власний день народження.

Дикторка Радіодиктанту-2020 Римма Зюбіна і багаторазова переможниця акції Христина Гоянюк. Селфі Римми Зюбіної

Починаючи з 2020 року, тексти для диктантів стали створювати відомі автори. Першим, хто взявся за цю справу, був Іван Малкович, який вразив слухачів загадковим терміном "енелятко" — своїм авторським неологізмом, що позначає маленького прибульця з космосу. Деякі вважали, що це новий вид тварини, а одна вчителька висловила припущення, що слово може походити від імені Енея. Вочевидь, хто читав Малковича, той одразу впізнає його стиль!

Наступного року за перо взявся Юрій Андрухович. І сам же прочитав написане -- у такому темпі, що соцмережі вибухнули жартами. Спробуй-но встигнути записати "псевдокитайський павільйон", не спіткнутися об "застиглий танок гіпсових німф" на пагорбі, порослому асфоделями, а потім ще розібратися із "заґратованим і напівзаваленим каменями лазом у розбійничу печеру". І все це -- під диктовку!

Сам автор визнав, що якби не був творцем цього тексту, навряд чи зміг би написати його на високому рівні. Він навіть пожартував, що цей диктант може слугувати початком його майбутнього роману: перші 199 слів вже готові, залишилося тільки дописати решту. А можливо, це не був жарт?

Диктант, через який ми відчуваємо наслідки війни.

"Я взагалі ще потримаюся хвилин двадцять, а потім піду пореву..." -- зізнався в прямому ефірі Українського радіо ведучий Роман Коляда. Щойно завершився Радіодиктант 2022 року. Текст Ірини Цілик "Твій дім" прочитала народна артистка України Ада Роговцева. А за місяць до того в будинок самого Коляди влучила російська ракета.

Уривок трансляції Радіодиктанту-2022, під час якого до сліз розчулився Роман Коляда

Письменниця розповідала про пошрамовані обстрілами будинки, заклеєні навхрест шибки, вимушені переселення. "А деколи дім здатен уміститися до розмірів валізи", -- ці слова відтоді близькі надто багатьом українцям. Я й сам згадував ці рядки після прильоту ракети по моєму київському будинку, сумніваючись, на відміну від авторки диктанту, що дім "вистоїть, виборсається"...

"Спочатку я сподівалася на захоплюючий досвід національного флешмобу, але вийшло так, що ми пережили колективну всесвітню психотерапію наших спільних болючих травм", – поділилася своїми враженнями киянка Аліна Шубська про Радіодиктант того року. Її слова, напевно, влучно відобразили переживання багатьох учасників.

Велика війна принесла нові місця для проведення Радіодиктанту. У Чернігові, Львові, Хмельницькому та Миколаєві учасники збиралися у бомбосховищах, а в Одесі навіть у таємничих катакомбах. Військові мали можливість писати диктант на фронті, витрачаючи дорогоцінні хвилини на перепочинок. Олеся Жуковська, військовослужбовиця, ділилася враженнями про те, як вона писала диктант просто неба в Харківській області, у компанії місцевих котів. Наступного року вона знову взяла участь у заході і стала однією з переможців.

Бійці 44 окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола пишуть Радіодиктант на фронті, зокрема в Суджі під час української операції на Курщині. Фото з фейсбук-сторінки бригади

Тексти також зазнали змін. Після "Твого дому" Ірини Цілик з'явилися "Дороги України" Катерини Калитко, які розповідають про знищені села, зруйновані мости та обвуглені поля, що навесні знову починають давати паростки. У 2024 році Оксана Забужко представила "Магію голосу", присвячену століттю Українського радіо. Цю роботу читав письменник і військовослужбовець Павло Вишебаба.

Оксана Забужко, творець Радіодиктанту-2024. Зображення: Українське радіо.

Під час того Радіодиктанту по всій Україні було оголошено повітряну тривогу у зв’язку зі злетом російського МіГ-31К, який є носієм ракет "Кинджал". По завершенні читання в бомбосховищі Києво-Могилянської академії пролунали овації – вперше в історії цієї акції. "Це були такі овації, як у театрі! Хоча було дуже холодно, але атмосфера була надзвичайно теплою та зворушливою," – поділилася спогадами координаторка проєкту Юлія Шелудько.

Ті самі овації на ефірній локації Радіодиктанту-2024. Фото: Суспільне мовлення

Що ж то за всенародне свято без суперечки

Протягом років існування Радіодиктанту темп читання став предметом жвавих обговорень. Після 2021 року лідерство у цій справі, здавалося, закріпив за собою Юрій Андрухович: слухачі ледве встигали записувати його асфоделі. Проте у 2025 році виявилося, що письменник читав доволі спокійно -- якщо порівнювати з Наталею Сумською, яка диктувала текст Євгенії Кузнєцової "Треба жити!". У соціальних мережах знову почали з'являтися жартівливі коментарі та скарги, а деякі користувачі запропонували запросити на наступний раз шкільного вчителя, адже він точно знає, з якою швидкістю учні можуть писати. Тим не менш, Радіодиктанту всього лише трохи більше 25 років. Хто знає, можливо, через кілька десятиліть читання Сумської згадуватимуть як приклад спокійного темпу.

Меми з соціальних мереж про швидкість читання Андруховича і Сумської.

У 2026 році мікрофон вперше зайняв учитель української мови та літератури Артур Пройдаков, який не виступав на сцені сам. Йому на допомогу прийшла співачка та волонтерка Даша Астаф'єва, з якою вони разом читатимуть текст. Це унікальний випадок в історії Радіодиктанту, адже вперше текст буде озвучено в дуеті. Такий формат спробував знайти баланс між прихильниками традиційної шкільної методики та тими, хто віддає перевагу зіркам на мікрофоні. Текст "Лист, який не закінчується" створив письменник та ветеран війни Артур Дронь. Обговорення навколо участі Астаф'євої викликали неабиякі суперечки! Тепер всім цікаво, чи зможе цей дует задовольнити різні смаки. Адже Радіодиктант вже давно став майданчиком для запеклих дебатів у соцмережах.

Роман Коляда, Даша Астаф'єва, Артур Пройдаков, Юлія Шелудько у студії Українського радіо. Селфі Романа Коляди

Звичайно, важливо встигнути записати диктант. Проте чи змогла б звичайна шкільна вправа зібрати таку різноманітну аудиторію: від учнів до військових, від студентів до літніх людей, від дипломатів до дослідників Арктики?

У цьому й полягає одна з найвдаліших, на мій погляд, трансформацій Радіодиктанту. Спершу до радіоефіру додали телевізійну версію у 2015 році, згодом -- трансляції у фейсбуці. А за часів Суспільного мовлення команда Дмитра Хоркіна та Юлії Шелудько зробила найцікавіший поворот: запросила до створення Радіодиктанту відомих письменників та акторів. Вони принесли з собою власну аудиторію, упізнавані голоси, незвичні тексти. І, звісно, новий рівень уваги. Тепер про Радіодиктант сперечаються навіть люди, які його не пишуть.

25-та українська антарктична експедиція завершила написання Радіодиктанту національної єдності на науковій станції "Академік Вернадський". Острів Галіндез, Антарктика, 2020 рік. Зображення: Євгеній Прокопчук.

Однак, найсуттєвіші моменти цієї акції відбуваються ще до написання та перевірки текстів. Люди організовують зустрічі, збираються в родинних колах або колективах, вмикаючи спільну трансляцію за тисячі кілометрів від рідного дому. Вже давно немає необхідності надсилати свої твори на перевірку, щоб долучитися до Радіодиктанту. Основне досягнення цього заходу — це усталена традиція щорічного об'єднання заради українського слова.

Відтоді як Ганна Герман назвала Радіодиктант "нікому не потрібною вигадкою", українці списали чимало паперу. Щороку сотні тисяч людей дають свою відповідь: на аркушах у клітинку чи лінійку, з помилками чи без.

Отже, 27 жовтня о 11:00 готуємо подвійні аркуші, перевіряємо наші ручки та вмикаємо Українське радіо. Чи зможемо цього разу встигнути за ведучими? Дізнаємося!

Тим часом в очікуванні на диктант "Детектор медіа" запрошує читати більше цікавих історій навколо Українського радіо -- першого мовника з більш ніж сторічною історією, який і досі не припиняє дивувати слухачів. Про них Вадим Міський разом із Тамарою Гусейновою розповіли у книжці "Українське радіо. Історія буремного століття", ідейним натхненником якої став Дмитро Хоркін.