(ВІДЕО) "Коли ми підтримуємо хлопців, усвідомлюємо, що це не просто військові – це чиїсь сини, батьки та кохані": медик бригади "Гарт" Орися.

Орися, медичка з бригади "Гарт", до початку повномасштабного вторгнення працювала в стоматологічному кабінеті на своїй рідній Львівщині після завершення навчання в медичному коледжі. Її робота приносила їй задоволення, але 24 лютого 2022 року вона ухвалила рішуче рішення про мобілізацію.

— Я усвідомлювала, — говорить Орися, — що мої знання та навички на фронті стали вкрай необхідними. Але потрапити до армії було справжнім викликом. По-перше, рідні відмовляли мене, кажучи, що це не жіноче заняття. Вони хвилювалися за мою безпеку і переживали. Тому я вирішила діяти потайки і, нічого не сказавши, вирушила до військкомату. Там мене також не зустріли з радістю. У віці 22 років, я виглядала занадто молодою для служби, і мені пояснили, що для жінок немає запитів — мовляв, повертайтеся додому, ми вам зателефонуємо. Але я не зупинилася і почала активно шукати можливості на сайтах рекрутингових агентств, розсилаючи своє резюме. Першими, хто відгукнувся, стали представники Державної прикордонної служби, а точніше — 7 загін, який формував медичний підрозділ для відправки в зону бойових дій. Так, на початку 2023 року, розпочалася моя військова кар'єра.

Орися разом зі своїм підрозділом пройшла курс навчання, зокрема в Румунії, де ознайомилася з нюансами тактичної медицини. Після цього відбулося злагодження, а згодом - перший виїзд у зону бойових дій.

У всіх дівчат, з якими ми навчалися, був вибір — залишитися працювати в тилу або вирушити на схід. Жодна з них не відмовилася від можливості служити в зоні бойових дій. Ми направилися на Донецький напрямок, де нас чекала велика робота, так само, як і зараз на Вовчанському. Наша допомога була адресована не лише військовослужбовцям ДПСУ, а й представникам Збройних Сил України, Національної гвардії та Національної поліції, а також цивільному населенню. У результаті, ми провели там цілий рік.

На початку 2024 року підрозділ Орисі відправився на ротацію. Проте служба в тилу не задовольнила її, і вона знову почала шукати шляхи, щоб потрапити в зону бойових дій. Так вона опинилася в 1-му прикордонному загоні, де вже більше року рятує життя своїм побратимам і посестрам.

- Мені дуже подобається хірургічна справа, я хотіла б піти далі вчитися, отримати вищу освіту. Але не можу зараз залишити своїх колег та героїв, які нас захищають. Допомагаючи хлопцям ми розуміємо, що кожен з них - це чийсь син, батько, кохана людина. Навіть коли вони їдуть з нашого стабпункту далі на лікування, ми продовжуємо переживати за них. Дізнаємося, куди їх відправили, дзвонимо лікарям, цікавимося про стан пацієнтів, чи все у них добре. Але й хлопці також нас не забувають. Звідкись потім дістають наші номери телефонів, дзвонять, дякують. Був випадок - до нас на Куп'янському напрямку привезли з важким осколковим пораненням військовослужбовця. Під час операції з'ясувалося, що осколок потрапив йому в серце. Але нам вдалося врятувати цього бійця. І потім якось в тилу він побачив мене і впізнав. Підійшов, дякував, і подарував на згадку монетку на медичну тематику.

Орися вже понад два роки виконує свою місію в зоні бойових дій. Вона впевнена, що продовжить працювати стільки, скільки буде потрібно. Тих, хто сумнівається, вона закликає залишити свої вагання і приєднатися до зусиль, що наближають Перемогу та рятують життя наших військових. У медичному підрозділі бригади "Гарт" завжди знайдеться відповідне місце для кухарів, анестезистів, операційних медсестер та представників багатьох інших професій.