(ВІДЕО) "Льова": особа, яка втілює слово, і на яку на "нулі" чекають з нетерпінням, немов на божественне втручання.

Його позивний не є лише відображенням імені чи рис характеру. Це справжня історія, що бере свій початок ще зі шкільних часів, пройшла через строкову військову службу, контракт і стала невід'ємною частиною його особистості. Навіть у рідному місті Роздільна, розташованому в Одеській області, його всі називають просто – Льова.

Перед початком масштабного вторгнення він був за кермом великогабаритної вантажівки. Далекобійник, який добре орієнтувався на всіх шляхах України, мав наміри здійснити рейси за межі країни. Але ранок 24 лютого 2022 року змінив його плани назавжди.

Того ранку він завантажувався на відомому одеському "7 кілометрі". Його плани були досить простими - вирушити в подорож до Львова.

"Стою на стоянці, намагаючись відпочити, коли раптом чую якісь гучні звуки. Спочатку не можу зрозуміти, що відбувається. Вийшов з автомобіля і запитав у охоронців: 'Що це таке?'. Вони відповіли: 'Хто його знає, можливо, це навчання?'. Але потім мені зателефонував керівник і сказав лише одне: 'Терміново на базу, війна почалася', -- згадує прикордонник."

17 березня Льова залишив кабіну далекобійної фури й осів за кермом військового автомобіля. Він отримав досвід у прикордонній службі ще з 2005 року, тож його повернення на службу було усвідомленим рішенням.

Бойовий шлях водія-прикордонника охоплює найгарячіші місця: Бахмут, Курдюмівка, Диліївка. Після цього він зміцнював кордон на Сумщині і працював на Курському напрямку. До 4-го прикордонного загону Льова потрапив після ротації, але тут його чекало випробування: вакансій для водіїв не було, тож він вирішив служити в піхоті.

Згодом він повернувся до того, що вміє найкраще - до керма. Згадуючи Бахмутський напрямок, Льова розповідає про Диліївку, де ворог стояв за 700 метрів. Окупанти вибігали з кулеметами, кричали: "Хохол, сдавайся!", а з неба сипалася ворожа "нечисть" - дрони скидали листівки з текстами про "одну кров".

Порівнюючи службу у 2005 та 2025 роках, Льова не може не вражатися технологічним прогресом. Якщо раніше контроль на кордоні здійснювався вручну у будь-яку погоду, то тепер на зміну прийшли дрони. Проте роль водія залишилася такою ж важливою: він все ще є єдиним зв'язком із "великою землею".

Іноді виникає бажання залишити все і повернутися додому. Але потім міркуєш: чорт, якщо я піду, завтра чи післязавтра - хто ж допоможе? Хлопці на "нулі" чекають нас, мов на порятунок. Дзвонять і запитують: "Льова, коли ж ви нарешті приїдете? У нас усе на межі". Відповідаю: "Вчора намагалися, не вдалося, але ми обов’язково привеземо!".