Виставка Любомира Медвідя "У житті. На краю прірви" | LvivOnline (Львів Онлайн)

Віра в людську природу та гідність цивілізації часто піддається сумніву прагматичним розумом, який легко відкидає ці поняття, вважаючи їх джерелом роздратування. Сьогодні, разом із вседозволеністю та цинізмом, комфорту, що позбавлений глибини, надається перевага над вірою, на тлі загального браку моралі, гідності та честі. Більшість людей сприймає таку ситуацію як норму, законну і виправдану, вважаючи її ознакою сучасності. Проте насправді це є проявом глибокого лінивства і нехтування стосовно людини, суспільства, культури, майбутнього та гармонії існування. Криза, хоча й відчутна, все ще залишається непомітною для багатьох.

Гламурний блиск сучасної цивілізації радує погляд, матеріальні досягнення приносять задоволення, а почуття безпеки та безвідповідальності за майбутнє викликає приємні емоції.

За такого укладу речей активність культури, зокрема, мистецтва, повинна бути більше відповідальною, ніж прикладною і розважальною. Це моє кредо.

Кризу я вважаю важливим джерелом для тих, хто несе відповідальність за людські долі у мистецтві, де етичні принципи тісно переплетені з естетичними. Це нагадує мені про великі трагедії Шекспіра, драми, такі як "Одержима" Лесі Українки, а також про відомі фільми, зокрема "Дорога" (La strada) Фелліні.

Істинно сучасне мистецтво, очевидно, зобовʼязане бути інспіратором еманації Духа із субʼєкту надміру "лінивої" сучасності з її цивілізаційними оазисами, байдужістю до кричущої несправедливості, схильністю до сумнівних розваг над прірвою кризи.

Окрім питання, що стосується Людини, мене в мистецтві не захоплює нічого іншого.

Людомир Мельник