Військовослужбовець поділився своїми відчуттями, висловивши, що його обурює в цивільному світі та що саме викликає в ньому нерозуміння.

Він підкреслив, що конфлікт перетворюється на рекламну кампанію, вартість якої сплачують солдати своїми життями.

Коли ти військовий, то фактично живеш в неволі і це дуже важко прийняти, і для багатьох це було потужним стресом.

У інтерв'ю для Української Правди військовий, що нещодавно повернувся з полону, поділився своїми переживаннями. До початку війни він жив у Маріуполі, ведучи звичайний спосіб життя. Він відзначив, що з травня 2024 року запроваджений закон, який надає бійцям право вибирати, чи повертатися до служби після полону, однак під час його обміну цей закон ще не вступив в силу. "Ніхто не запитував, чи готовий я до цього", - підкреслив він.

Військовослужбовець розповів, що місяць реабілітації промайнув дуже швидко, і він вирушив до Донеччини, де розташований штаб його підрозділу. "Після завершення лікування я мав можливість взяти відпустку, тому подав заяву та отримав ще 30 днів. Житла немає, родичі живуть за кордоном, тож вирішив зустрітися хоча б зі старими товаришами. Вони розкидані по різних куточках країни, тож я подорожував від міста до міста. Тиждень провів у Києві, потім відвідав Вінницю, Дніпро, Львів. У Львові до мене приєдналася дружина, і ми провели разом тиждень, який потім охрестили медовим," - поділився своїми враженнями військовослужбовець.

Проте він також відзначив наявність неприємних відчуттів. "Тоді проходив контрнаступ на Роботине, і мені здалося, що це схоже на якийсь концерт. У 2022 році ситуація була зовсім іншою, а тепер я спостерігаю, як війну перетворюють на PR-кампанію, за яку солдатам доводиться платити власним життям. Це викликало у мене відразу", - поділився він.

Прогулюючись Києвом, помічаєш, як елітні автомобілі заповнюють вулиці. Моя діяльність у торгівлі змушує мене постійно оцінювати все в грошах. Лише на одній вулиці можна побачити автомобілі вартістю 100 тисяч доларів, 200 тисяч, 150 тисяч і ще 100 тисяч. Ці суми цілком достатні, щоб забезпечити цілу команду транспортом. Водночас, десь збирають по 50‒100 гривень, щоб відправити на фронт чергову пошкоджену машину, намагаючись її відремонтувати, щоб вона могла ще трохи проїхати. А потім ця стара бляшанка опиняється десь у кюветі, і хтось втрачає життя. Багато людей мають автомобілі, вартість комплекту колес яких дорівнює ціні вживаного пікапа, і всім зрозуміло, що такі автівки не купують за останні заощадження. А ці люди не відчувають жодного сорому. Чому так? Це для мене залишається загадкою, - висловив свої думки військовий.

Основним пріоритетом Збройних Сил України на сьогодні є збереження вже наявних територій. Таку позицію висловив командир батальйону К-2 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи, Герой України Кирило Верес. "На даний момент головною метою української армії є не втратити те, що ми маємо. Питання про повернення до кордонів 1991 або 2022 року наразі не стоїть на порядку денному", - зазначив військовий.