Втеча в безвихідь. Як жителі прифронтових зон шукають новий дім на Прикарпатті.

Коли ситуація в місті стає загрозливою, основне питання не лише у тому, як втікти, а й куди направитися. Тисячі українців залишаються в прифронтових населених пунктах не лише через страх чи емоційну прив'язаність, а також через елементарну відсутність житла в безпечніших районах. Багато тих, хто все ж вирішив покинути свої домівки, повертаються назад, оскільки не здатні витримати умови життя в тимчасових укриттях або не мають можливості оплачувати оренду.

Це спільний матеріал "Точки Сходу" та "Репортера" -- про те як переселенці, що виїхали, повертаються через безвихідь і стають прикладом того, чого бракує системі. І водночас -- як на Івано-Франківщині громади й ініціативи створюють гідні умови для нового життя.

Після восьми переїздів повернулися на Донеччину

Ганна Загребельна залишила Краматорськ ще до початку повномасштабної війни, переїхавши разом із чоловіком до Дніпропетровської області з причини роботи. Саме там вона стала свідком початку великого вторгнення.

Ми тоді не планували жити у Дніпрі, повинні були в березні 2022 року повернутися додому. Але цього не сталося.

Ганна разом зі своїм сином та чоловіком переїхали в більше восьми різних квартир, які розташовані в селах і містах області, таких як Широке, Вільне, Самар і Дніпро.

Ми відвідали безліч місць, але врешті-решт осіли в Кривому Розі. Там ми провели приблизно півтора року. Я переконала всю свою сім'ю також залишити Краматорськ, — ділиться своїми спогадами Ганна.

Родина Ганни, яка складається з бабусі та дідуся, а також тітки й дядька, в даний момент мешкає у гуртожитку для біженців у Кривому Розі.

А ми з чоловіком своїми силами шукали по сільрадах, по людях якісь домівки. Звісно ж коштів з собою небагато. Тому шукали варіанти більш бюджетні. А бюджетні варіанти - це хати, де заходиш і по коліна якихось речей минулих жильців. Мені доводилося наводити лад, аби там можна було жити, - говорить Ганна Загребельна.

Фінансові виплати для переселенців стали важливим джерелом підтримки в умовах труднощів. Ганна отримувала приблизно 5 тисяч гривень щомісяця, в цю суму входили також кошти на утримання дитини. Проте згодом ці виплати були скасовані.

Коли фінансове становище погіршилося, Ганна разом із сином ухвалила рішення повернутися до Донеччини — ближче до рідних місць, проте не до Краматорська. Наразі вони оселилися в селі Олександрівка, де живуть у будинку своїх родичів безкоштовно.

"Навіть якби хтось і запропонував мені переїхати в гуртожиток, я б відмовилась. У мене маленька дитина і собачка. Жити в гуртожитку не зручно. Але, на щастя, ніхто мені цього не пропонував," — зазначає Ганна Загребельна.

Хоч у селі нещодавно були обстріли, тут все ж спокійніше, ніж у Кривому Розі, зазначає жінка:

Дитина може безтурботно блукати, адже у неї є друзі, з якими вони відвідують озеро та знаходять безліч цікавих занять. Поряд живе наша бабуся, що робить все ще приємнішим і легшим.

У Краматорську у родини залишилися квартира та будинок, але там жити ще страшніше, каже Ганна. Та повністю поїхати з Донеччини родина поки не планує.

Читайте: Від підвалів Донеччини до паліативних центрів Франківщини: як громади і волонтери дають другий шанс людям із зони бойових дій

Після евакуації рекомендується відвідати родичів або знайомих.

Водночас продовжується евакуація з зони конфлікту. Представники влади настійно рекомендують покинути небезпечні території. У цьому процесі активну допомогу надає благодійний фонд "Янголи Спасіння", який також займається пошуком тимчасового житла для переселенців. Речниця фонду, Анастасія Гончарук, зазначає, що питання забезпечення житлом є одним з основних викликів на шляху евакуації.

Розселення в даний момент є вкрай складним завданням. Минулого літа ми активно працювали над цим процесом, маючи більше ресурсів для надання допомоги. Наразі ж існує дефіцит місць для поселення, тому ми доставляємо людей лише до транзитного центру в Павлограді, де надаємо їм первинну допомогу.

У Павлограді влітку 2024 року запрацював транзитний центр, призначений для осіб, які евакуюються з Донецької області, незалежно від способу їх переміщення — організовано чи самостійно. У цьому центрі пропонують їжу, психологічну та юридичну допомогу, а також допомагають оформити грошову виплату в розмірі 10 800 гривень.

Анастасія Гончарук підкреслює, що транзитний центр виступає лише як короткостроковий притулок:

Цей район створено для того, щоб забезпечити людям можливість відпочити перед тим, як вирушити до своїх рідних, друзів чи близьких по Україні. Проте якщо трапляється так, що у когось немає місця, куди можна було б поїхати, ми активно допомагаємо знайти житло або партнера для подорожі.

Пів року жили на матраці

Марина Павелко з п'ятирічною донькою виїхала з Харкова 5 березня 2022 року. Пригадує - постійні обстріли змусили родину зібрати рюкзаки, покинути житло й шукати притулку на заході України.

Ми поїхали евакуаційним потягом. Багато речей брати не можна було, то спакували воду, серветки, ковбасу, документи та іграшку для доньки, - розповідає Марина. - Тоді якраз були сильні обстріли, тож на потяг довелося чекати весь день. Їхати не хотіли, бо не знали, куди, де будемо жити. Але залишатися теж не могли.

Приїхали до Львова, бо там мали знайомих. Перші пів року спали на матраці у бенкетному залі ресторану, поряд з іншими людьми. Згодом власники попросили вимушених переселенців звільнити приміщення, адже хотіли знову запускати бізнес.

Тоді ми переїхали до Львівської області, а згодом знову до Львова, постійно шукали вільні місця, - розповідає Марина Павелко. - Після цього нас прийняла церква євангелістів в Івано-Франківську. Потім ми опинилися в гуртожитку проєкту "Ко-Хати" на вулиці Івана Макуха. З часом ми також орендували квартиру.

Згодом сім'я, разом із чоловіком Марини, який служить у війську, оселилася в іншій локації проєкту "Ко-Хати" - в колишньому дитячому садку на вулиці Мельника. Вони живуть тут вже більше трьох місяців, разом із донькою та новим улюбленцем - пекінесом, якого вони придбали вже в Івано-Франківську.

Тут зручно, - каже Марина. - Насамперед, тому що безкоштовно. Постійно є гаряча вода, доступ до кухні. Звісно, є правила, бо люди живуть дуже різні. Усі кімнати заповнені - є старенькі бабусі, сім'ї з дітьми. Якщо порівнювати з іншими місцями, де ми жили, тут є все необхідне.

У Харкові у Марини залишилися її батьки. Вони рішуче відмовляються покидати рідний дім, вважаючи, що не можуть залишити його. Проте, з дочкою наразі повертатися до рідного міста небезпечно. Тому вони дуже вдячні за можливість жити в безпечніших умовах на Прикарпатті.

Дитсадок, що став якісним житлом для ВПО

Проєкт "Ко-Хати" був ініційований урбаністичною платформою Metalab у 2022 році. Тоді команда розпочала перетворення приміщення колишнього гуртожитку університету. Наразі вони працюють над десятим об'єктом, який призначений для тривалого проживання внутрішньо переміщених осіб. За цей час було переобладнано будівлі в Івано-Франківській, Вінницькій та Хмельницькій областях.

Ми здійснюємо пошук приміщення, розробляємо нові планування, проводимо комплексну реконструкцію, виконуємо ремонтні роботи та займаємося облаштуванням меблів, - ділиться Юлія Ляхович, комунікаційниця Metalab. - У нашій команді працюють досвідчені архітектори та регіональні менеджери. Це вимагає наявності відповідних професійних навичок і здатності керувати тривалими будівельними проектами.

Будівлі, які можна переобладнати, знаходять у співпраці з місцевою владою. Вона й займається поселенням людей у готове житло.

У Калуші з'явився новий об'єкт, що став частиною пілотного проекту "Ко-Хати", реалізованого за сприяння Habitat for Humanity International. У рамках цього ініціативи "Ко-Хати" орендують приміщення в місцевої влади на термін 10 років. Вони також відповідатимуть за обслуговування будівель та проведення відбору мешканців, які отримають можливість проживати тут.

Перевагу надаватимуть багатодітним родинам, жінкам з дітьми, ветеранам, людям з інвалідністю, а також - офіційно зареєстрованим ВПО у Калуші.

"Ми відбиратимемо тих, хто найбільше потребує житла," - повідомила Юлія Ляхович. "Наша команда проведе конкурсний відбір, а при необхідності залучимо комісію з представниками місцевої ради та партнерами. Після цього ми виступимо у ролі оператора цього житла. Люди будуть сплачувати невелику сервісну плату та комунальні витрати, а ми будемо нести відповідальність за витрати, пов'язані з його експлуатацією."

У Калуші в колишньому дитячому садку "Зірочка" планується облаштування нового житла для внутрішньо переміщених осіб. Ця будівля залишалася без використання більше 25 років. Наразі тут проводять повну заміну даху, утеплюють фасади та переплановують внутрішні приміщення для створення 47 нових квартир.

Архітекторка проєкту Варвара Ягнишева розповідає: «На першому поверсі розташовані дві квартири, які будуть адаптовані для людей з обмеженими можливостями і оснащені усією необхідною інфраструктурою. Ми намагаємось відшукати будівлі в задовільному стані, навіть якщо вони покинуті. У цьому випадку дах був у хорошому стані, що дозволило приміщенню залишитися сухим, і це значно спростило нашу роботу».

Досліджуйте: "Ко-Хати", щоб знайти свій дім. Як активісти у Франківську та Кам'янці перетворюють покинуті споруди на комфортне житло для внутрішньо переміщених осіб.

Реконструкція запланована на завершення року. У новому житловому комплексі з'являться трьох- і двокімнатні квартири, студії, а також декілька кімнат з загальними санітарними вузлами та кухнею. Крім того, буде облаштовано приміщення для майстерні або коворкінгу. Загальна вартість проєкту перевищує 1 мільйон євро.

Територія навколо споруди дуже велика, тож поруч ми зробили невеликий садок-город, поставили кілька лавочок, - каже Варвара Ягнишева. - Декілька жінок, які мешкають неподалік, приходять і доглядають його. Ми цю практику будемо продовжувати, бо для мешканців можливість щось посадити своїми руками - це дуже терапевтичне заняття.

У новому житлі для внутрішньо переміщених осіб планується розмістити до 150 українців, які були змушені залишити свої домівки.

Куди можна звернутися внутрішньо переміщеним особам на Прикарпатті?

Згідно з інформацією, наданою Людмилою Сірко, заступницею голови Івано-Франківської обласної військової адміністрації, в регіоні налічується 60 офіційних пунктів для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб. Серед них 36 об'єктів належать комунальній власності, 7 - державній, а 17 - приватним особам.

У Івано-Франківському районі знаходиться найбільша кількість таких об'єктів – 23, тоді як у Коломийському їх 12, а в Надвірнянському та Калуському районах – по 9. Крім того, в Косівському районі є ще чотири об'єкти, а у Верховинському – три.

Установи в цілому забезпечують 2442 ліжко-місця, і на сьогодні в них проживає більше 2000 внутрішньо переміщених осіб.

Читайте: В Прикарпатті планується зведення ще чотирьох житлових комплексів для внутрішньо переміщених осіб.

Заявку на отримання соціального житла можна подати безпосередньо в Центрі надання адміністративних послуг або ж через...

Єдиний державний вебпортал електронних послуг або інтегрована з ним інформаційна система можуть бути представлені в електронному форматі, або надіслані з рекомендованим листом з підтвердженням про отримання.

Для цього необхідно подати заяву, витяг з реєстру територіальної громади, що підтверджує місце проживання, а також копії документів, які підтверджують особу. Крім того, знадобиться документ з інформацією про реєстраційний номер облікової картки платника податків, документи, що засвідчують родинні зв'язки між членами сім'ї, підтвердження права на отримання пільг та довідка про доходи.

Інші проєкти "Ко-Хати":

На кінець липня в регіоні зафіксовано 109 981 внутрішньо переміщену особу. Як зазначила Людмила Сірко, вимушені переселенці продовжують прибувати на Прикарпаття з Донецької, Запорізької, Сумської, Харківської та Дніпропетровської областей. Новоприбулі можуть отримати допомогу, звернувшись на гарячу лінію за номером +38 099 470 92 41.