Втратив зір, ногу та руку: як любов дружини допомагає військовому подолати біль - дивовижна історія.

Саме Лариса, його дружина, стала для нього найзначнішою опорою.

Любов здатна зцілити навіть найглибші рани. Історія військового Івана Романа свідчить про незламність духу, віру в життя та потужну силу кохання. Після важких втрат він знайшов підтримку в Ларисі, яка стала для нього всесвітом. Їхня історія підтверджує, що навіть після пережитого болю завжди є шанс на новий початок. Більше деталей у матеріалі журналістки "5 каналу" Анастасії Ярмоловської у випуску новин.

Військовослужбовець Іван Роман завітав на контрольний огляд після операції. Лікар оголосив позитивний висновок:

З огляду на значний обсяг процедур та розшарування тканин, здійснюємо контрольний огляд передньої черевної стінки. В цілому, все в порядку, можна переходити до наступного етапу - реабілітації.

Іван Роман - військовослужбовець, який розпочав свою службу на захист України у 2014 році. Протягом цього часу він пройшов демобілізацію, але з початком повномасштабної агресії знову повернувся на фронтові позиції. Свою службу він виконував у 79-й десантно-штурмовій бригаді, виконуючи обов'язки водія. Майже рік тому його автівка стала мішенню для ворожого дрона під час виконання бойового завдання, що призвело до численних травм військового.

"Одразу був шок. Незрозуміло, що сталось. Бабах - і темно. Я не знав, що зі мною, наскільки масштабне моє поранення. Але вже тоді пропав зір, бо ударна хвиля припала... Було багато уламків в очах. На лівому оці - випадіння очного яблука. Я вирішив діяти на ходу, вистрибнути з машини. І коли почав лівою рукою шукати, щоб відкрити двері, то зрозумів, що руки вже немає", - поділився військовослужбовець.

Івана вивезли його товариші. Перші дні в лікарні він провів під впливом ліків. Коли він нарешті прийшов до свідомості, усвідомив серйозність своїх травм. Чоловікові довелося ампутувати ногу.

"Я прокинувся і почав питати лікарів, де я, бо нічого не бачив. Тоді мені здавалося, що я вночі прокидаюся. Але потім виявилося, що зору немає. У мене була істерика, нерозуміння... Мені було дуже важко. По-перше, прийняти втрату руки - я пам'ятав, що її немає. А про ногу я навіть не знав. Питаю жінку: будь ласка, скажи, що там. Але вона не хотіла робити мені боляче", - розповів Іван.

Саме Лариса, його дружина, стала для нього найзначнішою опорою.. Пара познайомилася під час повномасштабної війни, а згодом побралася. Лариса приїхала до Івана, тільки-но дізналася про поранення. На той час жінка проходила медичну комісію, щоб підписати контракт і поїхати служити в чоловікову бригаду.

Коли я вперше побачила його в реанімації, серце болісно стискалося. Він лежав, немов поранена пташка, усе тіло в синцях, а половина обличчя була опечена. Я тоді сказала йому: "Якщо, не дай Боже, щось станеться, я приїду, сама тебе воскрешу і покараю, адже я твоя дружина і маю на це право!". І справді, так і сталося. Я почала говорити: "Слухай, хлопче, кращої зустрічі ти не міг і уявити. Привіт!". На мої слова він почав рухатися і відкрив очі, - поділилася спогадами дружина військового Лариса Василюк.

Вона не дала Івану впасти у відчай. У найскладніші моменти вона була поряд, підтримуючи свого коханого та допомагаючи йому знайти нове сприйняття себе.

"Я висловила: 'Слухай, давай домовимось: ми — чоловік і дружина. Немає такого, щоб одному було добре, а іншому — погано. Я готова пройти це разом з тобою, і ми подолаємо всі труднощі разом.' Вже 11 місяців ми разом стикаємось з цими викликами," — зазначила дружина військового.

Лариса стала справжнім джерелом натхнення для Івана. Саме завдяки їй він відкрив для себе новий хобі – стрільбу з лука. Вона продемонструвала йому кофту, яку прикрасила для свого чоловіка. На ній була зображена велика мішень, оточена стрілами.

"Це те, на чому ми зосереджені, і нагадування про нашу діяльність. Хоча він має проблеми із зором, навіть у цій ситуації є три точні попадання. Стріли символізують нашу мету, до якої ми прагнемо. Ми активно готуємось," - додала Лариса.

Іван стверджує, що це не лише захоплення, а справжнє випробування, яке спонукає його до прогресу. Військовий стріляє, закривши очі, покладаючись на свої відчуття. Конкурси надають йому більше впевненості в собі.

"Цей спортивний захід є джерелом натхнення для мене. Я експериментую з новими дистанціями і постійно працюю над собою. Це наповнює мене енергією і бажанням створювати, демонструючи всім, що життя триває, навіть після травм," - підкреслив Іван.

У військового частково покращилося зір на правому оці. Попереду його чекає процес протезування та реабілітації.

"До нас він був доставлений із комплексними травмами. Він переніс низку реконструктивних операцій, щоб загоїти рани й зберегти часткову функцію кінцівок. Пацієнт зараз стабільний і практично завершив лікування", - запевнив завідувач відділення хірургії 1-го ТМО м. Львова Гнат Герич.

Лікарі переконані, що рішучість Івана та підтримка його дружини сприятимуть його поверненню до повноцінного життя.

"Проблема полягає в тому, що пацієнт пройшов через тривалий процес лікування, звертаючись до різних лікарів і медичних установ. Іноді в таких випадках люди відчувають розчарування, але в очах Івана я помічаю, що він налаштований закінчити цей етап і готовий почати нове життя на протезах", – відзначив лікар.

Іван із дружиною не лише долають виклики, а й ставлять нові цілі. Разом із тренером чоловік планує створити в Україні категорію для слабкозорих у стрільбі з лука. Він мріє про Паралімпіаду, а Лариса каже, що завжди буде поруч, бо разом вони долають усі труднощі.

Анастасія Ярмоловська та Віталій Довгополий з "5 каналу" у Львові.

Ознайомтесь також з відеоматеріалом: