"Я прагну до життя": як функціонує система медичної евакуації українців до країн Європейського Союзу.

З моменту початку масштабної агресії Росії більше п’яти тисяч українців скористалися програмою медичної евакуації ЄС для отримання лікування. Для багатьох з них це стало останнім шансом на порятунок, а іноді й першим досвідом перебування за межами країни.

Програму Medevac координує Єврокомісія спільно з ВООЗ. І вона є найбільшою операцією з медичної евакуації в історії механізму цивільного захисту ЄС.

Проєкт Радіо Свобода "Ти як?" розповідає історії трьох українських військових, які вирушають на лікування або ж уже отримали його у Євросоюзі.

Оксана Василенко має обмежене уявлення про Фінляндію.

"Знаю, що там їдять ведмедів, їдять оленів, і Санта Клаус звідти", - сміється жінка під час розмови з Радіо Свобода. За годину вона сяде в евакуаційний автобус і вирушить зі Львова до польського Ряшева, а звідти літаком до Фінляндії.

Тим самим автобусом до Нідерландів відправляється Максим Босий, маючи лише одне уявлення про цю країну: "Там росте багато тюльпанів". Чоловік нещодавно отримав свій перший закордонний паспорт.

Тимофій Безпалов розповідає про Бельгію, куди він прибув на лікування восени 2022 року. До цього він чув лише, що в Ерсталі знаходиться завод FN, який виготовляє якісну зброю. Тепер же його знання значно розширилися - адже саме ця країна подарувала йому можливість зберегти другу ногу. І тут він також знайшов справжнє кохання.

Усі троє - учасники програми медичної евакуації Medevac.

Оксана Василенко, мешканка Рокитного на Київщині, протягом двадцяти років працювала секретаркою в районному суді. Коли Росія розпочала своє повномасштабне вторгнення, разом із чоловіком вона вирішила приєднатися до Збройних Сил України. Оксана виконувала свої обов'язки в тилу, в підрозділі зв'язку.

"Бігала, як торпеда, працювала все, служила, в наряди ходила. І мене нічого не турбувало. Нічого взагалі. А потім мені стало важко дихати, я стала задихатися".

Після проведення обстежень, в день свого сорокап'ятиріччя, одинадцятого липня, Оксана дізналася жахливу новину: у неї рак четвертої стадії.

Рак – це як удар блискавки в безхмарний день. Я ніколи не уявляла, що ця недуга може мене зачепити. Завжди дбала про своє здоров'я і ставилася до нього дуже серйозно.

Лікарі сказали, що люди з такою хворобою, на такій стадії живуть від двох до шести місяців. Відповідно, сказали: "Новий рік ви вже не зустрінете, якщо не почнете лікування".

Лікування я розпочала в Україні, але для продовження знадобилася таргетна хіміотерапія у формі таблеток та крапельниць. Це сучасний метод, який, на жаль, не підтримується державою в Україні і має високу вартість.

Міністерство охорони здоров'я разом із Міністерством оборони внесли жінку до списків для медичної евакуації. Тепер вона відправляється до Фінляндії у компанії свого чоловіка, який теж вийшов з лав ЗСУ, аби підтримати її в цій подорожі.

Я щиро вдячна Фінляндії за можливість, яку вона мені надала. Моя мрія — дожити до моменту, коли моя донечка стане нареченою. Я уявляю, як вона сяє в білосніжній сукні. Я прагну зустріти її, коли вона вперше з'явиться на світ, і стати гарною бабусею. Я хочу жити повноцінним життям.

Вона вже освоює фінську мову і вміє правильно вітатися нею. На запитання про те, що вона packувала для подорожі, відповідає з жартом: "Взяла теплі речі, адже я мерзляк, а от сало - ні, його не можна".

Максим Босий подорожує один – його дружина та двоє дітей залишилися вдома, у Кіровоградській області.

Він перебуває на службі в Збройних силах з 2015 року, займаючи посаду танкіста в 32-й окремій механізованій бригаді. У серпні 2025 року, під Покровськом, його танк зазнав атаки з боку ворожого безпілотника.

"Кумулятивний снаряд влучив у ногу, зламав кістку та знищив автомобіль. Ми пролежали під деревом сорок хвилин, а потім нас нарешті забрали", - ділиться Максим.

Після тривалого медичного лікування в Україні, лікарі порадили продовжити терапію в Нідерландах. Коли його запитали про очікування, він відповів лаконічно: "Повернуся додому без милиць".

Лікування в Нідерландах, за словами медиків, може зайняти близько шести місяців.

З аналогічними проблемами зі своїми ногами до Бельгії на лікування вирушив ще восени 2022 року військовослужбовець з Києва, Тимофій Безпалов. Він служить у Збройних Силах України з 2017 року.

До повномасштабного вторгнення виношував плани виїхати до Австралії - там, каже, набирали ветеранів з бойовим досвідом на дуже хороших умовах. Але в лютому 2022-го плани змінилися.

Влітку того ж року Тимофій наступив на міну. Утратив одну ногу, інша місяцями не загоювалася - розвинувся остеомієліт, важка інфекція кістки. Лікувався у Вінниці. Одного дня лікар прийшов до нього з документами.

Він говорить: "Підпиши, будь ласка." Я запитую: "А що це таке?" Він відповідає: "Це документи на виїзд за кордон для лікування." Я кажу: "Мені це не потрібно. Чому це мені?"

Та, зрештою, не хотів перечити лікарю, бо дуже його поважав за усі зусилля та недоспані ночі.

Через два місяці він отримав повідомлення про те, що його направляють до Бельгії.

У мене виникло бажання поїхати до Німеччини, адже на той час там проживали мої батьки.

Однак у процесі медичної евакуації вибір країни не залишається за пацієнтами: іноземні медичні заклади самостійно обирають пацієнтів, базуючись на їхніх медичних потребах та наявних ресурсах.

Тимофій з радістю згадує про Бельгію. Виявилось, що ця країна володіє передовими методами лікування інфікованих переломів.

Після теракту в аеропорту Брюсселя у 2016 році університетські клініки регіону значно вдосконалили свої лікувальні протоколи.

"У них було купа проблем з інфікованими переломами, і це дуже сильно стимулювало Льовенський університет розвивати саме способи взаємодії, лікування цих речей.

На сьогоднішній день Бельгія є лідером у лікуванні остеомієліту, значно випереджаючи інші країни. Завдяки цьому я зберіг свою другу ногу, яка могла б бути втраченою, якби я залишився в Україні.

На українських лікарів він не нарікає. Каже: робили все, що могли у тих умовах.

Медичний персонал не має змоги виконати всі необхідні завдання, що призводить до зниження якості життя пацієнтів. Адже якщо зосередитися на одному, може постраждати інший. Ситуація з медичним обладнанням і аналізами в Україні також є значно ускладненою.

Вразив його ще й літак, яким евакуювали.

"Я ніколи раніше не зустрічав подібних літаків. Це справді вражаюче! На борту була обладнання, яке покривало практично всі можливі ситуації — якщо не помиляюся, у них навіть рентген був."

Сразу по прибуттю Тимофію вручили документи на тимчасовий захист на виході з літака. Ці документи надаються без необхідності звертатися до місцевих органів влади всім українцям, які прибувають до Європейського Союзу в рамках програми медичної евакуації.

Тимчасовий захист надає можливість безкоштовного медичного обслуговування та, за необхідності, фінансової допомоги від соціальних служб.

Тимофію було виділено тимчасове житло. На той час він також отримував зарплату в Збройних силах України, тому, за його словами, фінансові питання не викликали труднощів. Протезування було проведено безкоштовно, завдяки підтримці Бельгії.

Наразі Тимофій мешкає в Брюсселі, де займається вивченням програмування та активно шукає роботу. Два роки тому він познайомився з українкою, яка переїхала з Харкова після початку повномасштабної війни, і вони почали зустрічатися.

"Я усвідомлюю, як мені пощастило з цією програмою. Розумію, що є інші, кому вона могла б стати більш важливою, ніж мені."

Основним місцем збору для багатьох евакуацій є медичні установи у Львові. Саме звідси евакуаційні автобуси транспортують пацієнтів до польського центру в Ряшеві, звідки їх далі розподіляють на рейси до різних країн.

Юрій Брунець, старший водій евакуаційних автобусів, займає цю посаду з самого початку програми, вже більше чотирьох років. Раніше він протягом двадцяти шести років працював у туристичному бізнесі, подорожуючи з туристами по всій Європі, а тепер його місія полягає у транспортуванні поранених і хворих.

"Коли спостерігаєш за нашими хлопцями, які пройшли через таке. Кожна евакуація... І я своїми очима бачу, як діти лежать, - говорить Юрій, ледь стримуючи емоції. - На початку ми доставляли їх прямо до літака і переносили пацієнтів безпосередньо в літак для евакуації."

Потім настала така пора, коли почали скидувати фосфорні бомби, і наші хлопці стали свідками, як усе навколо спалахувало — згоріли всі документи. Через це виникли затримки, а літак не міг чекати на нас по п’ять чи шість годин. Тепер ми перевозимо все до польського хабу, де нас зустрічають колеги з Польщі. Наступного дня прилітає літак, і вони вже починають завантаження.

Легше - дорога назад, коли люди повертаються вже після лікування. Лікарка львівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Соломія Лукач одного разу сама не впізнала свого пацієнта - опікового хворого, якого декілька місяців тому евакуювала до Катовіце.

"Спочатку я не впізнала його. Коли ми його забирали, він перебував у критичному стані, з новими травмами. Але після місяця лікування і пересадки шкіри він прийшов до нас самостійно. Якби не його ім'я та прізвище, я б і не здогадалася, що це той самий пацієнт."

Програма Medevac Ukraine стартувала у квітні 2022 року, заснована на механізмі цивільного захисту Європейського Союзу. Її координує Центр екстреного реагування Європейської Комісії у співпраці з Всесвітньою організацією охорони здоров'я. 16 квітня 2026 року програма досягла важливого етапу, евакуювавши понад п’ять тисяч пацієнтів до країн ЄС, що стало наймасштабнішою медичною евакуацією в історії цього механізму. Пацієнтів прийняли 22 країни Європи.

Єврокомісарка з питань готовності та управління кризами Хаджа Лябіб назвала це "Європою у найкращому прояві". За її словами, досягнення цієї позначки стало можливим завдяки "непохитній відданості всіх країн-учасниць" - і тих, що приймають пацієнтів щодня, і решти вісімнадцяти держав, які долучилися до програми.

Найчастіше українців приймають Німеччина, Нідерланди, Норвегія, Данія, Швеція, Фінляндія і Франція.

Відбувається усе, за словами директора департаменту МОЗ України Василя Стрілки, без черг.

"Черги на участь у програмі немає. Усі заявки обробляються послідовно після надходження до Координаційного центру, і люди відправляються на лікування, щойно надходить пропозиція від країни".

За його словами, кожна людина отримує одну - максимум дві - пропозиції.

Країна, до якої буде здійснена евакуація, визначається офіцером зв’язку з медичної евакуації ERCC (кризового центру) на основі наданих варіантів. Ця особа рекомендує найбільш доцільний варіант, враховуючи логістичні аспекти, щоб процес евакуації був максимально ефективним з точки зору використання ресурсів. Звісно, якщо у пацієнта є родичі, які мають тимчасовий захист у певній країні, і ця країна готова надати лікування, ця інформація також береться до уваги.

Брати участь у програмі можуть не лише військовослужбовці, а й цивільні - постраждалі від бойових дій, ті, хто втратив доступ до лікування через знищення лікарень, або онкохворі.

Серед запитів, що не отримали жодних пропозицій, найбільшу частку займають онкологічні захворювання. Крім того, іноді відсутні варіанти лікування для пацієнтів із травмами, особливо коли терапія є малоефективною або надзвичайно складною.

Водночас, як зазначила співзасновниця громадської організації "Афіна. Жінки проти раку" Вікторія Романюк, нині більшість онкохворих вирушає за кордон самостійно, отримуючи там тимчасовий захист і безкоштовне лікування, а не через програму Medevac.

Згідно з інформацією Міністерства охорони здоров'я, приблизно десять відсотків усіх надісланих заявок залишилися без відповіді від закордонних медичних установ.

"Якщо говорити лише про запити до країн ЄС, то з 6 355 поданих заявок не отримали відгуків від лікарень 631", - розповідає Василь Стрілка.

Серед знакових пацієнтів, які отримали допомогу через Medevac, варто згадати Романа Олексіва зі Львова, про якого розповідало Радіо Свобода. Хлопець пройшов тридцять п’ять операцій і продовжує отримувати лікування в Німеччині. Його зворушлива історія під час слухань у Європарламенті викликала сльози в перекладачки, а відео Радіо Свобода, що висвітлює цей випадок, стало популярним у всьому світі.