Його музичні твори друкували в США та Японії, тоді як на рідній землі його засудили до десяти років ув'язнення: хто ж насправді був Василь Барвінський?

Василь Барвінський – видатна постать української музичної сцени, композитор, піаніст і педагог, який зробив вагомий внесок у розвиток музичної культури XX століття. Він став першим українським композитором, чиї твори отримали міжнародне визнання, публікуючись у відомих видавництвах, таких як "Peters", "Universal Edition" та "Nakamura".

Творіння композитора під назвою "Шість мініатюр на українські теми" стало справжнім культурним явищем: за чотири місяці 1925 року було продано тисячу примірників, що для того часу в українській музиці вважалося безпрецедентним досягненням. Відомий композитор Бела Барток високо оцінив ці твори, підкресливши їх неповторність та глибину. Однак життя і творчість цього митця були невід'ємно пов'язані з важливими історичними подіями, які впливали на формування української національної ідентичності.

Василь Олександрович Барвінський з’явився на світ 20 лютого 1888 року в Тернополі в сім'ї, відомій своїми культурними традиціями. Його батько, Олександр Барвінський, був видатною особистістю в освітній сфері та політиці, а мати, Євгенія, очолювала місцевий хоровий колектив. Завдяки їхньому впливу, Василь із самого раннього віку виявив інтерес до музики та літератури.

Після закінчення Львівської консерваторії він продовжив навчання в Празі, де під впливом композитора Вітезслава Новака почав активно досліджувати українську музику. Саме в цей період він створив свій перший великий твір - "Українську рапсодію".

Повернувшись до Львова в 1915 році, Барвінський зайняв посаду директора Вищого музичного інституту, названого на честь Миколи Лисенка. Він активно займався навчанням студентів і створенням музичних творів, серед яких були кантати на поезії Тараса Шевченка та увертюра до опери "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці". У 1930-х роках композитор зібрав і упорядкував колекції народних пісень для фортепіано, а також написав дитячі музичні п'єси.

Барвінський також брав участь у розвитку музичного життя Галичини, виступаючи на радіо та організовуючи концерти. Його творчість відзначалася різноманітністю жанрів: він писав кантати, ораторії та інші музичні форми.

З приходом радянської влади в 1939 році Барвінського обрали до Народних Зборів Західної України. Проте після завершення Другої світової війни його доля кардинально змінилася. У 1948 році композитора заарештували за звинуваченнями у "буржуазному націоналізмі", а його твори були знищені вогнем. Він провів десять років у таборах Мордовії, де змушений був підписати угоду про ліквідацію своїх рукописів.

Василь Барвінський знову відвідав Львів у 1958 році, однак його мистецька діяльність залишалася під забороною до завершення 1980-х років. Він пішов з життя 9 червня 1963 року і знайшов вічний спокій на Личаківському цвинтарі у Львові. Лише після початку горбачовської Перебудови його ім'я почало знову з'являтися в українській музичній культурі.

Барвінський створив надзвичайно цінний спадок, що продовжує надихати молодих музикантів. Його життєвий шлях є яскравим символом боротьби за культурну самобутність України в часи політичних переслідувань і соціальних трансформацій.

Раніше "Телеграф" повідомляв про смерть відомого українського композитора Левка Дутковського. Він здобув популярність як один із засновників знаменитого вокально-інструментального ансамблю "Смерічка".