"Ніхто не стане воювати за нас": слова прикордонника на псевдонім Алукард.

"Ніхто не буде воювати за нас," - впевнений прикордонник на псевдо Алукард, який разом із товаришами вже 88 днів утримує позиції під постійними ворожими атаками.

Андрій - військовослужбовець 7 прикордонного Карпатського загону, який зараз проходить службу на відділі прикордонної служби Смільниця. Свій позивний запозичив у персонажа комп'ютерної гри, який володів надзвичайною силою та безжально нищив ворогів.

"Це сталося на підсвідомому рівні, я навіть не задумувався над цим, коли вибирав свій бойовий псевдонім, - усміхається Андрій. - Проте мені та моїм товаришам він відразу сподобався."

Хоча позивний у Андрія нетривіальний, сам він - звичайний хлопець із села Самбірського району, що на Львівщині. З дитинства мріяв про військову службу і планував у 18 років призватися до війська. Батьки ставилися до його наміру з розумінням, але, як і всі рідні, хвилювалися за сина та радили не поспішати. Тож Андрій працював у родинному господарстві, аж доки не почалося широкомасштабне вторгнення.

У 2023 році Андрій звернувся до 7-го прикордонного Карпатського загону, підписав контракт і повідомив рідним, що йде воювати. Родина прийняла його рішення з розумінням. Після року служби Андрій пройшов спеціальну підготовку, а згодом потрапив до бойової комендатури "Шквал". Курс навчання, злагодження - і важкий захід під ворожими дронами та мінометним вогнем на ділянку поблизу Серебрянського лісництва.

Позиція, яку зайняли солдати, здійснювала захист та підтримку двох ключових стратегічних пунктів. Ось чому ворог постійно намагався її захопити: проводилися скиди, використовувалися FPV-дрони та здійснювалися мінометні обстріли.

"За майже три місяці я можу згадати лише кілька днів, коли було хоч трохи спокійніше, - ділиться Андрій. - У решту часу нас супроводжували безперервні обстріли та бомбардування. Особливо яскраво запам'ятався 12 січня 2025 року: протягом доби нас буквально рвали на частини з повітря, скидаючи бомби та використовуючи FPV-дрони. Ми молилися і думали, що це може бути наш останній день. Якщо чесно, нам просто пощастило вижити."

Незважаючи на важку ситуацію, прикордонники не здали своїх позицій. Андрій і його товариші тримали оборону протягом 88 днів. Заміна на позиціях відбувалася під вогнем ворога. Противник усвідомив, що відбувається ротація, і активізував використання безпілотників. Проте, засоби радіоелектронної боротьби спрацювали на відмінно, і підрозділ залишився без втрат.

Після повернення з передової Андрій і його побратими зустрілися. Згадували "нуль", газові атаки московитів і жартували про те, як швидко на практиці усвідомлюєш, що протигаз - річ життєво необхідна.

"Вони мої брати, - каже Андрій, - родина. Адже ми разом пройшли справжнє пекло. І хоча у нас немає гострого бажання повертатися на передок, щойно надійде наказ - підемо без сумнівів і зволікань. Бо за нас воювати ніхто не буде".

Хочеш служити пліч-о-пліч із такими людьми?

Приєднуйся до 7-го прикордонного загону Карпат!