В останній час багато закладів освіти змінюють свої назви на ліцеї. Проте суть справи не тільки в новій вивісці.

Зображення: Тетяна Терещук. Заняття з хімії в ліцеї Славутської громади, що розташована в Шепетівському районі Хмельницької області. Як виглядатиме старша школа після впровадження реформи?

По-перше, трирічною, по-друге, профільною. Тобто учень має визначитися відповідно до своїх уподобань і планів на майбутнє, за яким напрямком навчатиметься. Водночас 10 клас радше адаптаційний, тож раптом щось піде не так -- профіль можна змінити.

Тих, хто не обрав шлях професійної освіти, навчатимуть у академічних ліцеях. Альтернативно, існують спеціалізовані заклади, такі як наукові, мистецькі, спортивні, військові та фахові коледжі. Це й є основна ідея, закладена авторами реформи. Кожен ліцей має запропонувати щонайменше три профілі в рамках трьох основних кластерів: мовно-літературний, STEM та суспільно-гуманітарний. Для полегшення вибору дітям у школах планують запровадити посаду кар'єрного радника.

Предмети й курси з обраного напряму учень вивчатиме поглиблено. Частину зможе обрати сам. Так само буде можливість обрати їх і поза профілем. З кожним роком кількість годин, відведених на вибіркові предмети і курси, більшатиме. Водночас поменшає число обов'язкових предметів.

У реальному навчальному процесі здебільшого доцільно організовувати заняття в групах, адже кожна дитина має свій індивідуальний набір предметів. Це означає, що учні з різних класів і навіть паралелей можуть навчатися разом, що робить сам клас більш формальним утворенням.

Батьки, для яких освіта не була пріоритетом, і до впровадження реформи шукали для своїх дітей можливості для спеціалізованого навчання в старших класах. У цьому віці ідея вивчати 22 предмети стає неактуальною, адже значно ефективніше зосередитися на предметах, до яких дитина має нахил, та які можуть бути корисними в її майбутній кар'єрі. Таким чином, реформа дійсно має благородну мету — надати всім дітям цю можливість, створивши необхідну інфраструктуру, — зазначає співзасновниця громадської організації "Смарт освіта" Іванна Коберник.

Фото: НУШ Іванна Коберник

Зміни в змістовій частині тягнуть за собою й інші. Щоб реалізувати концепцію, ліцей має бути великим. І тут найцікавіше. За розрахунками авторів реформи, закладу необхідно мати спроможності сформувати 12 груп по 8 учнів щонайменше. З такою кількістю реально забезпечити вибір дисциплін, які вивчатимуть поглиблено в межах обраного профілю, додаткових предметів поза ним і водночас дати нормальне навантаження вчителям.

Якщо подати цю інформацію в більш зрозумілій формі, то ми маємо справу з 288 учнями, які розподілені на три паралелі, що відповідає чотирьом класам, кожен з яких налічує 24 учні (але не більше 30) в рамках однієї паралелі. Це, до речі, є мінімальною кількістю.

Саме ці цифри були закладені у законодавство про загальну середню освіту в 2020 році. Однак у 2021 році, за міністерства Сергія Шкарлета, реформа була фактично скасована, а вимоги до наповнюваності ліцеїв значно спростили: дозволили мати не менше двох класів на паралелі з трьох профільних напрямків. Це, на думку Іванни Коберник, призвело до профанації профільної освіти.

Після цього питання залишилося без уваги на кілька років. Зрозуміло, що після початку повномасштабного вторгнення інші проблеми стали більш нагальними. Однак у березні 2025 року депутати ініціювали законопроєкт, що передбачає повернення до норм, які регламентують поділ на групи в ліцеях та збільшення мінімальної кількості учнів у класах. Цей законопроєкт також містить сувору вимогу про відокремлення початкової школи від ліцеїв. Проте, через кілька тижнів з'явився компромісний варіант, в якому ця вимога була відсутня.

Обидва законопроєкти встановлюють для громад строки формування мережі комунальних ліцеїв до 1 вересня 2025 року. Хоча насправді цей процес мусили завершити ще у вересні минулого року, як того вимагає закон про середню загальну освіту.

Фото: zt.20minut.ua Житомирський ліцей № 12 імені С. Ковальчука -- один з тридцяти закладів освіти в Україні, який готується до участі в пілотному проєкті реформи старшої профільної школи.

Отже, наразі спостерігаємо зусилля, спрямовані на відновлення реформи в рамках початкових планів. Проте є один важливий момент: на той час реформа не враховувала ймовірність повномасштабної війни. Тепер стоїть завдання врахувати ці нові реалії, -- зазначає Іванна Коберник.

Так чи інакше, але процес формування мережі академічних ліцеїв іде.

А хіба це можливо? Як зміни, внесені реформою НУШ, трансформували школу і вплинули на моє життя.

Як це відбувається

За статистикою, у середньому 65 % випускників 9 класу переходять у старшу школу. Це пов'язано і з певними стереотипами щодо профтехів, і з традиційним бажанням для нашого суспільства здобути саме вищу освіту. І хоча в МОНі налаштовані дещо змінити нинішнє співвідношення на користь професійної освіти, але зараз, моделюючи мережу, враховували, що дві третини з 420 тис. дев'ятикласників у 2027 році оберуть академічні ліцеї, які є сходинкою до вищих навчальних закладів.

Іншим важливим критерієм, який уже згадувався, є те, що заклад повинен мати мінімум 288 старшокласників. Ще одним пріоритетом є можливість відокремлення старшої школи від молодшої та середньої, щоб створити сприятливі умови для навчання старшокласників. У зв'язку з цим багато шкіл І-ІІІ ступенів втрачатимуть 10-12 класи і перетворяться на гімназії, де учні навчаться до 9 класу.

З такими показниками та умовами ми зверталися до департаментів освіти в кожній області, які, в свою чергу, передавали ці питання на рівень територіальних громад. Пояснення всіх нюансів ми мали надати ще три роки тому, а рік тому зосередитися на формуванні мережі. Однак, виявилося, що всі процеси відбуваються одночасно. З одного боку, потрібно переконати територіальні громади в необхідності реформувати старшу школу, а з іншого - розробляється план мережі академічних ліцеїв у контексті майбутніх змін. Для багатьох це виглядає, як справжня шура-буря-вінегрет, - зазначає Павло Остапенко.

Снимок: Надав Павло Остапенко Павло Остапенко

Він виконує роль національного експерта в рамках швейцарсько-українського проєкту DECIDE, супроводжуючи процес моделювання. За словами Павла, він знаходиться "між обласними адміністраціями, які висувають свої пропозиції щодо майбутньої мережі, та Міністерством освіти і науки, яке їх розглядає".

Очевидно, що не всі заклади зможуть набрати кількість учнів, необхідну, щоб створити академічний ліцей, тож у багатьох випадках йтиметься про укрупнення. А тоді важливо витримати критерій доступності. Тож попередньо визначили умовну граничну відстань до ліцею, яка не має перевищувати 30 км (на цьому місці багато батьків напружилися). Зона для щоденного довезення складатиме приблизно 10 км. В інших випадках дітей планують розміщувати в пансіонах. За попередніми розрахунками, каже Павло Остапенко, таких треба близько двохсот. Хоча, приміром, нардеп Сергій Колебошин, автор одного законопроєкту, у подкасті "Що там із НУШ" озвучував цифру 20 пансіонів, посилаючись на інформацію від міністерства.

За інформацією Павла Остапенка, в межах 10-30-кілометрової зони доступності до проектних академічних ліцеїв, які наразі подали області разом із територіальними громадами, опиняються приблизно 5-7% учнів, залежно від регіону. Проте, все ще залишаються близько 2 тисяч дітей, в основному в Чернігівській та Сумській областях, де щільність населення є досить низькою, для яких відстань до навчального закладу може бути ще більшою.

Щоб проілюструвати процес планування освітньої мережі, Павло Остапенко наводить приклад стандартної області Х. Місцева адміністрація пропонує створити мережу з 150 ліцеїв, серед яких 50 – професійні, а 100 – академічні. Для ліцеїв, які планують перетворити на академічні, визначають зони доступності в 10 і 30 км. Після цього підраховують кількість дітей у кожній зоні, які потребують щоденного транспортування та місць у пансіоні. В результаті місцева влада отримує зворотний зв'язок: в одних районах не вистачає навчальних закладів, а в інших їх занадто багато.

Зображення: Тетяна Терещук. Заняття в ліцеї Славутської громади, що знаходиться у Шепетівському районі Хмельниччини.

Отже, якщо громада вирішить створити чотири академічні ліцеї на 200-250 учнів кожний, замість одного, це призведе до неефективного використання їхніх ресурсів, без досягнення бажаного результату. Є ймовірність, що громада ігноруватиме наші рекомендації. У такому випадку ми будемо позначати такі навчальні заклади, скажімо, як проблемні, адже тут не з'явиться можливість для учнів вибирати профіль навчання. Іншими словами, ситуація залишиться незмінною, за винятком зміни вивіски. І, дивно, але в цьому не буде винуватим міністерство, а саме місцева адміністрація, — коментує Павло Остапенко.

На практиці це виливається в різні ситуації. Павло розповідає: в Південноукраїнську, де зараз п'ять шкіл, з 2027 року працюватимуть чотири гімназії до 9 класу і один відокремлений академічний ліцей, який забиратиме до себе всіх старшокласників. У ньому навчатимуться близько 800-900 учнів. Або ж протилежний приклад: у Козятині (Вінницька область) нині шість шкіл І-ІІІ ступеня, а проєктна кількість учнів -- близько 900 на всіх. Попри це, в чотирьох із шести планують сформувати академічні ліцеї. Чи візьмемо Шептицьку громаду Львівської області з її 23 школами. У самому місті їх дванадцять, лише одна -- це ліцей ІІІ ступеня. У ньому вже навчаються більш ніж 600 учнів у 10 та 11 класах. Загалом же в громаді будуть два відокремлені академічні ліцеї, одна суто початкова школа, інші заклади навчатимуть дітей з 1 по 9 клас. Тобто це приклад уже реформованої мережі.

-- Загалом те, що нам подали громади, ми прискіпливо проаналізували, -- розповідає Павло Остапенко. -- І в більшості випадків вони підійшли до питання конструктивно і спланували мережу нормально.

На сьогоднішній день в Україні налічується понад сто проблемних закладів. Загальна кількість академічних ліцеїв у країні складе приблизно 1,9-2 тисячі. Вже зараз регіони планують створити 1748 академічних ліцеїв, однак на карті бракує, наприклад, закладів у Києві та Харкові, оскільки місцеві департаменти освіти не надали необхідну інформацію. Наразі дев'ять обласних рад та керівники семи обласних військових адміністрацій вже затвердили мережу ліцеїв.

Чи будуть ліцеї відокремлені від початкових шкіл, як це жорстко прописано в одному з законопроєктів? Виглядає на те, що поточне моделювання не враховує цього моменту. За словами Павла Остапенка, існує близько 900 навчальних закладів, які не матимуть іншого виходу, як зберегти як початкову, так і середню освіту, а також ліцей.

Зображення: Микола Дзюба

-- І це не виняток. Це реальність, з якою ми не можемо боротися. Точніше можна було б будувати окремі корпуси, але це також нераціонально. А жорстка вимога відокремлювати ліцей від молодшої школі, на мою думку, зайва, -- пояснює він.

Як учителі 5-6-х класів розуміють реформу НУШ і чого бракує для її впровадження

Слабкі місця

Критерії для формування освітньої мережі викликали найбільше заперечень. І це не дивно, адже після представлення відповідних законопроєктів спостерігалася потужна хвиля незадоволення. Незабаром була опублікована петиція з закликом зберегти шкільну мережу. Адже 288 учнів у 10-12 класах – це "недосяжний та штучний бар'єр для більшості ліцеїв, який цілковито ігнорує реалії нашої країни," – йшлося у тексті петиції. "Сільські, селищні та навіть деякі міські громади не зможуть відповідати такому жорсткому критерію." Петиція зібрала необхідні 25 тисяч голосів всього за тиждень.

В міністерстві підкреслюють, що закриття шкіл не планується. Якщо такі випадки і трапляються, то причина цього криється не в реформі, а в демографічних змінах.

Одночасно законопроєкти містять положення про те, що ліцеї, які не виконуватимуть встановлені вимоги, ризикують втратити державні субвенції. Проте, за словами Іванни Коберник, перш ніж висувати подібні застереження, варто здійснити детальний розрахунок. Вже зараз деякі громади висловлюють побоювання, що їм буде вигідніше самостійно покривати витрати на зарплати педагогів, ніж витрачати кошти на транспортування, харчування та проживання учнів.

Щодо занепокоєння, що діти з сільських районів можуть втратити можливість навчання в старшій школі, представники влади наводять такі доводи: ліцеї будуть розташовані в межах досяжності, а з огляду на нинішню ситуацію, результати PISA свідчать, що ці учні вже відстають від своїх міських однолітків на чотири роки. У великих ліцеях вони матимуть змогу отримати якіснішу освіту.

На мою думку, для сільських районів неприйнятно встановлювати жорсткі вимоги щодо обов'язкового розділення шкіл на три рівні. Багато громад вже створили якісні опорні навчальні заклади, успішно оптимізували освітню мережу, організували підвіз учнів і забезпечили високу заповненість класів, що, в свою чергу, призвело до підвищення заробітної плати вчителів. Розділення таких шкіл було б нерозумним кроком, -- зазначає Іванна Коберник. -- Вже існує безліч громад, які змінюють свою освітню структуру на користь якості навчання.

Фото: Тетяна Терещук Банер у кабінеті математики Славутського ліцею

Звичайно, найбільше запитань викликають спроби створити мережу в громадах, що знаходяться поблизу фронту, оскільки їхні безпекові умови суттєво відрізняються навіть між собою. Існує думка, що реформу слід впроваджувати поступово, адже існує безліч невідомих факторів та викликів, а ситуація постійно еволюціонує. Проте громади в прифронтових зонах наразі роблять усе можливе, щоб змоделювати свою мережу на зразок більш безпечних територій.

-- Маємо це робити, бо якщо ні, то ніби відмовляємося від цих територій, -- пояснює Павло Остапенко. -- Ми ж не можемо обділити дітей і сказати: "За 100 км від лінії фронту ліцеїв не буде. Усе, освіта тут зупиняється". Це нечесно щодо цих дітей, їх, навпаки, треба підтримувати ще більше. Я спілкувався зі всіма директорами департаментів освіти прифронтових областей, і тут треба розуміти, що кожна має свої особливості. І в Дніпропетровській області -- одна картина. У Сумській і Чернігівській -- інша, а в Харківській, Запорізькій і Херсонській -- ще якась. Приміром, у Запоріжжі розробили два варіанти мережі. Одну -- в межах вільних територій, а іншу -- виходячи з повної деокупації та враховуючи ту демографію, якою вона була. Зрозуміло, що це треба буде коригувати. А якщо в тому самому Вільнянську діти навчають онлайн, то і ліцеї так само працюватимуть онлайн.

Навіть Луганська та Донецька області представили свої плани, але лише щодо тих територій, які залишаються неокупованими з 2014 року. Однак у нинішніх умовах варто з обережністю ставитися до ухвалених рішень, адже незрозуміло, як вони вплинуть на реальний стан справ.

У нас є вісім регіонів, де тривають бойові дії, і фронт, на жаль, продовжує змінюватися. Навіть якби зараз з'явилося якесь ідеальне рішення, яке всім би сподобалося, стверджувати, що воно протримається до 2027 року під час активної фази війни, було б наївно. Тому важливо розглядати різні варіанти. На мою думку, основне, що повинна зробити Верховна Рада, — це відмовитися від думки, що існує єдине рішення, яке підійде всім, — зазначає Іванна Коберник.

Зображення: Учні старших класів Чернігівської школи № 12 в рамках НУШ.

Автори законопроєкту зазначають, що будуть встановлені винятки, які регулюватиме постанова Кабінету Міністрів. Однак, малоймовірно, що один нормативний акт зможе охопити всі нюанси ситуації. Справжня ж проблема полягає в тому, що в багатьох громадах існують зовсім інші невирішені питання. Наприклад, Харківська область є досить великою, але більшість її населення працює в онлайн-форматі і лише планує переходити до змішаного режиму. Схожа ситуація спостерігається також у Херсонській та Запорізькій областях.

-- Як можна вимагати від Херсонської області сказати, де буде їхній ліцей на 300 дітей? Насправді хотілося б почути зрозумілу державну політику, як на цих територіях узагалі забезпечуватимуть щось, що можна назвати системною освітою. Так, там будують підземні школи -- це важливий правильний процес. Але навіть за нинішніх, достатньо великих вкладень це рішення для тисяч дітей, а очної шкільної освіти там потребують сотні тисяч. І навіть якщо станеться якесь диво і, умовно кажучи, омріяне припинення вогню відбудеться відносно скоро, то через два роки ми навряд чи зможемо говорити про повну відбудову освітньої інфраструктури. Тому в контексті реформи старшої профільної школи в прифронтових регіонах хотілося б обговорювати більш реалістичні речі, -- каже Іванна Коберник.

Оксен Лісовий зазначив: "Щоб перевести одну дитину з онлайн-формату в офлайн, ми витрачаємо приблизно 100-150 тисяч гривень. Однак ці витрати є цілком виправданими."

А як щодо інших ризиків

Якщо відволіктися від технічних моментів і зануритися в змістовну частину, то там теж не все так просто.

-- Загалом напрям реформи правильний: зараз учні сильно перевантажені предметами. І з якогось моменту мусять зосереджуватися на тих, що їм потрібні для подальшого руху, -- каже директор Маріупольського ліцею міста Києва Андрій Голютяк. -- Плюс необхідна якісна підготовка за профільними предметами. Це те, що має змінити реформа. Але все ж є нюанси. Зараз багато шкіл переназивають ліцеями. Хоча річ же не у вивісці, важливий педагогічний склад. Я, приміром, прихильник того, що старша школа має бути відокремлена. Бо підготовка вчителя 5-9 класів зовсім інша, ніж підготовка вчителя профільної старшої школи. Якщо в першому випадку більше уваги приділяють методиці викладання, то в другому важливе глибоке знання свого предмета.

Фото: надав Андрій Голютяк Андрій Голютяк

Не всі навчальні заклади можуть отримати статус академічного ліцею, зазначає Ігор Хворостяний, керівник Офісу впровадження НУШ при Міністерстві освіти і науки.

-- І коли місцева влада пропонує, який заклад стане ліцеєм, то вона розуміє, що школа А має менше потужностей, менший кадровий потенціал, менше висококваліфікованих учителів, здатних викладати курси поглиблено. І логічніше, щоб це була школа Б, бо вона має більше спроможностей. Це перша теза. Друга теза -- будь-яка реформа не робиться за рік. Складно собі уявити, що в нас одразу оберуть як ліцеї найкращі заклади. Так не буде, -- визнає він.

Або розглянемо основну концепцію реформи – спеціалізацію ліцеїв. У цьому випадку Міністерство не накладає жодних обмежень на свободу вибору для навчальних закладів. Іншими словами, не буде визначеного списку профілів, з якого їм доведеться щось вибирати.

— Інакше ми позбавляємо місцеву громаду можливості самостійно визначати свої потреби. Крім того, неможливо однаково оцінити всю різноманітність громад та їхніх установ, — зазначає Ігор Хворостяний.

Врешті-решт, на формування профілів вплине безліч чинників, серед яких попит з боку студентів, доступні ресурси та кадровий склад.

Маріупольський ліцей, єдиний навчальний заклад у місті, який зміг відновити свою діяльність після релокації, з моменту свого заснування функціонує як багатопрофільний ліцей для старшокласників. У свої найкращі часи учні мали змогу обирати з п'яти різних профілів: два з іноземних мов (англійська, німецька та французька), фізико-математичний, інформаційні технології та історико-правовий. Іноді намагалися ввести біолого-хімічний профіль, але, на жаль, він не викликав значного інтересу серед учнів.

Зображення: nus.org.ua Ігор Хворостяний

Я стурбований тим, що в основі навчальної програми для ліцею закладено певні ризики. Наразі ми розпочали новий набір учнів і спостерігаємо цікаву тенденцію: значна кількість дітей обирає іноземні мови, і з цим немає жодних проблем. Ситуація з IT також виглядає позитивно — у нас вже є 20 учнів, але лише п’ятеро з них зацікавлені у фізматі. Згідно з чинними нормами, ми можемо відкрити клас за наявності п’яти учнів, але нові правила цього не дозволяють. У результаті, дітям доведеться шукати інші навчальні заклади або переходити до інформаційних технологій. Це означає, що ми втрачаємо потенційних учнів для фізики і математики, а наші викладачі цих предметів, які могли б значно допомогти, залишаються без роботи. Таким чином, існують серйозні ризики для менш популярних напрямків, особливо в природничих науках. Це одна з найбільших проблем, з якою ми стикаємося. Втрачати ці спеціальності абсолютно недопустимо, тому, мабуть, потрібно шукати нові підходи до вирішення цієї ситуації.

Питання і справді в тому, чи не станеться так, що заклади будуть підлаштовуватися під уподобання учнів, щоб виконати умови наповнюваності і не втратити фінансування. Приміром, зараз більш ніж половина ліцеїв має гуманітарне спрямування. Воно популярне й не вимагає великих ресурсів, як облаштування фізичних чи хімічних лабораторій. Тож вибір без вибору -- цілком можливий сценарій.

У міністерстві розуміють, що існує ризик дисбалансу між різними кластерами. Тому було впроваджено певні механізми контролю: департаменти освіти повинні слідкувати за збалансованістю представленості кластерів, і в кожному регіоні повинні бути представлені всі три. Проте тут може негативно вплинути фактор відстані до бажаного ліцею, що особливо стосуватиметься дітей з сільських районів.

Однак існує ще одна причина, яка накладає певні обмеження, а саме – педагогічна діяльність.

Зображення: Тетяна Терещук – викладачка української мови Славутського ліцею.

-- З одного боку, в педагогіку не хочуть йти масово. І ми прекрасно знаємо, які порогові бали на педагогічні спеціальності. А з іншого, є диспропорції в кількості вчителів, наприклад, української мови і літератури і вчителів фізики і математики. І забезпечити цих фахівців -- це центральна потреба, в яку потрібно інвестувати, -- визнає Ігор Хворостяний. -- Ми зараз не намагаємося намалювати якусь ідеальну картинку світу і сказати, що завтра вона буде такою. Ні. Ми чудово розуміємо виклики і пропрацьовуємо різні варіанти. Але для цього нам і потрібна мережа, щоб знати, яких саме фахівців ми потребуємо і куди необхідно спрямувати кошти в першу чергу для досягнення мети.

PISA-2022. Українські учні продемонстрували найгірші результати в читанні, тоді як у предметах природничих наук їхні показники були найкращими.

Який рівень підготовки до реалізації змін?

Якщо всі заплановані зміни зрештою відбудуться, у 2027 році по всій країні маса учнів муситиме переходити із закладу в заклад. До речі, включно з нинішніми восьмикласниками, які не потрапляють у НУШ, але свій випускний, 11 клас закінчуватимуть у 2027-му. Ці масштабні процеси справді вимагають, по-перше, управління, а по-друге, комунікації. Розповідати про реформу старшої школи МОН уже почало. А з 1 вересня 2025-го стартує перший етап її пілотування -- і 30 закладів працюватимуть за новими правилам. На другому етапі до пілоту приєднаються ще більше ліцеїв.

Зображення: Тетяна Терещук Заняття в Славутському ліцеї, розташованому в Шепетівському районі Хмельниччини.

Щоб втілити ідеї, треба мати всі програми і щонайменше пронавчати вчителів, забезпечити школи обладнанням. З того, що є зараз: затверджений державний стандарт профільної середньої освіти; громадське обговорення пройшов проєкт типової освітньої програми для 10-12 класів -- у її межах розробили готові рішення, як реалізувати той чи інший профіль, але водночас для шкіл залишили можливість видозмінювати їх під свої потреби; також є проєкти окремих модельний навчальних програм, але далеко не всі -- а ті, що є, ще не пройшли грифування.

-- Це все попереду. Але це не так, коли вже 1 вересня, а ми тільки звертаємося до авторських колективів для розробки, -- каже Ігор Хворостяний. -- Ну і важливо те, що всі ці рішення пройдуть через пілот і ми зможемо отримати зворотний зв'язок, а вже потім запускати для всіх.

"Пілотування — це позитивний крок, зазначає Іванна Коберник. На її думку, варто було б реалізувати концепцію пілотних регіонів, адже, по суті, нічого не заважає таким областям, як Івано-Франківська, Рівненська чи Вінницька, розпочати повноцінне впровадження реформи. Це дозволить створити школи, які стануть зразком для наслідування. Звісно, будуть й негативні приклади, але ці досвіди можуть допомогти уникнути помилок на загальнонаціональному рівні."

-- Щодо загальних результатів у країні, Коберник зазначає, що успішність реалізації реформи значною мірою залежатиме від реалістичності вимог, які будуть поставлені перед навчальними закладами. -- Якщо ці вимоги будуть підкріплені обґрунтованими розрахунками та реальною підтримкою, а не просто формальними фразами на кшталт "так прописано в законі, а ви вже самі розбирайтеся", то це може дати позитивні результати.