Заступник міністра юстиції Євген Пікалов заявив: "У нас не існує спеціально відведених камер для міністрів, депутатів або суддів."

Вносячи зміни до законодавства щодо мобілізації осіб, засуджених за злочини, народні обранці встановили обмеження для тих, хто займав державні посади та був засуджений за корупційні правопорушення. Проте новий закон все ще дає можливість мобілізувати осіб, які обвинувачуються в таких злочинах, без необхідності дочекатися рішення суду.

Якщо під час виконання їхніх обов'язків вичерпається строк давності для кримінального переслідування, вони більше не будуть несуть відповідальності за звинувачення, які були висунуті проти них.

Такі історії викликають широкий резонанс -- як це було, наприклад, із колишнім очільником Державної фіскальної служби Романом Насіровим.

Отже, під час нашої розмови з заступником міністра юстиції Євгеном Пікаловим щодо реформування пенітенціарної системи в умовах війни, ми також торкнулися теми колишніх високопосадовців, яких підозрюють у скоєнні злочинів, а також обговорили умови їх можливої мобілізації. Крім того, ми розглянули питання, чи є можливість для них "придбати" кращі умови утримання, якщо їм все ж доведеться відбувати покарання.

Дізналася у неї, чи планується продовження "масштабного розпродажу в'язниць" після зведення нового блоку Київського слідчого ізолятора, про перенаповненість якого вже давно ведуть мову. Також запитала, яким чином зміняться підходи до ресоціалізації в'язнів, серед яких є й колишні військові, та чому деякі російські військовополонені відмовляються від обміну.

"Деякі з полонених не бажають брати участь в обміні."

Процес мобілізації ув'язнених викликав різні реакції. З одного боку, прозвучала критика, враховуючи досвід Росії, де в ЧВК "Вагнер" набирали засуджених. Чи справді ця концепція виправдала себе? Яка кількість ув'язнених наразі подала заявки на участь у мобілізації?

На мою думку, існує суттєва різниця між тим, що відбувалося в Росії. Ви ж пам’ятаєте, скільки охочих долучитися до боротьби з’явилося на початку вторгнення? Ці люди навіть утворювали черги біля військових комісаріатів.

Засуджені особи також є громадянами України, які мають подібні прагнення. Вони бажають долучитися до боротьби проти збройної агресії, але раніше їм не дозволяли це робити через існуючі законодавчі обмеження. Внесення змін до законодавства відкрило для них можливість активно брати участь у захисті своєї Батьківщини.

Я не є професійним військовим, щоб давати оцінки, але, спостерігаючи за кількістю військових підрозділів, які звертаються до нас та проявляють інтерес до рекрутингу цієї категорії людей, можу стверджувати, що вони демонструють свою ефективність на передовій.

На сьогоднішній день більше 8 600 осіб вже пройшли мобілізацію або підписали контракти. Крім того, понад тисяча заяв наразі знаходиться на стадії розгляду. Деякі з найвідоміших та найефективніших підрозділів, включаючи окремі батальйони (таких як 1 ОШБ Да Вінчі) та полки (225 ОШП), формуються з осіб, які отримали змінену міру покарання. За словами військових, ці люди показали себе вкрай результативно.

Існували деякі побоювання, що колишні в'язні можуть залишити фронт, таким чином намагаючись знайти вільне життя.

Такі ризики також стосуються інших військовослужбовців. Система забезпечення життєдіяльності є невід'ємною складовою будь-якої мобілізаційної діяльності.

У мене немає конкретної інформації про колишніх ув'язнених, але я впевнений, що ми не отримали б такого позитивного відгуку від військових та такої зацікавленості, якби мова йшла про численні проблемні ситуації. Вважаю, що більшість з них продемонструвала себе з найкращого боку.

Яка кількість жінок серед тих, хто підлягає мобілізації?

Більше ста. Це приблизно 10% від всієї кількості жінок, які отримали вирок.

- За які злочини вони відбували покарання?

В основному, злочини, що стосуються власності. У чоловіків ці правопорушення часто супроводжуються насильством або розбійними актами, тоді як у жінок вони, як правило, пов'язані з крадіжками. Наприклад, жінка могла зайти в чужий дім для прибирання і непомітно взяти щось із собою.

- Кому переважно суди відмовляють?

Згідно з законом, існують певні обмеження для окремих категорій осіб, щодо яких не може бути застосоване умовно-дострокове звільнення. По-перше, це злочини, що порушують основи національної безпеки. По-друге, до цієї категорії відносяться насильницькі злочини, такі як вбивства двох і більше осіб, вбивства, що супроводжуються зґвалтуванням, сексуальні злочини та вбивства, скоєні особливо жорстоким способом. Крім того, корупційні злочини також виключають можливість умовно-дострокового звільнення, якщо винна особа займала високу відповідальну посаду.

Мобілізація колишнього керівника Державної фіскальної служби Романа Насірова та заступниці прокурора Запорізької обласної прокуратури Наталії Максименко викликала широкий резонанс у суспільстві. Обидва випадки пов'язані з обвинуваченнями у корупційних злочинах, однак остаточні рішення суду ще не винесені. На даний момент накази про мобілізацію скасовані. Яка ваша думка щодо мобілізації колишніх посадовців, чиї справи ще не дійшли до вироку?

Існує дві групи людей. Перша - це засуджені, які виконують своє покарання, а друга - особи, що перебувають у слідчих ізоляторах. Останні можуть бути або підозрюваними, або обвинуваченими, і щодо них ще не винесено остаточного рішення суду.

Саме тому утримання під вартою в СІЗО - це запобіжний захід, а не міра покарання. Відтак його обирає суд за клопотанням органу досудового розслідування та прокурора. Відповідно стаття 616 КПК України дозволяє змінювати запобіжний захист для участі у відсічі збройній агресії. Тобто, за клопотанням прокурора суд його може змінити. ДКВС тут жодного впливу немає. Нам просто приходить ухвала і ми її виконуємо.

Ви висловлюєте думки щодо того, як це регламентується в кримінальному процесуальному законодавстві. Але я хотіла б почути вашу особисту думку, враховуючи ваш досвід роботи в Генеральній прокуратурі та Національній поліції.

- Пані Тетяно, я - заступник міністра юстиції. Я дію в межах і спосіб, передбачений законодавством. Тобто, як законодавець визначив, так ми ї діємо. І не хотів би давати якісь особисті оцінки.

- А загалом скільком людям, які вирішили укласти контракт із ЗСУ, змінили міру запобіжного заходу на етапі досудового розслідування?

- Таких людей не так багато. За нашою інформацією близько 100 особам змінено запобіжний захід таким чином. Йдеться про різні злочини, які розслідуються усіма органами досудового розслідування, відповідно й клопотання подавали прокурори всіх регіонів.

Чи є серед них особи, яких звинувачують у корупційних правопорушеннях?

- У нас немає такої вибірки.

Коли мова заходить про правоохоронні структури, часто виникають звинувачення щодо їхньої недостатньої активності у боротьбі. А скільки співробітників Державної кримінально-виконавчої служби беруть участь у бойових діях? Чи є серед них ті, хто добровільно вирушив на фронт?

Пенітенціарна система охоплює не лише виправні заклади, але й такі сфери, як пробація та медичне обслуговування. На сьогоднішній день близько тисячі осіб, які до початку великої війни були залучені до цієї системи, вирушили на фронт добровільно.

На жаль, 46 осіб втратили життя. Ми активно працюємо над тим, щоб залишатися на зв'язку з родичами жертв. У нас є кілька планів, щоб надати їм необхідну підтримку.

Ви нещодавно зайняли цю позицію. Чи проводили ви аналіз впливу війни на пенітенціарну систему?

Звичайно. Я зустрів початок повномасштабної війни, працюючи в Національній поліції на посаді керівника департаменту внутрішньої безпеки. Я був свідком подій, які розгорталися, і реакції різних структур — правоохоронних органів та державної влади. Коли я перейшов до Міністерства юстиції, для мене було важливо зрозуміти, як відреагувала пенітенціарна система. І зараз можу з упевненістю стверджувати, що вона проявила стійкість.

Перед початком війни ніхто не міг бути абсолютно готовим. Це не означає, що не було підготовки. Просто неможливо передбачити такий розвиток подій у такому масштабі. Подібні ситуації не виникають щодня в нашому сучасному світі. І не існує жодного посібника, який би вказував, як діяти в таких умовах. Завжди виникатимуть певні прорахунки та кризові моменти, коли рішення потрібно ухвалювати миттєво без зволікань.

ДКВС досить гідно зустріла війну. Певна частина установ потрапила під окупацію. Але в цілому система встояла. Достатньо швидко адаптувалась під умови воєнного стану.

- Як саме?

З перших днів війни почали надходити військовополонені. Було ухвалено рішення, що за їхнє утримання відповідатиме пенітенціарна система. Це вимагало термінової адаптації установ, створення спеціальних таборів для військовополонених, налагодження роботи та регулювання всіх процесів, а також розробки нових наказів і інструкцій, яких раніше не існувало. Усі ці заходи були реалізовані і функціонують досить ефективно. Нещодавно я відвідав Женеву, де обговорювали національну доповідь щодо катувань на засіданні Комітету ООН проти катувань. Члени комітету також відзначили, що Україна, на відміну від Росії, чітко дотримується міжнародних конвенцій і зобов'язань. Вважаю, що це також заслуга Державної кримінально-виконавчої служби.

До речі, частина полонених не хочуть іти на обмін. Особливо не громадяни російської федерації, які приїжджають сюди воювати і потрапляють в полон.

- Чому?

- У нас були випадки, коли з дозволу Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими журналісти брали інтерв'ю у таких людей, і вони розповідали, що у них тут триразове харчування, оплачувана робота, медична підтримка. А вдома усього цього не було.

Вони не прагнуть туди, адже подальший шлях веде лише до повернення в окоп.

Яким чином утримують зрадників і колаборантів, а також тих, хто був завербований Росією для виконання диверсій? Чи перебувають вони у спільних камерах, чи ізольовані? Яке ставлення до них з боку інших ув'язнених?

Їх тримають спільно з іншими, без жодних особливих умов. Засуджені викликають у суспільства значну неприязнь. З погляду звичайного українця, такі особи виглядають надзвичайно жахливо.

Щодо підпалів автомобілів військових або релейних шаф, варто зазначити, що мотиви таких осіб, як правило, не мають антидержавного характеру, а скоріше пов’язані з матеріальними інтересами. Їх дії часто обумовлені прагненням до прибутку, а не любов'ю до Росії. Більшість з них не має наміру їхати туди на обмін, що також слід враховувати.

Чому вони потрібні там? Чоловіків можна мобілізувати на передову, а що тоді робити з жінками?

Не можу сказати напевно. Коли я служив у поліції, ми з колегами також займалися документуванням подібних злочинів. Мотиви злочинців були різноманітними. Наприклад, одну жінку Росія обміняла на кількох наших офіцерів. Вона в Сумах організувала мережу агентів, які координували обстріли ракетами по об'єктах Нацгвардії та Збройних сил України. Ми разом із співробітниками СБУ задокументували її дії. Потім росіяни наполягали на її обміні. У цьому випадку мотиви були очевидні: це зрадниця, яка була завербована та свідомо діяла на користь ворога.

- Ще до повномасштабної війни правоохоронці, коментуючи журналістам питання, пов'язані з ворами у законі, зазначали, що більшість співпрацюють з ФСБ. Після санкцій і у зв'язку з війною, лідерів злочинного світу в Україні поменшало. А зараз вплив Росії на криміналітет зберігається? Це якось відчувається в місцях позбавлення волі?

- Це питання краще адресувати Службі безпеки України і Національній поліції, як ключовим підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю. У нас все ж таки режимна функція. Хоч, на мою думку, такий вплив усе ще є, хоча зараз значно зменшився.

Частина спецконтингенту можуть вважати себе космополітичними, казати: "у нас немає прапора, ми вулиця, у нас свої закони". Але ще частина - і я думаю, вона набагато більша - схиляється до того, що це наша земля, тут наші батьки і тут ми маємо панувати, а не хтось інший.

Реформа пенітенціарної системи протягом багатьох років сповільнювалася через брак фінансування. У зв'язку з цим, попереднє керівництво Міністерства юстиції ініціювало проєкт з "масштабного продажу" непрацюючих в'язниць. Одним з таких прикладів стало продаж львівської виправної колонії на аукціоні. Передбачалося, що частина отриманих коштів буде спрямована до державного бюджету, а інша частина - на модернізацію в'язничної інфраструктури. Зокрема, планувалося розвантажити слідчий ізолятор у Києві. Яка ж ситуація з цим проєктом на сьогодні?

Усі позитивні ініціативи отримують підтримку, і реалізація проєктів триває. Фонд держмайна готує до приватизації ряд об'єктів пенітенціарної інфраструктури. Однак, зважаючи на те, що більшість цих ініціатив була розроблена до початку повномасштабної війни, ми наразі аналізуємо всі пропоновані на продаж об'єкти, щоб бути готовими до періоду після війни. Це обумовлено можливим зростанням злочинності та збільшенням чисельності спецконтингенту, а також клієнтів пробації після завершення війни. Якщо ми зараз продамо всю інфраструктуру, де ми будемо утримувати правопорушників у майбутньому?

Щодо зведення нового корпусу Київського слідчого ізолятору, проєкт був розроблений і затверджений у 2021 році. Однак, варто зазначити, що в 2025 році курс долара суттєво змінився, як і ціни на будівельні матеріали. Крім того, змінилася і нормативна база в будівництві, яка, зокрема, включає вимогу щодо наявності укриттів. У зв'язку з цим, необхідно внести корективи в проєктно-кошторисну документацію. Об'єктивно, вартість будівництва має зрости.

Цього року ми вже організували тендер і придбали ці послуги. Проектант, який створив проект у 2021 році, вносить до нього корективи – робота перебуває на фінальному етапі. Наразі ці зміни проходять необхідну експертизу.

Окрім того, ми оптимізуємо установу, на базі якої буде здійснюватися ця реконструкція - маємо перерозподілити спецконтингент, який там знаходиться.

Маємо намір розпочати роботи зі зведення нового корпусу Київського слідчого ізолятора влітку. Фінансування з бюджету вже передбачено на цей рік, і ми також плануємо виділити кошти на наступний.

Чи тривають роботи з ремонту, фінансовані з доходів від платних камер?

Удосконалення умов утримання під вартою зафіксовано в наших внутрішніх документах, і ми наполегливо вимагаємо цього від керівників пенітенціарних закладів.

Це один з пріоритетів стратегії з реформування пенітенціарної системи до 2026 року, яка затверджена урядом. Так само вона знайшла відображення в нашому операційному плані, який має бути затвердженим найближчим часом на цей рік і наступний.

- Все ж поясніть, звідки на це кошти.

Завдяки спеціальному фонду, що формується за рахунок використання цих камер, а також інших джерел доходу, таких як організація праці засуджених та функціонування майстерень.

У нас же платні камери є лише в деяких слідчих ізоляторах, як експериментальний проєкт. В колоніях їх немає. А ремонти ж треба робити не тільки в СІЗО.

- Ціни на платні камери не підвищуватимете?

- Час настав (посміхається,-авт). Проте наразі це не так.

Чи існує попит?

- На сьогодні платні камери з поліпшеними умовами тримання осіб, взятих під варту, у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України користуються попитом на 93%.

На травень у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України працює 83 платні камери, які вміщують 201 ліжко-місце.

У 2024 році працювало 81 платна палата, що налічувала 192 ліжка.

Планується впровадження платних камер у слідчих ізоляторах таких міст, як Київ, Чернігів, Одеса, Запоріжжя, Дніпро та Кривий Ріг.

Яка вартість цих послуг була отримана в 2024-2025 роках?

У 2024 році доходи від платних послуг, пов'язаних з наданням місць у платних камерах, склали 16 374,1 тисячі гривень. Найбільші фінансові надходження отримали Київський СІЗО з сумою 7 779,9 тисяч гривень, Одеський СІЗО – 1 680,7 тисяч гривень, а також Львівська УВП (№ 19), яка заробила 1 050,0 тисяч гривень.

У період з січня по квітень 2025 року за рахунок платних послуг з розміщення в платних камерах було отримано 6 223,4 тисячі гривень. Найбільші суми надходжень зафіксовані в Київському СІЗО – 2 673,0 тисячі гривень, а також в Одеському СІЗО, де доходи склали 770,0 тисяч гривень.

- НАБУ І САП постійно звітують про затримання топ-корупціонерів, в судах теж є низка справ, де звинувачені - це люди, які очолювали державні органи, були суддями. Чи можна за принципом платних камер "купити" собі відносно поліпшені умови в колонії?

У нас немає спеціально відведених приміщень для міністрів, депутатів чи суддів. Можливо, існують певні корупційні випадки. Однак підрозділи внутрішньої безпеки мають саме цю мету – виявляти такі прояви та боротися з ними.

Нещодавно ви зазначили, що реформа продовжується, і планується зміцнити правоохоронний аспект. Чи могли б ви поділитися більш детальною інформацією про це?

Державна кримінально-виконавча служба виступає активним учасником у сфері оперативно-розшукової діяльності. Ці функції реалізуються через спеціалізовані підрозділи, які планується вдосконалити. Необхідно оновити міжвідомчу нормативно-правову базу, що регулює співпрацю з Національною поліцією та Службою безпеки України. Нещодавно ми також модернізували наші відносини з Державним бюро розслідувань. Це важливо для підвищення ефективності нашої роботи. Окрім того, ми працюємо над зміцненням власних можливостей у сфері оперативно-розшукової діяльності. Ще однією важливою ініціативою є забезпечення безпеки співробітників. Адже працівники ДКВС опиняються в складних умовах, часто маючи справу з небезпечними категоріями осіб, що робить їх вразливими до злочинного впливу та загроз з боку кримінальних угруповань. Тому ми прагнемо створити ефективний механізм захисту їх від можливих правопорушень з боку злочинного середовища. Подібні підрозділи вже функціонують у різних правоохоронних органах, а також у комерційних структурах.

- Такі підрозділи вже створили?

- Так, такі підрозділи вже утворено і в регіонах, і на центральному рівні. Регіональні підрозділи є частиною Департаменту з питань виконання кримінальних покарань. Тобто, вони не підпорядковуються керівникам міжрегіональних територіальних органів управління.

Їхня мета полягає в реалізації двох основних завдань: забезпечення безпеки працівників і їхніх родин, а також фіксація незаконних дій з боку представників пенітенціарних установ.

Чи є вже якісь досягнення в діяльності цих підрозділів?

- Ми створюємо їх з нуля. Підрозділи внутрішньої безпеки, до яких входить понад 200 оперативних працівників, наразі укомплектовані лише на 35%. Керівництво вже призначено. Зараз ведеться набір оперативних співробітників, як з системи ДКВС, так і з інших правоохоронних структур. Ця діяльність має свої особливості. Важливо розуміти, що таке кримінальне провадження, як здійснюється його реєстрація, які обов’язки має слідчий суддя, що таке НСРД та інші нюанси.

Тому наразі ще рано говорити про якісь результати. В даний момент триває підготовчий етап, на якому розробляються внутрішні інструкції та накази. Після їх затвердження ми зможемо перейти до роботи в правовій сфері. Адже будь-який досягнутий результат діяльності оперативного підрозділу повинен відповідати процесуальному кримінальному законодавству, а всі зібрані докази мають бути визнані допустимими. Це справді непростий процес.

Я думаю, що перші результати роботи цих підрозділів ви зможете побачити вже наприкінці літа.

- Ви сказали, що частина установ виконання покарань опинились на тимчасово окупованих територіях.

З початку 2014 року в східному регіоні функціонувало 34 заклади. Тут існувала значна кількість установ для виконання покарань та слідчих ізоляторів.

Коли мова йде про старт широкомасштабної агресії, саме тоді було захоплено 11 об'єктів. У процесі деокупаційних заходів вдалося відновити контроль над чотирма з них.

Що сталося з ув'язненими та працівниками, які знаходилися в установі? Їх не відпустили?

- По-різному було, інколи тих, хто був у СІЗО - відпускали, а людей, які відбували покарання - окупанти вивозили у свої установи на території рф. Рішенням російських судів їх перезасуджували.

- Тобто?

Суди Російської Федерації адаптували рішення українських судів, перекладаючи їх на російську мову і визначаючи терміни покарання відповідно до норм російського Кримінального кодексу для подібних злочинів.

Чому їм це потрібно?

Ми не маємо цієї інформації, оскільки не підтримуємо зв'язок з відповідною стороною. Очевидно, у них є певні причини для утримання цих людей. Разом з тим, деяку частину вони вже направили на фронтову лінію.

- А що з персоналом? Їх теж перевезли в росію?

- Здебільшого люди встигли виїхати з тимчасово окупованих територій. Але були й випадки, коли наші співробітники як і інші правоохоронці - "правдами та неправдами" пробивалися на підконтрольну частину України.

"На даний момент держави частіше передають злочинців."

Навесні цього року Державне бюро розслідувань передало до суду справу, що стосується тортур та вбивств у колонії №16 в Божківці. У пресрелізі ДБР зазначається, що з моменту прибуття до установи кожен засуджений проходив жорстку процедуру прийому, під час якої новачків змушували прибирати підлогу, фіксуючи цей процес на відео. У разі відмови до них застосовувалися жорстокі методи покарання. Які заходи ви вживаєте, щоб подібні ситуації не виникали в майбутньому?

Наша реакція на такі ситуації проявляється в кількох аспектах. По-перше, ми започаткували інститут інспекторів з прав людини, чиєю основною метою є перебування в місцях позбавлення волі або слідчих ізоляторах для моніторингу умов. На сьогоднішній день ми вже набрали 50 фахівців на ці посади. Ми планували, щоб ці інспектори не підпорядковувалися адміністрації установ виконання покарань та регіональним управлінь, але, на жаль, не можемо інтегрувати їх до складу центрального апарату, оскільки у нас відсутні вакансії, а чисельність вже досягла встановлених меж. На жаль, ми не маємо можливості розширити штат департаменту для цих нових посад.

Отже, в даний момент вони фактично підпорядковуватимуться керівництву міжрегіональних адміністрацій. Вони зобов'язані безпосередньо інформувати про всі випадки порушення прав людини або неналежного ставлення до цієї категорії осіб.

Окрім того, наприкінці минулого року було прийнято новий закон, яким створюються комісії з розгляду скарг про порушення прав засуджених. При кожному міжрегіональному управлінні створюється відповідна комісія, в яку входять представники громадськості, експерти. Ця робота неоплачувана, на громадських засадах.

Ми вже затвердили регламент функціонування цих комісій, і наразі триває процес їх формування. Це ще один спосіб, завдяки якому засуджені можуть висловити свої скарги щодо умов утримання, ставлення до них або відсутності медичної допомоги.

Існує ще один шлях для подачі звернень. На веб-сайті Державної кримінально-виконавчої служби ми запровадили спеціальний розділ, де кожен має можливість анонімно повідомити про будь-які проблеми в пенітенціарних закладах. Засуджені мають доступ до інтернету через планшети в належно обладнаних приміщеннях, що дозволяє їм анонімно висловлювати свої скарги. Для оперативного реагування на ці звернення було створено відповідний підрозділ. Кожного кварталу ми будемо аналізувати, звідки надходить найбільша кількість скарг, проводити перевірки та надавати їм оцінку. Адже існує ймовірність маніпуляцій з цими зверненнями. Якщо керівник установи суворо дотримується порядку, це може викликати незадоволення, і на нього можуть почати надходити скарги.

Чи можуть родичі тих, хто засуджений, подавати скарги?

Конечно.

Чи не почнуть керівники установ згодом шукати всіх цих анонімних осіб?

Наша мета не полягає у виявленні скаржників та їх опрацюванні. Ми не плануємо негайно відправлятись на перевірки за кожною скаргою. Саме тому ми формуємо підрозділи внутрішньої безпеки, які повинні мати уявлення про ситуацію в різних установах, виявляючи найбільш проблемні з них та зони ризику перевищення повноважень. Цей підхід ґрунтується на моєму попередньому досвіді. У правоохоронних органах, працюючи на конкретній території, ти розумієш, де є порядок, високі показники та інші позитивні аспекти, а де ситуація виглядає не так оптимістично.

Установи перевіряються постійно. Як міжрегіональними управліннями, так і департаментом, а також Уповноваженим Верховної Ради з прав людини, народними депутатами, правозахисниками, Громадською радою при Мін'юсті. І ми не зацікавлені в тому, щоб ті, хто нам скаржиться, були викриті, якось скомпрометовані чи піддавались тиску.

З власного досвіду можу зазначити, що в минулій роботі існувала подібна ситуація. Коли співробітник поліції вирішував виступити викривачем і повідомити про правопорушення в своїй частині, наша мета полягала в тому, щоб забезпечити йому захист. У нас є навички для виконання таких завдань.

Ми заснували підрозділи внутрішньої безпеки з метою проактивної діяльності, а не для того, щоб реагувати на події лише після їх виникнення.

- Якщо, поки формуються підрозділи внутрішньої безпеки, надійде скарга про випадки катувань, на кшталт того, що було на Полтавщині, одразу відреагуєте чи будете чекати ще дві-три місяці?

Наша реакція буде адекватною, вірте в це. Крім того, як я вже зазначав, зараз готується наказ Міністерства юстиції щодо створення спеціальної комісії у вигляді робочої групи. Ми плануємо провести слухання з керівництвом всіх установ, включаючи медичні частини та регіональні підрозділи пробації.

Чи були зареєстровані інциденти масових протестів або спроб втечі, пов'язані з війною?

Попри введений воєнний стан в Україні, не зафіксовано жодних випадків втеч, спроб втеч або масових заворушень серед засуджених та осіб, що перебувають під вартою, які б були пов’язані з війною.

Проте, варто зазначити, що в період з 2022 по 2024 роки через неналежне виконання своїх обов'язків персоналом сталося 9 випадків втечі з-під охорони. Зокрема, у 2022 році відбулося 4 втечі, у 2023 році - також 4, і ще одна втеча сталася минулого року.

Усіх осіб, які вчинили кримінальне правопорушення було затримано та доставлено до установ для подальшого відбування покарання.

На жаль, російські війська активно просуваються на території Сумщини та намагаються проникнути в Дніпропетровську область. Чи плануєте ви евакуювати заклади, що там знаходяться? Чи є можливість для такої евакуації в принципі?

Так, така можливість дійсно існує. В умовах війни було евакуйовано 12 закладів. Це приблизно 4 тисячі осіб, які відбувають покарання за свої злочини. Ці рішення ухвалюються спільно з представниками військових структур.

У випадку, якщо виникне загроза для життя та здоров'я як ув'язнених, так і співробітників, ми вживатимемо необхідних заходів, погоджуючи свої дії з військовими.

Повномасштабна війна суттєво вплинула на процес екстрадиції осіб, які втекли за межі країни, щоб уникнути покарання за скоєні злочини. Українські запити на екстрадицію, як правило, отримують відмови, аргументуючи це Європейською конвенцією про захист прав людини та можливими ризиками для підслідних через воєнні дії. У рамках розслідування про корупцію найвищого рівня журналіст "Української правди" Михайло Ткач повідомив, що для екстрадованих осіб вже визначили нові місця утримання, які знаходяться далеко від зони бойових дій та мають оновлені умови. Він також показав, як виглядають ці приміщення, які, на його думку, є значно кращими за умови в інших установах. Яка ж тепер ситуація з екстрадицією? Чи відбувається повернення більшої кількості осіб?

В Україні екстрадицією займаються два основні органи: Офіс Генерального прокурора та Міністерство юстиції. Офіс Генерального прокурора відповідає за питання екстрадиції на етапі досудового розслідування, тоді як Міністерство юстиції бере на себе цю функцію під час судового процесу та виконання вироків. Умови утримання осіб, які підлягають екстрадиції, є важливим аспектом, який враховують компетентні органи країни, що запитує видачу. Це зумовлено міжнародними угодами, які регламентують такі питання. Не ми визначаємо ці умови, і не прагнемо, щоб вони були кращими; це наші зобов'язання в рамках конвенцій Ради Європи, що стосуються видачі правопорушників.

Якщо умови утримання не відповідають стандартам Ради Європи, зокрема їх пенітенціарним нормам, країна має право відмовити. Зазвичай, такі відмови мали місце раніше, і їх було чимало. Я особисто з цим стикався під час своєї роботи в Генеральній прокуратурі.

В даний час кількість таких випадків суттєво зменшилася. Це стало можливим завдяки впровадженню системного підходу до організації дільниць для екстрадованих осіб, які відповідають міжнародним стандартам. Тепер ця можливість для правопорушників більше не існує.

Чи стали менше звертати увагу на війну?

- Ситуація потроху змінюється, зараз країни більше видають злочинців. Лише цифри для порівняння. Видано в Україну для притягнення до кримінальної відповідальності та виконання вироків судів у 2022 році - 17 осіб, найбільше з Польщі; у 2023 році - 22 особи, теж переважно з Польщі, у 2024 вже 73 особи, найбільше з Польщі та Німеччини, а лише з початку 2025 року 49 осіб, розширилася й географія країн: Болгарія, Італія, Литва, Латвія, Молдова, Словаччина - по 1 особі, Іспанія - 2 особи, Польща - 15 осіб, Німеччина - 24 особи.

Чи передбачаються зміни у методах ресоціалізації осіб, які відбувають покарання?

Це одне з ключових питань у пріоритетах нашої роботи. Ми прагнемо, щоб основною метою пенітенціарної системи було не просто виконання покарання, а реабілітація осіб та їхнє повернення до повноцінного життя. Це, як відомо, практикується в розвинутих країнах. Наразі ми активно працюємо над новим законопроєктом, який стосується пенітенціарної системи, і плануємо підкреслити та розвивати цю ідею. Важливим аспектом цього процесу є розвиток служби пенітенціарної пробації.

Отже, пробація являє собою виконання покарань, які не передбачають позбавлення волі, такі як умовний термін, штрафи та громадські роботи. У Європі громадські роботи вважаються найбільш ефективним способом впливу, оптимальною альтернативою ув'язненню та дієвим інструментом соціальної адаптації.

Громадські роботи, які використовуються як форма покарання або адміністративного заходу, передбачають виконання безкоштовної суспільно корисної діяльності у вільний час від основної роботи чи навчання. Цей підхід дає змогу правопорушнику залишатися у звичному оточенні, продовжувати працювати та навчатися, водночас усвідомлюючи свою відповідальність за вчинене. З одного боку, це сприяє гуманізації правосуддя, а з іншого — зменшує навантаження на пенітенціарну систему.

У нас є ідея таку практику втілити в життя. Це насправді не дуже легко зробити. Бо багато людей відбувають покарання не вперше. Тому на першому етапі фокус здебільшого буде все ж на тих, хто відбуває покарання вперше. Щоб людина в подальшому не стала на кримінальний шлях. Тому ми говоримо і про пошук роботи, і про оволодіння новими навичками, і про мінімізацію впливу субкультури на особу.

Сучасні реалії ставлять перед системою нові завдання. В умовах продовження бойових дій в Україні, в органах пробації з’явилися нові категорії клієнтів, які вимагають особливих підходів для ефективної роботи з ними. З початком повномасштабної агресії значно зросла кількість осіб на обліку, які мають бойовий досвід (ветерани), а також тих, хто вчинив злочини проти основ національної безпеки України (колаборанти).

На обліку уповноважених органів пробації знаходиться близько 2 тисяч осіб, які вчинили злочини, що загрожують національній безпеці України. Серед них є випадки колабораціонізму, сприяння агресору, а також розповсюдження проросійської пропаганди. Пробація провела дослідження поведінкових характеристик цих осіб. Психологи, враховуючи не лише кримінальні дії, але й цінності, розробили методичні рекомендації для ефективної роботи з суб'єктами пробації, які були засуджені за колабораціонізм.

Учасники бойових дій, які скоїли злочини (ветерани) є іншою категорією, але не менш складною, кількість яких, на жаль, має стійку тенденцію до зростання. На сьогодні на обліку пробації перебуває 1,3 тис. таких осіб. Часто йдеться про осіб із посттравматичним стресовим розладом, порушеннями адаптації, проблемами агресії чи залежності. У роботі з ними потрібен комплексний підхід, тісна співпраця з медичними та психологічними службами, а також врахування соціального статусу та бойового минулого клієнта.

Досвід, який Україна на сьогодні отримує у сфері роботи з ветеранами, є неповторним і відрізняється від практик інших держав, таких як Ізраїль, США або Великобританія. Його варто аналізувати, проте методи і підходи, що використовуються в цих країнах, в українських умовах вимагають певної адаптації.

У співпраці з міжнародними та національними партнерами розпочато дослідження ключових проблем, що виникають у взаємодії з ветеранами війни. Метою є розробка методик, які забезпечать ефективну роботу з цими особами в рамках пробації. Для цього при Експертно-консультативній раді Державної кримінально-виконавчої служби буде створено спеціалізовану робочу групу, яка займатиметься питаннями реабілітації ветеранів.

Ці виклики, що стоять перед уповноваженими органами пробації, не можуть бути подолані без тісної та постійної співпраці з іншими державними установами та громадськими організаціями. Тому ми прагнемо залишатися гнучкими, відкритими до змін і здатними адаптуватися до нових обставин. Лише таким чином пенітенціарна діяльність зможе залишатися ефективним інструментом правосуддя, навіть у найскладніших ситуаціях.