Затримки та занепокоєння, нестача Patriot і реактивні "шахеди" у Львові: розмова з Ігнатом.

Реактивні "шахеди", які раніше в основному цілеспрямовано нападали на Київ та центральні регіони України, тепер досягають Львівщини і Волині. Росія перевіряє межі їхньої дальності, активізуючи використання ракетних дронів і вдосконалюючи систему мережевого управління безпілотниками. В Україні ж випробовують нові методи перехоплення, у той час як отримання ракет для Patriot від союзників стає справжнім викликом, адже доводиться просити їх у кількості кількох одиниць.

Як реактивні "Герані" долітають до західних областей, які засоби найкраще справляються з новими дронами, наскільки ефективні турелі зі штучним інтелектом та як дефіцит протиракет впливає на захист українського неба - в подкасті РБК-Україна "ЦЕ БАЗА" розповів начальник управління комунікацій Командування Повітряних сил Юрій Ігнат.

Основное:

* Дефіцит протиракет: Україні іноді доводиться просити в союзників буквально по кілька ракет. Боєприпасів, витрачених на Близькому Сході, вистачило б на роки роботи Patriot.

* Як реактивні дрони досягають Львова: російські сили можуть скорочувати бойову частину, щоб розширити паливний запас. Ігнат не виключає, що ці апарати можуть бути використані для розвідки та тестування дальності.

* Ефективність систем протиповітряної оборони: у ході деяких атак вдається знищити до 85% безпілотників. Найвищий рівень знищення дронів демонструє винищувальна авіація, в той час як на малих висотах задіюються турелі з штучним інтелектом. Реактивні перехоплювачі ще перебувають на стадії бойових випробувань.

* Нові безпілотники-ракети Росії: у минулому місяці ворог використав приблизно 350 одиниць "Бандероль" та "Дань-Т", причому остання поступово має стати заміною для першої.

* Залежність від Starlink і Starshield: супутникові комунікації використовуються вертольотами, тактичною авіацією та реактивними дронами-перехоплювачами. У разі, якщо США зменшать швидкість роботи терміналів на великих швидкостях, це негативно вплине на ефективність систем протиповітряної оборони.

* Реформа авіаційного сектора до 2035 року: Україна впроваджує нову структуру авіаційних підрозділів, зокрема вже сформовано 107-ме крило F-16. Країна також активно працює над створенням універсальних авіабаз, здатних приймати різні типи літаків, включаючи Gripen.

Оголошення про балістичні аспекти

Лише за кілька годин до нашої зустрічі до Києва пролетіла балістична ракета. Одна з найбільш обговорюваних тем останніх тижнів стосується попереджень про запуски балістичних ракет з боку Росії. Були випадки, коли нам не надавали жодних попереджень. Чи можете ви роз'яснити, яка ситуація з цим на сьогодні?

- На жаль, були випадки, коли ми не отримували інформацію від партнерів. Про це говорив і президент України. І що тут приховувати: інколи спочатку стається вибух, а тривога лунає вже після або одночасно з ним.

Однак ми все ж сподіваємося отримати дані від наших партнерів. У нас є свої джерела інформації та власна розвідка. Над Україною існує радіолокаційне поле, яке дозволяє нам відстежувати повітряні об'єкти на значній відстані, до кількох сотень кілометрів за межами країни.

Водночас інформацію, розвіддані щодо застосування балістики або ракет, які атакують за балістичною траєкторією ("Цирконів", ракети до С-400 тощо) ми отримуємо від партнерів. І для нас критично важливо отримувати цю інформацію якомога швидше.

Чи пам’ятаєте нещодавню ракетну атаку на Київ, під час якої було випущено близько 39 ракет? В перший напад, приблизно о 22:00 вечора 18 жовтня, ми, на жаль, не отримали жодного попередження через певні обставини. Це могло бути пов’язано з технічними проблемами або іншими факторами. Наразі наші партнери разом із експертами працюють над з'ясуванням причин цього інциденту та вживають заходів, щоб уникнути подібних ситуацій у майбутньому.

Після десятої години відбулося ще три хвилі атак, які тривали до сьомої ранку. Це була одна з найбільших атак за останній час. У наступні хвилі вже почали надходити попередження: іноді їх отримували раніше, іноді пізніше. Проте навіть ці кілька хвилин, які дає сигнал тривоги, мають велике значення. У громадян, особливо тих, хто мешкає у великих містах, таких як Київ, з'являється можливість бодай кудись втекти: спуститися з верхніх поверхів, перейти нижче або дістатися найближчого укриття, адже в умовах балістичних загроз кожна секунда на рахунку.

Як насправді функціонує ця система попередження? Існує спалах, який, за словами фахівців, виявляється з космічного простору?

- Звісно. Можна мати й агентурні джерела, які повідомлятимуть нам, що десь готується пуск. Але зрозуміло, що космічна розвідка становить для нас дуже серйозний інтерес. Чимало країн у світі мають супутники, які стежать за земною поверхнею, і так можна побачити спалах - це може бути або вихід ракети, і не лише балістика, а й РСЗВ. Такі пуски видно з космосу, якщо дозволяють умови.

Отже, ми сподіваємося отримати цю інформацію в найкоротші терміни та оперативно передати її через систему оповіщення Повітряних сил. Після цього активується відповідний алгоритм. Значна частина процесів автоматизована і функціонує дуже швидко. Інформація надходить до ДСНС, на перший пост, а також до органів цивільного захисту. Після цього активуються сирени, гучномовці та надходять сповіщення в застосунку "Повітряна тривога".

Тепер можна чітко розглянути, які об'єкти в даний час знаходяться над Україною...

Отже, це спільна ініціатива Мінцифри, Міністерства оборони, Генерального штабу та Повітряних сил. Дані про повітряні цілі, які тепер можна знайти в додатку, надходять із наших систем, зокрема з "Віраж-планшет". Однак інформація в ньому досить обмежена.

Існує окреме пояснення, яке варто ознайомитися: чому цей додаток не завдає шкоди та чому ворог не може отримати необхідні дані через нього. Основна мета модернізованого застосунку полягає в тому, щоб максимально ефективно інформувати населення. У ньому представлені "шахеди", КАБи та крилаті ракети. На жаль, інформацію про балістику додаток не надаватиме...

Він, здається, не встигне, якщо мені не зраджує розум.

Отже, можливо, в майбутньому з'являться нові ідеї. Проте ті організації, яких я згадав, вдосконалили застосунок "Повітряна тривога", зробивши його більш ефективним.

Там уже не просто карта, яка зафарбовується в жовтий або червоний колір залежно від рівня небезпеки. Тепер там з'являються, наприклад, маленькі позначки "шахедів", зокрема реактивних. Можна натиснути, збільшити й побачити, в якому регіоні летить ціль, з якою швидкістю і куди.

Безумовно, деякі дані можуть бути неповними або неточними, щоб не зашкодити оборонним заходам. Однак загальний рівень обізнаності населення залишиться достатньо високим, аби кожен, хто має смартфон, міг зробити вірний вибір.

Яким чином це може бути корисним, якщо дані, очевидно, надходять із запізненням? Ми ж не прагнемо надавати росіянам чітку інформацію. Таким чином, ми фактично позбавляємо не тільки їх, але й себе актуальної картини.

- Дивіться, є реальний Skymap, є наші системи "Віраж-планшет", Delta. У Збройних силах України працює багато систем. Там є доволі деталізована інформація і про чужі цілі, і про власні, про їхній рух, напрямок і точне місцезнаходження. Звісно, усе це призначене для військового користування.

Щодо цивільного додатка - повірте, було дуже багато дискусій. Фахівці довго сперечалися, як саме подавати інформацію так, щоб не нашкодити. Усі ризики врахували. І водночас зробили так, щоб це було зручно для населення. Люди, наскільки я бачу, сприйняли застосунок нормально. Звісно, критики теж будуть, але подивимося.

Наразі застосунок все ще функціонує в експериментальному режимі. На початку виникли труднощі, оскільки мільйони українців одночасно почали користуватися ним, що призвело до надмірного навантаження і збоїв у роботі. Проте сьогодні ці питання вже вирішено. Це, у свою чергу, значно спрощує нашу діяльність у прес-службі, адже ми відповідаємо за офіційний Telegram-канал Повітряних сил.

У мене постійно працюють співробітники, які змінюють один одного. Важко одночасно займатися і комунікаціями, і роботою з пресою. Можливо, в майбутньому цей додаток частково візьме на себе ці обов'язки. Тоді Telegram-канали, які зараз фактично висвітлюють ті ж самі новини, втратять свою унікальність, адже програма зможе надавати всю необхідну інформацію.

Проте стосовно балістики ми все ж будемо інформувати, оскільки це питання безпеки.

Я цілком усвідомлюю, що ви не висловлюєте думки щодо політичних тем, проте зупинка передачі розвідувальної інформації сприймається як можливий тиск з боку Сполучених Штатів на Україну. Експерти зазначають, що ми отримуємо супутникові дані не лише від США, але й від наших європейських союзників. Якщо припустити, що Сполучені Штати вирішили вийти з цієї системи, чи зможемо ми в майбутньому розраховувати на дані інших партнерів? Чи не виникне ситуація, коли їх буде недостатньо?

Ми отримуємо дані від НАТО. Маємо партнерів, серед яких Великобританія, Франція, Німеччина та інші держави. Безумовно, ми сподіваємося на всіх, включаючи Сполучені Штати.

Ми абсолютно не прагнемо втратити цю співпрацю, адже усвідомлюємо, наскільки важливими є американська зброя та технології для Збройних сил, зокрема для Повітряних сил. Навіть європейське обладнання, як-от літаки Gripen, які ми хочемо отримати, містить значну частину деталей та компонентів від американської компанії Lockheed Martin.

Розвідувальні дані охоплюють широкий спектр інформації: від стану на фронті до багатьох інших аспектів. Ми сподіваємося, що наші партнери стабільно постачатимуть нам ці відомості, адже знати, що відбувається, є вкрай важливим.

Про системи ППО та протиповітряну оборону Patriot.

Що стосується ракет-перехоплювачів, то, наскільки мені відомо, проблема полягає не лише в тому, хто їх надає, а також у кількості, що виробляється загалом. Виробництво цих систем значно нижче, ніж випуск балістичних ракет Росією, Північною Кореєю та Китаєм. Таким чином, протибалістичних ракет в принципі менше. Чи залишиться це так і в майбутньому?

Я вважаю, що ми вступаємо в етап, коли повинні бути готові до нових викликів. Розглянемо три останні обстріли: під час одного з них зафіксували близько 39 ракет, у іншому — 16, а сьогодні — 23. Якщо додати одиничні запуски, то виходить приблизно 80 ракет за тиждень. За таким темпом, це більше ніж 300 ракет на місяць, які завдають ударів, як балістичні. Проте я сумніваюся, що російська сторона зможе підтримувати цей рівень постійно: їхні запаси також мають свої межі.

Однак якщо противник буде запускати понад 300 таких ракет на місяць, виникає очевидне питання: скільки потрібно ракет-перехоплювачів до Patriot - PAC-2, PAC-3 - або до інших перспективних комплексів, які нам обіцяють французи та німці. Йдеться про SAMP/T NG та нову модифікацію IRIS-T, яка, як заявляється, зможе працювати проти балістики.

Це дійсно непросте запитання. Ви повинні усвідомлювати, що наразі у нас є дуже обмежена кількість ракет... Наприклад, під час нещодавньої атаки, коли було випущено 39 ракет, нам вдалося перехопити лише п'ять з них.

Що можна зробити в даній ситуації? Ефективним рішенням буде превентивна реакція, що передбачає симетричні дії. Необхідно завдавати ударів по їхніх пускових системах, а також по виробництвах, які займаються виготовленням самих ракет і їхніх комплектуючих. Найголовніше - це продовжувати спільну роботу з нашими партнерами для посилення санкційного тиску.

Закон Ліндсі Грема є яскравим прикладом ініціативи, яку американська влада могла б реалізувати, щоб змусити Росію до досягнення справедливого миру, якого бажає Україна. Потужні санкції, спрямовані на нафтогазовий сектор Росії, можуть стати ключовим фактором для припинення агресії. Витрати на ракети та дрони є надзвичайно високими — це мільярди доларів, які Росія витрачає на військові дії, не кажучи вже про витрати на авіацію.

- Об'єктивно українських "санкцій" недостатньо - ми не можемо тотально знищити всі ОТРК і всі заводи. Деякі підприємства, як в Алабузі, вони взагалі ховають під землю.

- Або роблять потрійне кільце ППО. Я буквально нещодавно дивився новини: вони вже будують башти з турелями, ставлять "Панцирі", "ТОРи" й так далі. Фактично створюють неприступну фортецю від українських дронів, як я це розумію. Але фортеці на те й існують, щоб їх руйнувати.

В Європі залишаються ракети-перехоплювачі для системи Patriot PAC-3, які ми можемо запросити? Чи їхні можливості вже вичерпані, і їм потрібно зберігати певні резерви?

Звичайно. Президент, міністр оборони, головнокомандувач і командувач Повітряних сил регулярно проводять зустрічі з представниками країн-партнерів. Іноді виникає необхідність буквально просити декілька ракет, оскільки ситуація вимагає захисту певних об'єктів. Я маю на увазі не лише системи Patriot, а й інші види озброєння.

Варто ознайомитися з країнами, що використовують систему Patriot; цей список включає такі держави, як Іспанія, Польща, Румунія, Німеччина, Нідерланди та інші. Ці країни постійно підтримують нас, і ми щиро вдячні їм за це.

Вони поступово передають, при цьому підкреслюють, що й самі не можуть обійтися без ракет.

Безумовно, вони не можуть залишитися без підтримки. Але, як зазначив один видатний військовий, "якщо ви не надасте їх нам зараз, то пізніше вони вже точно не стануть у нагоді". Це стосувалося ракет С-300, які у свій час надали нам Словаччина, Болгарія та інші держави. Саме завдяки таким особистим переговорам вдається досягати угод.

Сьогодні у нас в арсеналі один з найсучасніших комплексів - німецький IRIS-T. Він представлений у двох варіантах - SLM і SLS, які мають різні характеристики ракет. Тим часом Німеччина продовжує вдосконалення та працює над новим комплексом під маркуванням X, який, ймовірно, матиме можливість протистояти балістичним загрозам.

Але для того, щоб усе це зробити і щоб масштабувати виробництво ракет проти такого гіганта, як Росія, потрібен час. І, на жаль, європейські країни - це стосується і Франції та Італії з проектом SAMP/T, і Німеччини з IRIS-T - почали нарощувати виробництво як самих комплексів, так і ракет дуже пізно - вже під час цієї війни.

- Справді, чи дійсно збільшують?

- Звісно, нарощують. Іноземні виробники можуть вкладати кошти у технології та виробництво озброєння для українських Збройних сил й, відповідно, заробляти на цьому.

Україна може стати важливою частиною колективної безпеки, де такі компанії, як Lockheed Martin, Rheinmetall чи французькі корпорації, зможуть працювати й отримувати відповідні кошти. Із перших днів війни техніка, яку нам передали ці країни, проходить випробування в бойових умовах. І усі недоліки, які проявляються на полі бою, усі успішні моменти документуються й одразу передаються нашим партнерам.

- А потім стається Близький Схід, де вони збивають цілі дорогущими перехоплювачами...

- Я не про це. Я зараз про український досвід. Український досвід вивчається. Подивіться, наскільки змінилася тактика застосування того ж Patriot. Наприклад, можна використовувати Patriot не як стаціонарний комплекс, як американці тримають його на аеродромах чи базах, а зробити його, умовно кажучи, "блукаючим": поставити в засідку, збити п'ять бортів і неушкодженим повернутися. Пам'ятаєте ту історію в Брянській області?

Це яскравий приклад того, як українські військові освоїли використання системи Patriot у реальних бойових ситуаціях. Існують й інші аспекти, зокрема, стратегія застосування однієї ракети на одну ціль, замість витрачання восьми ракет, як це іноді відбувалося на Близькому Сході. Через брак досвіду у таких умовах, вони могли запускати всі ракети з пускової установки проти одного Shahed або однієї балістичної ракети. Система Patriot має можливість працювати в автоматичному, напівавтоматичному та ручному режимах, і в автоматичному режимі може здійснити масований запуск ракет.

Тому ми й зараз опинилися в тій кризі, в якій є, тому що того, що було витрачено на Близькому Сході, нам вистачило б ще на кілька років бойової роботи системами Patriot.

Авіаційний комплекс Повітряних сил Збройних сил України

Якою мірою можливе збільшення виробництва систем перехоплення до рівня Patriot? Адже представники США запевняють, що планують його розширити.

Президент та вищі військові керівники, включаючи міністра, головнокомандувача та командувача Повітряних сил, провели зустріч з представниками компанії Lockheed Martin. Співпраця з цією компанією є справді важливою, адже в нашому арсеналі вже чимало озброєнь їхнього виробництва. Крім того, літаки Gripen, на які ми покладаємо великі сподівання, можуть суттєво сприяти вирішенню проблеми з КАБами у найближчий час.

Крім того, ми маємо на озброєнні винищувачі F-16. Під час зустрічі президента з представниками компанії обговорювалося, як можна підвищити ефективність цих літаків. Варто зазначити, що ми отримали не найсучаснішу версію F-16 - Block 15, яка вже мала певний термін експлуатації до нас, і її ресурси не безмежні. Наша експлуатація цих літаків є дуже інтенсивною, особливо за останні три місяці, коли нам доводилося перехоплювати тисячі "шахедів". Наприклад, минулого місяця було зафіксовано близько 3,5 тисяч реактивних цілей.

Відтак Lockheed Martin могла би покращити характеристики тих машин, які ми вже маємо, провести ремонт чи модернізацію.

Мрії наших пілотів стосовно F-16 полягають у здобутті найсучасніших модифікацій - Block 70/72. Ці літаки стали б надійним засобом для ефективної протидії російським Су-35.

Чимало наших пілотів ведуть розмови про Gripen, оскільки цей літак відзначається невибагливістю та є одним з найекономічніших у експлуатації. Спочатку ми можемо придбати літаки, які вже проходили службу, у варіантах C/D — Charlie та Delta. Однак шведська компанія Saab активно розробляє нову модифікацію E — Echo, яка демонструє вражаючі характеристики.

Ми повинні вже зараз задуматися над стратегією розвитку Повітряних сил у післявоєнний період. Ця стратегія окреслена до 2035 року і містить інформацію про модель Повітряних сил, перспективні типи озброєння та організаційно-штатну структуру. Якщо зосередитися на авіаційній складовій, то планується створення авіаційних підрозділів у форматі "крила". Наприклад, вчора ми представили на нашій Facebook-сторінці 107-ме авіаційне крило F-16, яке, можливо, планує ділитися матеріалами про свою діяльність.

Там, де по Україні є оперативні аеродроми, які ми постійно використовуємо під час цієї війни, на базі багатьох із них будуть створені авіаційні бази. Ці бази будуть здатні приймати будь-який тип літака. Наприклад, сьогодні є аеродром в Івано-Франківську, де основний тип літака - МіГ-29, там під нього створена вся інфраструктура з обслуговування та забезпечення. Тоді як майбутні авіаційні бази по Україні мають бути здатні приймати будь-які літаки. Це відповідає стандартам НАТО, і ми рухаємося саме в цьому напрямку.

На сьогоднішній день, якщо розглядати цей рік, чи збільшили Повітряні сили свою авіаційну техніку, чи ми лише використовуємо те, що вже є на балансі?

Наша організація отримує техніку поступово. В минулому році ми оголосили про передачу декількох літаків Mirage, F-16 та МіГ. Проте, на жаль, ми також зазнаємо втрат, зокрема серед пілотів, що є надзвичайно важким ударом. Крім того, техніка на землі також зазнає втрат — навіть якщо вона не знищена, її все одно потрібно відновлювати.

- Це результат російських ударів по наших аеродромах?

Російські війська активно використовують дрони практично безперервно. Якщо звернути увагу на той самий додаток, про який ми згадували, можна помітити, що "шахеди" з'являються на небі постійно, а аеродроми залишаються серед основних цілей атак. Гелікоптер ще можна приземлити на окремій площадці та частково замаскувати. Проте, для літака критично важливо мати злітно-посадкову смугу та належні засоби укриття.

І, як нам кажуть іноземці, дивом є вже те, що ми досі можемо утримувати ці літаки, ховати їх і застосовувати - як для ударів по території противника, так і для захисту нашої.

Виходить, що їх потрібно постійно піднімати в повітря, якщо "шахеди" постійно направляються до аеродромів?

Або ж піднімати у вись, або вигадувати щось кмітливе. Це і є мистецтво війни — вводити супротивника в оману, проводити інформаційно-психологічні операції, які також входять до складу некінетичних дій. Як кажуть: хочеш вижити — навчись маневрувати. Саме тому сьогодні наші зенітники, радіотехнічні війська, логісти та оператори безпілотників приймають нестандартні рішення на місцях.

Як Україна протистоїть загрозі реактивних дронів

Які зміни відбулися в ефективності перехоплення реактивних "шахедів" з серпня, коли Росія почала їх активне використання? Хоча здається, що відсоток успішних збиттів зріс, це не свідчить про те, що Україна остаточно знайшла рішення на виклик, пов’язаний з "Геранями-5".

Безумовно, всі прагнуть досягти максимального рівня успішності, бажаючи, щоб відсоток збиття становив 100%. Однак, з огляду на велику кількість запущених апаратів, це, на жаль, є неможливим.

Ми стикаємося з безперервними атаками, маємо обмежений запас ракет, а також погодні умови, які додають складнощів — густий туман, хмари та опади. Багато наших систем вимагають візуальної прив'язки до цілей, що може забезпечити або оператор, або оптичні системи наведення, чи лазерні системи. Це стосується як наземних, так і повітряних платформ.

Отже, в даному випадку хмарність є вигідною для росіян?

- З одного боку - так. А з іншого - вона заважає і їм. Якщо дрон управляється через канали зв'язку, через mesh-мережі, російський оператор теж хотів би бачити, що відбувається. Тому йому, напевно, треба опускати дрон нижче у польоті. А коли видимість погана, навіть це не дуже допомагає. Але вони можуть запускати дрони і по координатах, і з безпосереднім управлінням оператором, використовуючи ті чи інші канали зв'язку. Нам, звісно, складніше, тому в таку погоду відсоток збиття знижується. Але загалом він усе-таки зростає.

Під час окремих атак у нас буває до 85 відсотків збиття реактивних дронів. Це дуже високий показник. Але якщо під час нічної атаки було 100 дронів і 85 із них збили - молодці? Звісно, молодці.

Проте 15 виявилися успішними.

Отже, ці 15 одиниць можуть влучити як у підстанцію 110 кВ, так і в підстанцію 330 кВ, або ж у інші об'єкти, включаючи "Епіцентр". В результаті, можуть виникнути великі пожежі на складах або ж призупинитися залізничний рух.

Але при нашому нинішньому рівні забезпечення, зокрема ракетами, відсоток збиття є доволі високим. Ми дуже розраховуємо саме на авіаційну компоненту. Вертольоти дуже добре показали себе проти звичайних "шахедів" із двигунами внутрішнього згоряння. А винищувальна авіація має найбільший показник саме зі збиття реактивних дронів.

- А що, немає дронів-ловців?

- Реактивні дрони-перехоплювачі поки що перебувають на стадії бойових випробувань. Звісно, там використовують Starlink. І такий зв'язок нам дуже потрібен, передусім через те, що для роботи перехоплювачів нам потрібен інтернет на великій швидкості.

Є перспективні моделі, про які вже говорили президент і міністр оборони. Зараз залишаються певні технічні моменти, які виробники відпрацьовують разом із нашими екіпажами. Наші найкращі екіпажі випробовують ці системи безпосередньо в бойових умовах у присутності представників виробника та технічних фахівців.

Завдяки розвідці ми можемо визначати ймовірні маршрути ворожих дронів. Важливо бути в потрібному місці в потрібний час, коли дрон пролетить над зоною, де працює наш екіпаж. Адже радіус дії перехоплювачів також має свої обмеження.

Дрони-перехоплювачі з реактивними двигунами мають летіти швидше, ніж реактивний дрон, що нас атакує. Якщо той летить приблизно 400 кілометрів на годину, перехоплювач має летіти зі швидкістю, умовно, 800 кілометрів або навіть більше.

Україні потрібно максимально пришвидшуватись, щоб знайти рішення, бо наш дрон-перехоплювач значно дешевший, ніж реактивний "шахед".

На даний момент авіація, яка здебільшого займається знищенням реактивних дронів, є досить затратною.

Ми докладаємо всіх зусиль, щоб виконати свою місію. Авіаційні підрозділи здійснюють патрулювання в тих зонах, де це можливо, проте їхня діяльність обмежена, коли на землі діє протиповітряна оборона, аби уникнути випадкових уражень своїх сил.

Близько до міських територій або конкретних об'єктів виконують свої завдання хлопці з переносними зенітними ракетними комплексами. У нашому арсеналі є різноманітні системи, зокрема проект FrankenSAM, а також транспортні засоби, оснащені ракетами Hellfire з лазерним наведенням.

Також активно функціонують засоби радіоелектронної боротьби. Вони здатні нейтралізувати значну кількість ворожих систем. Проте не всі їхні комплекси мають однаковий рівень захисту чи оснащені відповідними 32 елементами на антенах.

Ми навіть стикалися з ситуаціями, коли дрони збивали з автоматичної зброї. Проте такі випадки трапляються, безумовно, нечасто.

Отже, кожен засіб застосовується в тих ситуаціях, де його ефективність є найвищою. Виконується аналіз можливих атак противника, збираються розвідувальні дані: визначаються напрямки, з яких планується напад, які цілі ворог має намір вразити, а також які об'єкти критичної інфраструктури для нього є найважливішими. На основі цієї інформації встановлюються позиції протиповітряної оборони.

Мобільні вогневі групи, які дехто вже почав списувати з рахунків, теж продовжують працювати й мають свій відсоток ефективності на своєму ешелоні - там, де вони можуть дістати ціль.

Дрони-перехоплювачі класичного коптерного дизайну також демонструють вражаючі результати. Ці звичайні моделі, які ми адаптували та масштабували, ефективно справляються з традиційними "шахедами".

Є також турелі, про які останнім часом багато говорять.

Турелі – це автоматизована кулеметна система, здатна функціонувати без безпосередньої участі людини.

Так, йдеться про штучний інтелект. Існує автоматизована система, здатна виявляти цілі на великій відстані та вести за ними спостереження. Проте сам кулемет має певні обмеження у діапазоні - приблизно до одного кілометра, можливо, трохи більше. Важливо, щоб така турель була розташована у потрібний момент у потрібному місці, можливо, на деякому підвищенні.

У будь-якому випадку така система не є повністю автономною, втручання людини все одно необхідне. Ми ж не можемо поставити заряджений кулемет, який сам собі стоїть і стріляє куди хоче. Плюс, наша ППО забезпечує зонально-об'єктово прикриття, тобто прикриває конкретні зони й об'єкти. Відповідно, ті ж турелі можуть прикривати певний рубіж.

На нашому YouTube-каналі Повітряних сил можна подивитися матеріал про мале ППО. Там уже є приклади збиття з турелей навіть реактивних дронів, здається, навіть "Герань-5". Але тоді склалися всі умови: ціль зайшла в зону ураження, була гарна видимість, турель захопила її, повернулася, зробила кілька черг - і є збиття. Я, чесно кажучи, сам не вірив, що це можливо, поки не пересвідчився сам.

- І завдання в цьому випадку повинно було розташовуватися десь в радіусі приблизно одного кілометра, не більше?

- Вона йшла низько. Якщо ціль іде низько, цей ешелон перекривають мобільні вогневі групи, турелі та інші засоби. Якщо вона йде вже вище - приблизно 4,5 кілометра і більше - по ньому тоді уже працює авіація та ЗРК.

Чому ж реактивні безпілотники почали з'являтися на території Рівненської, Волинської, Хмельницької та Львівської областей, тобто в західних регіонах України?

- Реактивний БПЛА за своїми тактико-технічними характеристиками вже ближчий до крилатої ракети. Крилаті ракети долітають до Львова.

Головне питання полягає в характеристиках, які вбудовані в конкретний дрон, обсязі пального та типу бойової частини. Якщо повністю або частково усунути бойову частину, це дозволить збільшити запас пального, що, у свою чергу, призведе до покращення дальності польоту.

У "шахедів" вся корисна вантажність складається з розвідувального обладнання, систем для протидії радіоелектронній боротьбі, бойових елементів та оптичних засобів. Реактивний двигун також має свою вагу, як і паливо. Якщо зменшити частину корисного навантаження, наприклад, бойову частину, дрон зможе подолати більшу відстань і, наприклад, виконати розвідувальну місію на території західних областей.

Таким чином, вони також перевіряють і оцінюють дальність цих реактивних безпілотників. Раніше подібних ситуацій не траплялося. "Герань-5" тепер більше нагадує крилату ракету, чи не так? Завдяки своїй формі та конструкції крил. Саме тому ми вживаємо термін "ракета-дрон".

Схожа ситуація спостерігається й з баражуючими боєприпасами. Наприклад, S-8000 ("Бандероль") або "Дань-Т". Чи це ракета-дрон, чи баражуючий боєприпас - термін не має великого значення. Важливо те, що це небезпечна система, яка запускається з повітряної платформи, хоча її дальність польоту обмежена приблизно 600 кілометрами.

Спочатку такі засоби запускали з ударно-розвідувального БПЛА "Оріон", потім із вертольотів. Можливо, зараз вони рухаються до того, щоби запускати їх з літаків.

Чи є "Бандероль" і "Дань-Т" в даний момент більшою небезпекою для нас?

Їх стало значно менше. У минулому місяці їх кількість становила близько 350. Зараз їх приблизно в десять разів менше, ніж кількість реактивних безпілотників.

Отже, чи означає це, що росіяни не здатні виробляти їх у значних обсягах?

На даний момент, здається, що вони не здатні розширити виробництво в такій мірі. Проте, ми не знаємо всіх їхніх можливостей та ресурсів. "Бандеролі" почали використовувати приблизно півтора року тому, і це були поодинокі випадки над водами Чорного моря, зокрема в напрямку Херсонської та Миколаївської областей. Пам’ятаєте повідомлення про боєприпаси, які літали по спіралі?

Зараз вони вже певною мірою наростили випуск цих засобів разом із реактивними БПЛА. Але "Бандероль" уже буде змінюватися на більш нову версію - "Дань-Т". Ми їх так розділяємо.

А як ми плануємо підготуватися до цієї небезпеки?

Ця ціль в повітрі подібна до реактивного "шахеда" та крилатих ракет. Вона рухається зі швидкістю приблизно 600 км/год і намагається літати на висоті, схожій на ту, що займають крилаті ракети. За своїми характеристиками, вона вже дуже близька до них. Отже, ми стикаємося з новим повітряним об'єктом, який потребує нашої уваги, і нам потрібно використовувати як засоби радіоелектронної боротьби, так і наявні системи протиповітряної оборони для його нейтралізації.

Starlink і Starshield

Останнім часом, крім теми ракет і розвідданих, активно обговорюється також проект Starshield. Це викликало чимало конспірологічних теорій, неоднозначності та перекладання відповідальності серед американських еліт. Хотілося б з’ясувати: якщо в теорії ми опинимось без Starshield, чи зможемо ефективно діяти в повітряному просторі без нього?

- Звісно, зможемо, ми й без нього колись працювали. Питання в тому, наскільки впаде ефективність. Наприклад, щодо авіації й тих самих вертольотів, які перехоплюють дрони. Мені теж одного разу пощастило політати з вертолітниками на бойову роботу. Ми збили кілька "шахедів", були дуже сильні емоції. Ми навіть зняли це на відео, хоча поки що не публікуємо.

Погода була складна - хмарність, дощ, навіть блискавки десь були, а вони все одно летіли й робили свою роботу. Один вертоліт, який ішов нижче, збив більше, тому що мав кращі умови: він працював під хмарами. Ми були вище - над хмарами і частково в самих хмарах.

Наші вертолітники використовують у тому числі Starlink, щоб краще виходити на ціль і мати стабільний обмін інформацією з офіцерами бойового управління на землі, які наводять екіпаж вертольота на ціль.

Вертоліт летить зі швидкістю приблизно 300-350 кілометрів на годину. Якщо буде запроваджене обмеження за швидкістю, про яке говорили, це може стати проблемою. Тактична авіація теж може використовувати або вже використовує Starlink - не хочу розкривати всі деталі - для надійного зв'язку, супутникового інтернету тощо.

Ще однією багатообіцяючою областю, в якій застосовують Starlink, є реактивні дрони-перехоплювачі. Отже, якщо швидкість Starlink виявиться обмеженою, це може ускладнити або навіть унеможливити його використання на таких дронах.

Отже, системи на кшталт Starshield є необхідними для забезпечення безпеки повітряного простору від небезпек з повітря.

Наші прикордонники неодноразово піднімали питання про ретранслятори в Білорусі, які можуть бути застосовані росіянами для управління дронами. Чи є можливість усунути цю загрозу?

- Я не раз бачив, як зараз російські дрони летять фактично вздовж кордону. У тому ж застосунку, про який ми вже говорили, можна наочно побачити, як вони один за одним ідуть вздовж прикордонної смуги.

Чи мають вони можливість використовувати ретранслятори в даному випадку? Так, мають. Але це ще потрібно обґрунтовувати. Міністерство закордонних справ працює над цим, зокрема стосовно Білорусі. У таких умовах будь-які контакти та діалоги є необхідними. Білорусь заявляла, що не використовує ці засоби і не дозволяє їх використання. Але це вже більше питання для розвідувальних органів.

Навіть у випадку, якщо дрони просто слідують один за одним, вони можуть виконувати функцію ретрансляторів один для одного. Ці пристрої здатні передавати сигнал з одного дрона на інший, формуючи mesh-мережу. І це не обмежується лише лінійною схемою — вони можуть створювати комплексну сітку. Таким чином, російський оператор, що знаходиться, скажімо, у Брянській області або Орлі, може управляти дроном, який перебуває попереду, використовуючи його, зокрема, для атаки на повітряні цілі.

Ця ситуація і є основною загрозою mesh-мережі. До того ж, не варто відкидати можливість використання наземних станцій зв'язку для ворожих дронів, можливо, навіть за підтримки агентів, що діють в Україні.

- Дронів із безпосереднім управлінням оператором, я так розумію, буде ставати більше, бо так вони можуть ухилятися від наших систем ППО, на відміну від дронів, які просто летять за заданими координатами?

Насправді, це навряд чи суттєво полегшить їм завдання уникнути загрози. Противник вже розробив хитромудрі рішення: на звичайний "шахед" встановлювали камеру заднього виду та датчики, схожі на ті, що використовуються в автомобілях для паркування. Вони сповіщали дрон про наближення об'єктів, що дозволяло йому ухилятися вліво чи вправо, у результаті чого наш оператор з перехоплювачем часто промахувався.

Сьогодні існують інноваційні рішення у галузі комп'ютерного зору та штучного інтелекту. Технології для військових цілей також розвиваються дуже динамічно. Нові досягнення з'являються практично щомісяця, і цей процес постійно еволюціонує.

- Нас готують до надскладної зими, передусім у контексті енергетики. Що би ви порадили українцям? Можливо, заспокоїте, або, навпаки, скажете, що ситуація дуже важка? Дайте максимально реалістичну картину.

Знаєте, незважаючи на всі труднощі, я залишаюся налаштованим оптимістично. Ми вже витримали безліч загроз і суворих зим. Українці знайшли способи адаптуватися, придбавши генератори та альтернативні джерела енергії. Дехто, можливо, навіть розглядає можливість переїзду.

Мені здається, нам загалом потрібно менше гризтися між собою - і в соціальних мережах, і в інформаційному просторі. Гризня, яку сьогодні часто роздувають окремі політикани чи популісти, не призводить до конструктиву. Нації сьогодні потрібна консолідація - така, як була у 2022 році, коли люди йшли добровольцями, коли ми говорили: "будемо навіть банками з огірками збивати". Коли люди робили коктейлі Молотова і казали: "нехай тільки прийдуть".

Потім ми побачили розгромлені російські колони під Києвом. Пам'ятаєте, яке тоді було натхнення? Ми бачили, як падають і горять російські літаки та вертольоти, як брали в полон російських льотчиків. І саме це давало людям дух і силу продовжувати спротив.

Ми не маємо права на відмову, і це не наш шлях. Якщо ми підемо на капітуляцію, нас знищать. І тоді під загрозу потрапить вся Європа або її значна частина.

У нас є сильні партнери. Було б добре, якби Сполучені Штати виконали свої зобов'язання перед Україною, які були закріплені в Будапештському меморандумі та інших угодах. Я завжди підкреслюю в розмовах з іноземними журналістами, зокрема американськими, що з 1991 року Україна послідовно дотримується всіх своїх зобов'язань. По-перше, це Будапештський меморандум, а по-друге — відмова від ядерної зброї. Ми обрали шлях до НАТО, і незалежно від того, хто обіймав президентську посаду, ми в цілому дотримувалися цього курсу, хіба що під час правління Януковича.

Ми зменшили запаси балістичних ракет середньої дальності типу "Скад", які могли б бути використані в значних кількостях сьогодні. Я був свідком приїзду іноземних делегацій, зокрема Джона Теффта, коли ці ракети демонстративно розрізали на металобрухт під бурхливі аплодисменти з усього світу.

Ми розібрали бомбардувальники Ту-160 і передали їх Росії як частину розрахунків за борги за газ. Ту-160, Ту-22М3, а також ракети Х-22 — все це могло б виявитися вельми корисним у нашій нинішній боротьбі.

Ми зменшували чисельність збройних сил, орієнтуючись на євроатлантичні партнерства, організації та принципи.

Тому важливо не забувати: Україна завжди була відкрита для співпраці із Заходом. І сьогодні ми потребуємо тієї допомоги, яка була обіцяна нам раніше.