Згадався Чорновіл...

21 грудня у Чернігові, в Музеї боротьби за відновлення незалежності України, який розташований в історичній будівлі обласної організації Народного Руху України, що функціонує з лютого 1990 року, відбувся круглий стіл, присвячений 87-й річниці від дня народження В'ячеслава Чорновола. Він був видатним державним, громадським та політичним діячем, журналістом, народним депутатом України I – III скликань, одним із провідників українського правозахисного руху, тривалим лідером Народного Руху України та посмертно удостоєним звання Героя України.

На заході, який був організований Музеєм боротьби за відновлення незалежності України в Чернігівській області, разом з обласним об'єднанням Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка, обласною організацією Народного Руху України та представниками Українського інституту національної пам'яті, зібралися учасники руху - борці за незалежність України минулого століття, а також активісти просвітницької діяльності.

В'ячеслав Чорновіл відіграв ключову роль у визначних подіях, що відбувалися в Україні в середині XX століття, зокрема у боротьбі за незалежність та у процесі державотворення. Він з'явився на світ 24 грудня 1937 року в селі Єрки, що на Черкащині. Визвольний рух, а також національно-демократичні сили Чернігівщини активно співпрацювали з Чорноволом. "Ми прагнемо зібрати якомога більше документів, фотографій та спогадів про нього та його діяльність, яка була тісно пов'язана з нашим регіоном, для експозиції Музею боротьби за відновлення незалежності України на Чернігівщині", – підкреслив Сергій Черняков, модератор круглого столу, заступник голови обласної організації НРУ та науковий секретар Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній".

"В інформаційному просторі України докладно та цікаво розповідається період боротьби за незалежність України В'ячеслава Чорновола. На нашу думку, варто також більше досліджувати та популяризувати його внесок в українське державотворення в 1992 -- 1999 роках. Так, під його керівництвом фракція НРУ в парламенті країни й в цілому у суспільно-політичному житті країни послідовно і безкомпромісно боролася разом із усіма національно-демократичними силами за прийняття Конституції України, яка відповідає національним інтересам саме Українського народу, проти авторитарних антидемократичних тенденцій в державі, захищала права і свободи, за інтеграцію в НАТО і ЄС. Чорновіл завжди боровся проти російських імперських впливів на Україну", -- зауважив Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам'яті.

Він також нагадав про важливий факт, який ще на самому початку війни між Росією та Україною підкреслював Український інститут національної пам'яті: "Прокурор, що судив Чорновола, має титул 'Почесний працівник прокуратури України'". Другу (1967 р.) та третю (1972 р.) кримінальні справи проти В'ячеслава Чорновола ініціював прокурор Львівської області Борис Антоненко (1912–2010 рр.), який обіймав свою посаду протягом двох десятиліть. Антоненко є автором кількох книг, у яких описує свої прокурорські будні, боротьбу зі злочинністю та "українськими буржуазними націоналістами". У 2003 році він отримав пенсію відповідно до Закону України "За заслуги перед Україною". У червні 2006 року Генеральний прокурор України Олександр Медведько висловив йому вдячність, а в 2007 році Антоненку було присвоєно звання "Почесний працівник прокуратури України".

В'ячеслав Чорновіл неодноразово відвідував Чернігівщину, де проводив зустрічі у Чернігові, Ніжині та Прилуках. На ці події збиралися сотні, а іноді й тисячі людей. Чимало активності тоді проявляли комуністи, які намагалися перервати виступи Чорновола. Проте жодна з їхніх спроб не була успішною; навпаки, його промови ставали ще більш емоційними, що сильно впливало на слухачів. Під час президентських виборів у 1991 році одна з зустрічей відбулася в залі Чернігівської обласної ради, а особливо інтелектуально насиченою була бесіда з викладачами Ніжинського університету (тоді — педагогічного інституту), де Чорновіл обговорював концепцію незалежної демократичної України, — зазначив Володимир Ступак, громадський діяч і активіст організацій Просвіта та Рух.

Під час роботи над біографічною книгою про Левка Лук'яненка, я виділив окремий розділ, присвячений його взаєминам із Чорноволом. Невірогідно, але протягом тривалих років переслідувань вони жодного разу не зустрілися ані в місцях позбавлення волі, ані в зонах. Це свідчить про кількість тюрем у Радянському Союзі та численність українців, які там опинилися. Хоча Лук'яненко і Чорновіл мали певні принципові розбіжності, їх об'єднувала спільна мета — боротьба за незалежну Україну, вільну від комуністичного впливу, — зазначив Василь Чепурний, журналіст і почесний голова Чернігівського обласного об'єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка.

Для об'єктивної оцінки діяльності політика такого рівня, як В'ячеслав Чорновіл, необхідно не лише емоційне сприйняття, а й достатньо часу. Час, у свою чергу, здатен створити міфи. Наша мета полягає в наданні більшої кількості фактів і спогадів про його діяльність, досягнення та помилки. Крім того, ми, чернігівці, маємо нести відповідальність за те, щоб уникнути конфронтації між В'ячеславом Чорноволом та нашим земляком Левком Лук'яненком. Важливо давати аргументовану відповідь тим, хто намагається використовувати трагічні події, що сталися напередодні президентських виборів в Україні 1999 року, що призвело до так званого "розколу", безумовно, через зовнішнє втручання. Ми вже подолали це. Іншим прикладом є конфлікт між прихильниками ОУН(б) і ОУН(м), який поглиблювався через спецоперації ворожих служб. Це ті уроки, які наша країна повинна засвоїти у сучасній війні з російським агресором, спадкоємцем Московського царства, Російської імперії та СРСР, — зауважив Сергій Соломаха, громадський діяч.

"Пригадую, які велелюдні були зустрічі у палаці культури Хіміків з В'ячеславом Чорноволом, як чернігівці уважно і зацікавлено слухали його, блискучого оратора. адже він говорив чітко, емоційно і просто, зрозуміло для всіх. Мені приємно згадати особисті зустрічі з В'ячеславом Максимовичем та його дружиною Атеною Пашко, знаною в Україні поетесою. Пам'ятаю, як на партійній вечірці ми обмінювались враженнями про сьогодення, читали свої вірші. Я тоді подарувала панові В'ячеславу свою збірку поезій "Козачка", яку він попросив підписати на згадку. Маю ще і незабутню фотографію з В'ячеславом Максимовичем у Києві на ІХ Всеукраїнських зборах Руху у грудні 1998 року. Я ніколи не забуду той скорботний похід у столиці до Байкового цвинтаря. 29 березня 1999 року під час похорон нашого лідера, тільки тоді у багатотисячній юрбі і я, і вся Україна збагнули, кого ми втратили, -- людину, що палаючим метеором пролетіла крізь нашу історію і залишилася поза часом у вічності і славі" -- поділилася своїм спогадом Надія Галковська, громадська діячка і поетеса, авторка тексту знаменитої пісні "Козачка".

Ганна Галковська, вчителька та активістка, яка в кінці 1990-х років брала участь у Молодому Русі, поділилася своїми думками щодо впливу та визнання В'ячеслава Чорновола в суспільстві, особливо серед патріотично налаштованих груп.

Ветеран Народного Руху Валентин Ральченко розповів про своє захоплення знаннями Чорновола у сфері літератури та культури: "Ця людина, яка провела багато часу в тюрмах і концтаборах, так вільно розумілася на різних течіях і напрямках не лише літератури, а й усієї культурної сфери".

Сергій Печера, громадський діяч і підприємець, наголосив на тому, що в українській традиції століть ми не робимо з відомих, видатних осіб в історії України ікони, не обожнюємо їх, а стараємося об'єктивно оцінити їх внесок, розібрати помилки та хибні кроки виключно з метою засвоєння уроків для сучасників і наступних поколінь.

Учасники круглого столу розпочали захід хвилиною мовчання вшанування пам'яті В'ячеслава Чорновола, всіх борців за незалежність України та її сучасних захисників, а завершили -- виконанням Державного гімну України.

Олександр МАЙШЕВ