Житомир справді існує: аргументи переконливіші, ніж будь-який мем.

Мем про уявний Житомир надихнув численних людей відвідати це місто, щоб на власні очі побачити, як воно функціонує, займається волонтерством, вшановує пам'ять загиблих героїв, читає літературу та насолоджується життям.

У соціальних мережах вже протягом кількох років активно циркулює мем, що стверджує, ніби Житомир не існує. Місцеві жителі вже давно не звертають на це уваги, адже їхнє місто було засноване ще в IX столітті. Більше того, вони ставляться до цієї ситуації з дотепністю та іронією.

Житомир давно славиться як рідне місто таких видатних особистостей, як Олег Ольжич, Сергій Корольов, Святослав Ріхтер, Валерій Шевчук та безліч інших, відомих у світі. Сьогодні його історію творять відважні захисники, які борються за Україну, невтомні волонтери, що підтримують армію, а також активісти, котрі небайдужі до майбутнього свого рідного міста. Тисячі людей, які живуть і працюють тут, також вносять свій вклад у цю важливу справу.

Щоранку місто висловлює вдячність Силам протиповітряної оборони за те, що змогло пережити ніч. Воно зупиняється під час загальнонаціональної хвилини мовчання та сумує, прощаючись із полеглими Героями, які віддали своє життя заради свободи.

Як живе Житомир під час повномасштабної війни - читайте в репортажі Укрінформу.

"Могутні особистості незалежного міста"

Я направляюся до центру міста на маршрутці, оскільки в моєму районі триває планове відключення електрики. Тролейбуси в зеленому кольорі без діла стоять уздовж дороги, очікуючи, коли знову зможуть взяти пасажирів на борт.

Виходжу на зупинці поруч із пішохідною вулицею Михайлівською, де ще доцвітають останні хризантеми, й одразу чую знайому мелодію. Це годинник на міській раді сповіщає про початок нової години піснею народного артиста України Івана Сльоти "А льон цвіте". Подумки згадую актуальні досі слова цієї композиції: "Голубіли льони, та здригнулось від грому Полісся, по дорогах війни синьоокі сини розійшлися...".

Хоча Житомир - тилове місто, та війна тут відчувається скрізь і кожної миті.

У центрі міста працюють представники волонтерського руху, який закликає підтримати військових і взяти собі безкоштовно котика чи песика, яким шукають господарів зооволонтери.

Серед натовпу людей помічаю чоловіків у військовій формі з утомленими обличчями, ветеранів на протезах та з ампутаціями, людей, які несуть квіти на прощання із загиблим 32-річним військовослужбовцем.

Російські війська обстрілюють місто своїми авіабомбами, а також завдають ударів ракетами та безпілотниками. Яскравим підтвердженням цинізму агресора є зруйнований ліцей №25 у самому центрі Житомира, який обіцяла відновити Португалія.

Із перших днів Великої війни тодішній мер Житомира Сергій Сухомлин часто виходив у прямі ефіри в соцмережах, коментуючи оперативну ситуацію в місті. Тоді він почав називати житомирян "сильними людьми вільного міста", і ця фраза вже стала крилатою. Нині її можна прочитати на футболках, худі та екоторбинках житомирян.

Нещодавно Сергій Сухомлин достроково склав повноваження мера й став головою Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури. Тим часом усі профільні служби так само, як і за його каденції, оперативно відновлюють після ворожих атак електропостачання, подання води й тепла, чистять від снігу та льоду тротуари, прагнучи зберегти реноме сильних людей вільного міста.

На зовнішній стіні однієї з будівель, що знаходиться навпроти міської ради, привертає увагу банер, закликаючий віддати шану полеглим Героям під час загальнонаціональної хвилини мовчання. Ця ініціатива виникла завдяки рідним загиблих військовослужбовців, які починаючи з квітня цього року організовують акції, закликаючи мешканців міста зупинятися на одну хвилину для вшанування пам'яті.

- Нам потрібно вшановувати пам'ять тих, хто віддав свої життя за Україну, і хоча б на одну хвилину зупинятися в цей день, щоб вшанувати їхню пам'ять, - ділиться думками Катерина Олійник, дружина загиблого військового та одна з організаторок акції. - Ми закликаємо всіх зупинитися і проявити хоч трішки поваги до наших близьких. Помічаємо, що мешканці починають реагувати на наш заклик, але, на жаль, ще не всі.

Алея Слави Героїв, що розташована навпроти пішохідної вулиці на площі С.П. Корольова, також нагадує про війну. Поряд із нею встановлені символічні прапорці, на яких викарбувані імена полеглих захисників.

На алеї, урочисто відкритій у День пам'яті захисників України, представлено 600 зображень військових. На жаль, з того часу кількість загиблих у війні зросла. Серед Героїв, якими гордиться Житомир, можна згадати найуспішнішого зенітника ЗСУ Андрія Лінічука, віцепрезидента Федерації шахів України Артема Сачука, музиканта В'ячеслава Міщенка та багатьох інших захисників.

ВИПИТИ КАВУ І ДОПОМОГТИ ЗСУ

Протягом майже трьох років масштабного конфлікту в місті зросла кількість кав'ярень. У Житомирі пропонують унікальні напої, такі як кава Шодуара (на честь барона-благодійника Івана Максиміліановича де Шодуара, - ред.) та кава Ріхтера. Деякі заклади активно розвивають у своїх відвідувачах нові традиції споживання кави.

Завітала до нової кав'ярні, яка з'явилася цього року. Всередині вже красується ялинка, а біля дверей звертає на себе увагу напис: "У нас немає американо". Питаю у баристки, чому у закладі вирішили ввести таке правило.

— Наш заклад представляє собою кав'ярню третьої хвилі, що сприяє відновленню кавової культури, — зазначає Олександра. — Кожен напій, який ми готуємо, має ідеальний баланс смаку та якості, і сюди не входить американо. Еспресо вже є досконалим і концентрованим напоєм, тоді як американо — це просто його розбавлений варіант. Як альтернативу, ми пропонуємо фільтровану каву, яка містить більше кофеїну, ніж еспресо або американо. У нашій кав'ярні ми завжди використовуємо подвійні порції еспресо для приготування напоїв.

Замовляю собі фільтр-каву і згадую про волонтерську ініціативу "Кава для ЗСУ", яку започаткували в Житомирі влітку 2022 року.

- Я займаюся волонтерством вже близько 11 років, - розповідає організаторка акції Тамара Черняхович. - Все почалося під час Майдану, коли я допомагала на польовій кухні. З тих пір ми постійно готували, в'язали, організовували збори для ЗСУ і долучилися до проєкту "Ікона пам'яті загиблим за незалежність України". Пізніше виникла безстрокова акція "Кава для ЗСУ". Ідея полягає в тому, що коли ми маємо можливість купити каву в кав'ярні, ми повинні також зробити донат на підтримку ЗСУ. Таким чином, ми відправляємо нашим захисникам віртуальну каву, яка перетворюється на реальну допомогу.

Вона зазначила, що завдяки пожертвам у рамках ініціативи "Кава для ЗСУ" вдалося придбати для військових автомобіль, тепловізори, снайперські приціли, шоломи, FPV-дрони, квадрокоптери, шини та інші необхідні засоби.

ЖИТОМИРЯНИ ЛЮБЛЯТЬ ЧИТАТИ І ЖАРТУВАТИ

Після кав'ярні йду в свою улюблену книгарню, яку теж відкрили в Житомирі під час повномасштабної війни. Обираю книги й підходжу до каси, де вже стоять дві жінки зі стосами дитячої літератури. Вони діляться з касиркою, що це подарунки до дня Святого Миколая.

Запитую в адміністраторки закладу, яка мене обслуговує, чи оправдане відкриття книгарні в нашому місті.

- Житомир справді активно читає, - зазначає Олена. - Найчастіше у нас обирають детективи та психологічну літературу. Молодь зазвичай шукає книги, що набули популярності в TikTok, тоді як старші читачі часто довіряються рекомендаціям знайомих або друзів. Також спостерігається помітне збільшення інтересу до творів, які були екранізовані.

Ще одним доказом того, що житомиряни люблять читати, є книжковий форум "Відсіч", який започаткували у 2023 році. Цієї осені його проводили вже вдруге і, за словами організаторів, готуються до третього форуму.

В Житомирі активно підтримують культуру читання завдяки відомим письменникам, які проводять творчі зустрічі з місцевими жителями. Наприклад, у філармонії свої твори презентували Сергій Жадан та Мар'яна Савка, а також Василь Шкляр, який ділився своїм мистецтвом. На свято Святого Миколая подарунки для міста підготували Руслан Горовий та Олександр Ірванець, які вже не вперше відвідують Житомир. Відомий автор понад двадцяти книг та численних статей у європейських і американських виданнях Олександр Ірванець, який славиться своїм сатиричним поглядом на дійсність, навіть написав вірші, присвячені Житомиру, що швидко здобули популярність завдяки їх вражаючому змісту.

У шлунку пульсує горілка "Житомирська".

На нозі - одна шкарпетка з Житомира,

І мчить мене житомирська маршрутка.

До станції метро "Житомирська".

Кому цікаво, чому шкарпетка одна, можна спитати в автора: 6 грудня метр виконуватиме в Житомирі одразу дві місії: працюватиме Миколаєм і презентуватиме книгу "Ізмарагд княгині Несвізької".

А взагалі почуттям гумору відомий не лише Ірванець, а й саме місто Житомир. Варто лише згадати відому команду КВК "Дівчата з Житомира", до складу якої входила нині покійна актриса Марина Поплавська. А тепер дух містян підтримує своїми виступами команда "Тридцять плюс".

Цікаво, що мем про відсутність Житомира, який виник у подкасті українського науково-популярного ютуб-блогера Артема Албула, спонукав безліч людей нарешті відвідати це місто і на власні очі переконатися в його існуванні. Його провокаційна заява: "Уряд переконав тисячі українців, що вони живуть у Житомирі, але насправді його не існує!" викликала справжній бум у соціальних мережах. Користувачі почали активно реагувати, пишучи коментарі на кшталт: "Я там був, і це моє свідчення", "Якщо Житомира немає, то звідки ж тоді беруться житомирські шкарпетки?" та "Житомир живе в кожному з нас, як енергія, як система, як матриця...".

Цей кумедний мем став справжнім святом для маркетологів, які просувають місцеві товари та послуги.

Отже, знову звернемося до них, зокрема до сфери туристичних послуг.

СЕРЦЯ У ХРАМІ І ВІДНОВЛЕНІ ПІДЗЕМНІ ПРОСТОРИ

У Житомирі тепер майже щотижня місцеві екскурсоводи організовують тури. Іноді одночасно проходять декілька заходів у різних точках міста.

Прошу в екскурсовода по Житомиру та Житомирській області Сергія Дехтяренка назвати найцікавіші туристичні локації обласного центру.

- Рекомендую почати екскурсію Житомиром з Замкової гори та старовинних вулиць міста, - ділиться Сергій. - Саме там розташований пам'ятний знак, що увічнює заснування міста, а також костел Святої Софії, зведений у 1746 році, де служба майже ніколи не припиняється. У цьому костелі знайшли спочинок серця київських єпископів та видатного музиканта Юліуша Заремського, який був найталановитішим учнем Ференца Ліста.

Від себе додам: якщо трішки спуститися із Замкової гори, можна побачити величні руїни келій єзуїтського монастиря, які ще жевріють надією на порятунок.

Згідно з інформацією, наданою гідом, наступним кроком є прогулянка через майдан Соборний до костелу Святого Йоана з Дуклі, збудованого у 1842 році. У цьому храмі збереглися підземелля, які нещодавно underwent реставрацію і тепер привертають увагу як житомирян, так і відвідувачів міста, ставши справжньою туристичною атракцією.

Не так далеко, на старті пішохідної вулиці Михайлівської, розташований Свято-Михайлівський кафедральний собор, у якому хрестили Святослава Ріхтера. Нещодавно в храмі завершили розпис, що відтворює давні українські традиції. Цей процес тривав більше двох десятиліть. Саме в цьому соборі тепер проводять прощання з більшістю загиблих військових.

- Туристам також показую душу нашого міста - пішохідну вулицю Михайлівську, - додає Дехтяренко. - Вона хоч і невелика, але залишилася такою, як і на початку ХХ століття. Звісно, треба відвідати і Національний музей космонавтики ім. С.П. Корольова, аналогів якого в Україні немає, і Меморіальний будинок-музей Сергія Корольова. Ще одна з візитівок Житомира - водонапірна вежа, а поруч із нею - обласна філармонія ім. С. Ріхтера, побудована у 1855 році.

Крім цього, у Житомирі варто прогулятися підвісним мостом через річку Тетерів, відвідати скелю, відому як "Голова Чацького", а також ознайомитися з будівлею у формі серця на площі Перемоги.

Мене вражає вулиця Шляхетна, що пролягає до парку та набережної. Це історична частина міста, де можна побачити старовинні двері, а деякі вікна досі прикрашені віконницями.

Повертаюся з прогулянки Житомиром, коли вже вечоріє. Зимовий день короткий, тож на пішохідній вулиці якраз засвітилися світлодіодні літери, що кількома мовами висловлюють любов багатьох людей до цього міста, дуже навіть існуючого.