Життя в Білопіллі: Ми чули крики "Вовки!" настільки часто, що страх у людей зник.

Які події розгортаються в прикордонному містечку на Сумщині, жителів якого понад рік тому закликали до евакуації?

Редакторка газети "Білопільщина" Наталія Калініченко минулоріч у травні розповідала Укрінформу, що не хоче виїжджати з міста принципово. Більше того, вона й досі разом із командою готує та видає районну газету. У прикордонному Білопіллі нині - дві тисячі мешканців, а до повномасштабної війни було 16 тисяч. Пані Наталія розповідає, що білопільці, залишаючи рідне місто через російські атаки, здебільшого далеко не виїжджають. А за нагоди намагаються повертатися додому, щоби взяти речі, попорпатися на городі.

Після завершення офіційної евакуації, численні люди знову повернулися.

Протягом року, з моменту початку евакуації, ситуація залишалася більш-менш "стабільною", - ділиться Наталія Калініченко. - Минулого травня, а також у червні та липні, ворог час від часу обстрілював Білопілля, переважно використовуючи КАБи та РСЗВ. Це призвело до численних руйнувань, а також загибелі і поранень. Влітку ці атаки припинилися, і багато людей повернулися, щоб зайнятися городами, доглядати за худобою і відновити своє життя у рідних домівках...

Однак, як зазначає пані Наталія, вже в листопаді в місті розпочали примусову евакуацію сімей з дітьми. Це стало ще одним попередженням для білопільців, щоб вони були готові до можливих неприємностей. У цей період мешканці почали більш активно залишати свої домівки.

- Ну і ще більше лишали місто цієї весни, після серії російських ударів. Особливо вплинули ті, що були у квітні й травні, коли поцілили у ринок та рейсовий автобус із цивільними людьми. Зараз у містечку на прикордонні Сумщини лишаються, переважно, люди у віці 50+, які тримаються за своє господарство, бо з нього живуть. А також працівники критичних служб - медики, пожежники, співробітники міськради та місцеві підприємці, які торгують у магазинах та на ринку, - каже співрозмовниця.

На її думку, міські вулиці не пустують, але пішоходи на них не прогулюються.

Вийшли на ринок, швидко закупили все необхідне - і рушили додому. Усі навколо з телефонами, стежать за тим, що відбувається, з яких напрямків летять снаряди. Навіть після обстрілів на ринку можна зустріти людей, які продають розсаду, корми для тварин, добрива для городів... Минулого тижня мене ледь не наповнили сльози, коли я побачила чоловіка, чий торговий намет згорів після вибуху. Він все ще приїжджає на ринок і продає свої товари з автомобіля. Жінки пропонують м'ясо, молоко, яйця. Життя продовжується... "О, це ж "саушка", ти що, не знаєш, чи погано чуєш?", - звичайна розмова на ринку в Білопіллі про те, що відбувається, - зазначає Наталія Калініченко.

У Сумах спостерігається бум оренди житла.

Евакуйовуючись, білопільці не виїжджають далеко від свого містечка, зауважує співрозмовниця. Мало хто вирушає за межі області чи за кордон.

- Їдуть у сусідні села, в радіусі 10 км від дому. Найдалі - у Ромни чи Суми. До родичів, друзів, просто добрих людей, які кажуть, що можуть здати житло. І періодично повертаються за необхідними речами додому, в Білопілля, - розповідає пані Наталія.

Відзначається, що в прифронтових Сумах через наплив переселенців значно підвищилися ціни на оренду житла. Вартість однокімнатної квартири для оренди досягла майже тих же рівнів, що й у тилових містах, таких як Ужгород або Львів, — близько 10 тисяч гривень на місяць і більше.

Наталія Калініченко зауважує, що багато людей звертаються у редакцію газети "Білопільщина" з пропозиціями надати житло мешканцям прикордоння.

- Пишуть, мовляв, я із такого-то села, у нас на вулиці є дві хати для проживання. Також часто здають приватні будинки у селах лише за комунальні. Узагалі, цивільним порівняно неважко знайти житло. Дуже важко зняти квартиру чи будинок військовим, - додає.

"Тобі обов'язково потрібно мати запасний план."

У Сумській області, за інформацією обласної військової адміністрації, проживає приблизно 98 тисяч людей, які були змушені залишити свої домівки. За словами співрозмовниці, в регіоні відбулося три значні етапи переселення.

Навесні минулого року, Велика Писарівка, а восени - Миропілля та Краснопілля, цього року з березня спостерігається знову збільшений виїзд з Білопілля. Люди не чекають офіційних оголошень про евакуацію від влади, вони реагують на те, що бачать і чують навколо. Внутрішньо кожен налаштований на те, що в будь-який момент може виникнути необхідність покинути свій дім, щоб зберегти життя. Тому офіційна евакуація сприймається як нагадування про те, що варто мати план "Б": знати, куди вирушити в разі потреби. Як говорить пані Наталя, жоден будинок не був врятований від російської ракети лише через те, що його власник тримає його кут.

Зазначає, що в квітні, коли російські дрони почали літати над Білопіллям, завдаючи ударів по цивільним автомобілям, рівень тривоги серед місцевих жителів значно зріс, що спонукало їх до активних дій.

6 травня став днем, коли центр міста зазнав свого першого обстрілу. Відтоді обстріли відбуваються майже щодня, як вдень, так і вночі. Особливо важким виявився напад на ринок, що призвів до загибелі дев'яти наших співгромадян у маршрутці. Це були ті, хто евакуювався і знайшов притулок у Сумах, але вирішили повернутися додому за своїми речами. Багато людей роблять таке: періодично навідуються, щоб погодувати собак або попрацювати на городі. Мешканці прикордонних районів часто здійснюють такі поїздки туди і назад.

НА ДОРОГАХ БУДУЮТЬ ПРОТИДРОНОВІ СІТКИ

- Найбільше, що заважає роботі й змушує шукати житло за Білопіллям, - це поганий зв'язок, - каже пані Наталія. - Він більш-менш нормальний у центрі, а в деяких районах - дуже кепський. Мені потрібен для роботи. Але не тільки: коли не маєш інтернету і не можеш слідкувати за місцевими каналами, не бачиш, що летить і звідки, - дуже важко. Ми чуємо виходи, але не розуміємо, хто стріляє. Чи по нас, чи наші. Оця сіра зона щодо зв'язку - ще один вагомий фактор, що змушує людей лишати домівки, навіть якщо є світло, газ, вода та працюють магазини.

Проблеми з комунікацією в Білопіллі виникають через пошкодження ліній електропередач і інших комунікаційних систем. Однак місцеві жителі, які залишилися, активно взаємодіють і підтримують один одного.

Якщо хтось планує поїздку до Сум, ми можемо запропонувати підвезти або придбати продукти за вашим списком, ліки, корм для папуг тощо. Ми організовуємо пакування речей, а потім розвозимо їх по місту. Можна бути впевненим, що поки вас не буде два-три дні, оскільки потрібно займатися підготовкою газети, сусідка подбає про собаку, - зазначає.

Після артобстрілів, за наявності можливості, жителі документують руйнування та пересилають знімки власникам ушкоджених осель.

На шляхах міста та за його межами також існують небезпечні ситуації.

Безліч дронів кружляє в повітрі, тому важливо бути пильними. Наразі на трасах почали встановлювати антидронові мережі. Крім того, у місцевих спільнотах надають рекомендації щодо оптимальних маршрутів для в'їзду та виїзду з міста.

В цілому, зазначає пані Наталя, настрої серед мешканців Білопілля дуже різноманітні.

Деякі люди поширюють теорії змови, стверджуючи, що нас навмисно виселяють, аби створити зону для військових дій. Інші ж запитують: "Куди мені поїхати?" І залишаються на місці...

Співрозмовниця зазначає, що корективи на картах DeepState мають значний вплив на населення.

Те, що ми спостерігаємо в новинах і соціальних мережах, резонує з реальністю. Адже 7-10 кілометрів — це зовсім близько. Це викликає відчуття тривоги, смутку і безвиході. Зрозуміло, що ситуація жахлива і надзвичайно неприємна. Однак, жителі Білопілля вже мають певний імунітет до цих загроз. Адже минулого року нам обіцяли наступ до 9 травня, а потім були ще декілька таких прогнозів. Усі ці "експерти", які роблять заяви про дати атак, насправді завдають шкоди місцевим жителям. Ми, як у відомій казці про хлопчика і вовків, перестали реагувати на сигнали тривоги: "Вовки!" Ми виробили певну стійкість до небезпеки. Це природно в умовах постійної тривоги — інакше можна втратити розум. Проте я постійно критикую цих "експертів", адже врешті-решт може статися так, що коли вовки нарешті з'являться, ніхто не зверне уваги на попередження.