Після проведення гінекологічної операції я отримала опік III ступеня та келоїд, що займає половину руки. У клініці панує тиша — вже 20 хвилин.

Лікарі медичного центру у Вінниці протягом більше року намагалися знайти ефективне рішення для проблеми, що виникла у пацієнтки Юлії Карповець після проведення операції.

Проте це питання залишалося невирішеним, внаслідок чого наразі триває кримінальне розслідування.

* Щоправда, тепер між операцією і "проблемою", на думку медиків, немає нічого спільного.

О дев'ятій ранку Юлія Карповець прийшла в "Меділюкс" на планову гінекологічну операцію. О другій вже була вдома, лягла спати, бо ще перебувала під дією знеболювального. О шостій вечора прокинулася від пекучого болю на правому плечі, де побачила глибоку рану завбільшки з волоського горіха.

Негайно зателефонувала своєму гінекологу Анні Волинець, надіслала їй зображення та запитала: "Що це означає?".

Вона відповіла: "Пробач! Це ж, чорт забирай, як для рідних. Додала, що це моя дівчинка, щоб все пройшло гладко...". І пообіцяла донести всю інформацію до керівництва медичного закладу.

Це сталося 30 березня 2024 року, у суботу. У понеділок мені зателефонувала Анна Волинець і повідомила, що на мене чекає огляд у пластичного хірурга медичного центру Вячеслава Доленка, -- ділиться жінка. -- Він обстежив мене і констатував, що це опік, який потрібно видаляти. За 8-10 місяців я маю одужати, і жодних негативних наслідків для здоров’я не буде.

На наступний день, 2 квітня, Юлія відвідала опікове відділення лікарні Пирогова, де лікарі провели огляд і встановили, що у неї контактний опік металом третього ступеня. Того ж дня вона мала зустріч з медичним директором клініки "Меділюкс" Сергієм Яцюком.

У неформальній бесіді ми досягли згоди, що я не розповідатиму про цю ситуацію та не звертатимусь до поліції. Натомість було сказано: "Ми зробимо все можливе, щоб ви швидше це забули", -- розповідає жінка.

Першу пластичну процедуру Юлії виконали 5 квітня 2024 року. В ході операції було видалено значну кількість тканини з плеча, внаслідок чого рука набрала деформованої форми.

— Коли я прокинулася після наркозу і побачила все навколо, мене охопила істерика, — ділиться Юлія.

Лікарі намагалися заспокоїти мене, запевняючи, що попереду ще кілька пластичних процедур, які допоможуть поліпшити ситуацію. Доленко навіть демонстрував мені ескізи татуювань, які можна буде нанести на ділянки після операції.

Час минав, і шрам поступово почав загоюватися, формуючи рубець. Вона ще не усвідомлювала, що це келоїдний рубець. Вважала, що так і має бути, адже лікарі запевняли, що з часом все стане на свої місця, і можна буде вирівняти його за допомогою процедур і лазерної шліфовки.

— Здається, вони просто вдавали, що роблять все можливе, — ділиться Юля. — Рубець почав розширюватися, і в листопаді 2024 року мені знову зробили операцію. Після цього почалася метушня зі зняттям швів та перев'язками. Так пройшов цілий рік. А потім настала тиша. Зараз минуло майже три роки, і я маю болючий келоїдний рубець довжиною 10,5 см і шириною 2,5 см, який продовжує зростати.

Комунікація повністю припинилася.

-- Спілкування з закладом якось не складалося. Я вважала, якщо виникла проблема, і я пішла на зустріч у її вирішенні, то постійні перенесені зустрічі -- це несерйозно, -- розповідає Юлія. -- Але в мене купа переписок з лікарями, які можна узагальнити типовими: "А коли до вас можна?". І відповідь: "В мене немає часу. В мене проблеми".

Жінка переконана, що якщо вже була досягнута угода щодо виправлення ситуації, але в якийсь момент це виявилося неможливим зробити силами власних медичних працівників, то слід було звернутися до інших експертів. На жаль, навіть комбустіолог, фахівець, який спеціалізується на лікуванні рубців, не був залучений до процесу лікування.

Отже, вона вирішила зателефонувати Олександру Татаріну, співвласнику клініки, щоб дізнатися, чи має він інформацію про події, що трапились в лікарні. Він відповів: "Я вважав, що це питання вже вирішено".

Зустріч запланована на 3 грудня 2025 року. У ній взяли участь Олександр Татарін, Сергій Юрець, Олесь Місюрко (лікар, який виконував гінекологічну операцію у пацієнтки), Вячеслав Доленко (хірург, що здійснив дві пластичні операції) та директор медичного центру Олена Грищук. Учасники обговорили можливі рішення для покращення стану пацієнтки, зокрема, зменшення больового синдрому та огляд пластичного хірурга зі Львова.

— На зустрічі обговорювали терміни, зокрема, що консультації мають відбутися до 15 грудня 2025 року. Проте, ніхто так і не зателефонував, і я вирішила більше не чекати. Вже пів року я комунікую з медичним центром через адвоката, — ділиться Юлія. — На нашій останній зустрічі мені натякнули, що в правовому полі мої шанси довести що-небудь дуже малі.

Говоримо одне, пишемо інше

— У день, коли ховали мою маму, я отримала листа від "Меділюксу", підписаного директоркою центру Оленою Грищук, — ділиться Юлія.

Це була реакція на запит пацієнтки, яка висловила занепокоєння щодо можливого ушкодження здоров'я під час проведення операції. Відтак, у медичному центрі було сформовано спеціальну комісію для розгляду цього питання.

Комісія провела аналіз медичної документації, включаючи результати лабораторних і ультразвукових досліджень, медичну картку пацієнта, картку анестезіолога, призначення лікаря, а також інформовану добровільну згоду пацієнта на проведення операції та анестезії. Після ретельного розгляду було встановлено, що операція виконувалася згідно з визначеними медичними показаннями та з дотриманням клінічних рекомендацій.

У листі також вказано, що згідно з медичними записами та свідченнями медичного персоналу, які супроводжували оперативне втручання, не було зафіксовано жодних ускладнень або ушкоджень шкіри. Протягом 30 березня 2024 року, коли пацієнтка перебувала в медичному центрі, вона не висловлювала скарг на біль або ушкодження плеча, а звернулася з цим питанням лише на третій день після процедури.

Також, після вивчення медичних записів та свідчень лікарів, комісія дійшла висновку, що немає достатніх об'єктивних доказів, які б засвідчували, що зазначене ушкодження шкіри виникло безпосередньо під час операції в медичному центрі.

Отже, висновок такий: оскільки в медичному центрі не було зареєстровано жодних записів про опіки, а пацієнтка не подавала заяв або скарг, комісія не змогла встановити причинно-наслідковий зв'язок між проведеною операцією та опіком, враховуючи час звернення та матеріали перевірки.

Проте медики були в курсі всіх подій.

Вони ознайомилися з фотографіями та відеозаписами, зустрічалися особисто, вибачалися в листуванні та на зустрічах, обіцяючи: "усе обов'язково налагодиться". Проте жодна з угод не була зафіксована у документах, адже все вирішувалося у дружній атмосфері... І навіть не запропонували звернутися до служби опіки.

Юлія Карповець страждала від болю в суботу та неділю, відкрито обговорюючи свої симптоми з лікаркою через переписку та сподіваючись на отримання допомоги.

Зокрема, 31 березня 2024 року, Юля написала гінекологу Анні Волинець наступне:

Привіт. У мене рана на плечі збільшилась, і температура піднялась.

Вона, у свою чергу, зателефонувала і повідомила, що очікує на відповідь від медиків.

У понеділок, 1 квітня 2024 року, лікар-гінеколог надсилає повідомлення Юлії:

Привіт! Чекаю на відповідь від хірурга, він поки що не зателефонував, напевно, зараз зайнятий операцією.

А ти надіслала йому світлину?

Отправила главному врачу.

Реакція миттєва, важко підібрати слова.

Все, що в моїх силах, я роблю. Я тебе зрозуміла...

У той день жінка, зрештою, потрапила до медичного закладу, де її оглянув хірург. Але знову ж таки, ніхто не попередив пацієнтку про необхідність відвідати опіковий центр, а тим часом у неї вже почався некроз тканин.

-- Це знайомі порадили поїхати в опікове відділення лікарні ім. Пірогова, а тепер мені цим апелюють як про відсутність причинно-наслідкових зв'язків, -- говорить Юлія і додає, що не зрозуміло тоді на яких підставах в "Меділюкс" її робили дві безкоштовні пластичні операції.

Спокійно це не вийде.

Вона постійно вживає знеболювальні засоби, адже вже адаптувалася до постійного фону болю. Проте її турбують різкі напади болю, які з'являються навіть при найменших навантаженнях чи зміні погоди... А про заняття спортом та активний спосіб життя і говорити не доводиться. І ще: як жінка приховує свій рубець, що займає половину руки, від чужих поглядів.

-- Дуже шкодую, що тоді 2 квітня 2024 року, пішла на цю так би мовити "мирову", -- говорить Юлія. -- Думала, якщо вилікують біль, нічого не буду робити. Візуал вже як є, коли третій рік з цим живеш, звикаєш. Але воно ж болить, і вважаю, що це ненормально, коли людина приходить в приватний медичний центр, платить гроші, а виходить покаліченою.

Кримінальне провадження відповідно до статті 140 Кримінального кодексу України (щодо неналежного виконання професійних обов'язків медичних та фармацевтичних працівників, -- прим. ред.) було розпочато 15 квітня 2026 року, і на даний момент немає жодних суттєвих змін у справі.

Юлія розповідає: "Зареєструвати кримінальне провадження вдалося лише з другої спроби, оскільки поліція не виявила складу злочину. Наразі все затримується, і я не маю змоги продовжити лікування. Нещодавно була на консультації у Львові, де мені порадили спробувати видалити рубець – це могло б зменшити його розмір. Також необхідно виготовити спеціальний рукав, щоб рубець не збільшувався, а реабілітація триватиме рік. Але поки не буде проведена судово-медична експертиза, я не можу розпочати ці процедури."

Що повідомляє клініка в даний момент? Один із співвласників медичного центру підкреслив, що, по-перше, існує лікарська таємниця, а по-друге, триває кримінальне розслідування, тому коментарі не можуть бути надані.

Читайте також:

У Вінниці розпочався запис на безкоштовні консультації кардіолога та ультразвукове дослідження. Хто має право скористатися цією послугою?

У шкільних укриттях проводили дослідження на наявність радону. Чи зафіксовано його перевищення?

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google