Душа оселі. Майстер пічного мистецтва Андрій Легін з Прикарпаття відновлює популярність кахельних печей.

У затишному селі Бринь, що входить до Галицької громади, добре відомий пічник Андрій Легін. Його майстерність визнають не лише місцеві жителі, а й багато людей за межами Івано-Франківської області. Андрій відновлює традицію виготовлення кахельних печей і revitalizes стародавнє ремесло пічникарства, повідомляє Репортер.

Андрій Легін чекає біля свого будинку на краю села, запрошуючи зайти. У кімнаті панує затишок, який іде від зеленого печі, за прозорим склом якої повільно грають язики полум'я.

"Я не зустрічав жодного іншого пристрою, який би, споживаючи так мало дров, забезпечував таку велику кількість тепла на тривалий час," - зазначає майстер. - "Ми заклали дрова сьогодні вранці, і не плануємо їх чіпати до завтра. Це означає, що піч продовжуватиме випромінювати тепло цілу добу."

На майстрі чорна футболка, прикрашена вишивкою у вигляді кахелі. Цей унікальний подарунок зробила донька, яка навчається на кравчиню.

Навчалися на давніх п'єсах.

Андрій Легін розпочав свій шлях у світі плитки та печей дев'ять років тому, приєднавшись до справи свого друга Дмитра Зелінського. Дмитро сам випадково занурився у мистецтво пічникарства, коли тесть попросив його відремонтувати стару грубку. Цей процес так йому сподобався, що він вирішив виготовити ще кілька печей. Незабаром до нього приєднався Андрій, і з того часу вони працюють разом, демонструючи результати своєї роботи на сторінці "Тепло в дім".

Початківці-майстри самостійно здобували знання. Вони розбирали старі прилади, вивчали їхню внутрішню структуру і таким чином набували досвіду.

Зараз трохи смішно дивитись на ті наші перші роботи, - усміхається Андрій. - Та з роками ми дійшли до того, що почали робити досить достойні речі. Адже дев'ять років ми професійно цим займаємося.

За висловлюванням Андрія Легіна, радянська влада зневажила таку шановану та престижну професію, як пічник. У ті часи печі виготовлялися одноманітно, адже доступний був лише один вид кахлю коричневого відтінку. Пічником зазвичай був старший чоловік, який виконував свою роботу за символічну плату.

Але в часи Австро-Угорщини пічник - це була дуже важлива професія, - розповідає Легін. - Збереглися грубки, яким по 120 років і це справжні витвори мистецтва. Дорогий і гарний кахель - це була ознака заможності.

Андрій колись займався дослідженням старовинних печей у Львові. Він записував відеоматеріали про ці унікальні об'єкти. Також він відвідував Стрий та Івано-Франківськ у пошуках таких печей. Багато з них залишилися в приватних оселях. Але, за його словами, вільно можна побачити одну з них, наприклад, у медичному університеті на сотці.

Ця будівля має давню історію, і таких місць є кілька. Підлога, до речі, чудова – викладена метлаською плиткою, - ділиться Легін. - Ця плитка товста, має 2 см, а її візерунок не лише поверхневий, а проходить через усю товщину.

Менше замовлень — більше значення.

За дев'ять років Легін з Зелінським зробили понад 300 об'єктів по всій Україні. Спершу робили печі на Франківщині, потім на Львівщині та у Вінниці. Останні чотири роки часто працюють у Києві.

"У Києві справжній сплеск активності," - ділиться Андрій. - "Зараз лише столиця на зв'язку. Блекаути сильно вплинули на життя. Люди усвідомили, що таке жити без електрики. Ця зима довела, що дрова та піч стали невід'ємною частиною побуту."

Згідно з висловлюваннями майстра, ремесло пічника знову набирає обертів. Він пригадує часи, коли люди розбирали старі печі та викидали їх. Замість цього встановлювали конвектори, оскільки газ був доступним за ціною.

Але, бачите, знову повернулись, - посміхається пічник.

Протягом останніх чотирьох років фахівці стали менш активними в прийомі замовлень, віддаючи перевагу проектам, які їх дійсно зацікавлюють. Вони прагнуть уникати рутинної роботи.

На початках у нас був випадок, коли замовниця після зробленої роботи спитала, чи можна на літо якусь шафу-купе зробити, аби сховати піч? - розповідає Легін. - Тобі ніби хтось в очі плюнув. Ти вкладаєш душу в кожну кахелину, а вони питають, чи можна заховати. Тому ми зараз робимо 15 об'єктів на рік. Стараємось, аби вони були якісь особливі. І це завжди приводить до роботи з різними цікавими людьми.

Камінщик щиро насолоджується спостереженням за емоціями своїх клієнтів. Він пам’ятає випадок, коли одна жінка не стримала сліз, адже її мрією було мати кахельну піч у домі. Також йому траплялися люди, які вперше чули про кахельний п'єц, але, побачивши його, одразу захотіли мати такий у себе. Врешті-решт, вони звернулися до Андрія та Дмитра, які втілили їхні бажання у реальність.

На території Київщини та далі на схід зустрічаються цегляні печі, - зазначає Легін. - Кахельні ж печі характерні для таких областей, як Франківська, Тернопільська, Львівська та Чернівецька. Тому місцевих жителів це не дивує. А от кияни сприймають це як щось абсолютно нове. Наприклад, ми лише встановили кілька рядів кахлів, ще навіть не завершили весь процес. І вони приходять, захоплено розглядають і гладять ці печі.

Андрія також радує, що в Київській області віддають перевагу саме кахлю з гуцульськими візерунками.

Коли це більше, ніж просто робота.

В Україні не так багато заводів, які роблять кахель. За словами Легіна, два великі є на Франківщині - у Калуші й Коломиї. Розповідає, що неодноразово був на заводі у Коломиї та бачив увесь процес роботи.

Це титанічна праця, - говорить він. - Усе починається від шматка глини, далі пресування, зачистки, формування, сушіння, випікання, фарбування, глазурування. Це все роблять люди. Можу помилятись, але це понад 10 процесів.

Душу у свої роботи вкладають і пічники. Зізнається, що вони з напарником можуть робити роботу на два-три дні довше, тільки аби воно було зроблено досконало.

У мене завжди було ставлення не просто, як до роботи, - говорить Легін. - Я не мав багато професій по життю, але робив досконало. До пічництва я проводив інтернет, теж старався зробити так, аби потім той, хто прийде після мене, умовно відкрив коробку і глянув на ту розпайку, як на мистецтво. Що там дійсно зроблено не як-небудь. Так само і з кахлем.

Холодець, приготований у печі, просто вражає!

Зелена піч Легінів виконує не лише функцію обігріву, але й слугує кухнею. Протягом трьох років вони готують у ній різноманітні страви. Всі свої рецепти вони охоче публікують у соціальних мережах.

Їжа з печі зовсім інша, - запевняє пічник. - У нас вже є дуже багато різної посуди для цієї справи - глиняна, чавунна, алюмінієва. Кожна страва готується і смакує ро-різному. За три роки ми вже стали професіоналами кулінарії у печі. Я також знімаю про це відео. Там є страви, які можна приготувати за п'ять хвилин, наприклад, піцу. А є такі, що готуємо 12 годин. Цей процес називається млінням, коли м'ясо мліє у печі. А які голубці смачні! А холодець з печі то щось із чимось. Він просто неймовірний!

Андрій Легін абсолютно впевнений, що піч є душею кожної оселі. Це був справжній центр дому. Тут готували страви, зігрівалися, на печі відпочивали, а також відзначали важливі моменти життя.

Колись у старовину казали, що будинок дістає душу, коли перший раз з комина йде дим, - каже пічник. - Тому це дійсно - душа дому.