Церква князів зі стінописом графіті

Протягом восьми століть на стінах церкви Святого Пантелеймона, розташованої поблизу Галича, парафіяни залишали свої записи. Тут можна знайти молитви та епітафії з княжої епохи, автографи майстрів, карикатури на лицарів, а також дату найпершої згадки про цей храм. Графіті на єдиному збереженому мурованому храмі княжого Галича, написані чотирма мовами, виявилися не менш цінними, ніж літописи. Про ці цікаві знахідки на екскурсії для учасників наукової конференції "Жива історія" розповів старший науковий співробітник заповідника "Давній Галич" Андрій Гусак.

Модель князівського Галича, що налічувала багато кам'яних храмів.

Стародавній Галич, від якого й отримав назву цей історичний регіон, був важливим князівським осередком Русі та налічував приблизно 15 кам’яних церков. Сьогодні з усіх них залишилася лише церква Святого Пантелеймона, що розташована в селі Шевченкове. Її муровані стіни прикрашені безліччю графіті, які передають історію храму набагато яскравіше, ніж це можуть зробити літописи.

Княжий Галич займав територію приблизно 11×8 км. Його центр був у районі сучасного села Крилос, а церква Святого Пантелеймона стояла на північній околиці. Вона датується 1194 роком, і з її пагорба видно сучасний Крилос, де у XII ст. був княжий дитинець.

Цю церкву збудували з вапняку. Дослідники вважають, що матеріали надходили з кар'єрів у Жидачеві та Миколаєві, доставляючи їх річкою Дністер. Архітектурний стиль церкви поєднує романські та візантійські елементи, подібно до більшості храмів, що належать до галицької архітектурної традиції.

Гіпотетичний образ церкви часів князівства (реконструкція Йосипа Пеленського)

Оригінальні стіни збереглися до висоти 9 метрів. Спочатку православний храм неодноразово зазнавав реконструкцій, як через пошкодження, так і внаслідок зміни релігійної конфесії.

Протягом понад восьми століть цей храм зазнавав численних трансформацій у своєму призначенні. Як зазначає Андрій Гусак, спочатку він слугував православною князівською церквою. Після заснування у 1375 році Галицької латинської архідієцезії, храм став кафедральним костелом. У XV столітті, після перенесення архієпископської катедри до Львова, він на деякий час перейшов у користування вірменської громади. Наприкінці XVI століття святині молилися францисканські ченці, які мали свій монастир поруч із храмом до початку Другої світової війни. На сьогодні збереглася лише оборонна вежа-дзвіниця та окреслені межі монастиря.

Костел Св. Станіслава у Шевченковому (акварель XIX ст)

Перспективний портал на вході із фрескою св. Станіслава створили в римо-католицький період. Він оздоблений рослинним орнаментом і трохи нагадує схожі у європейських храмах, наприклад, в норвезькому місті Берген.

Протягом Першої світової війни артилерійські обстріли завдали значної шкоди костелу. Хоча його намагалися відновити, серйозні роботи з реставрації почалися тільки в 1965 році. У часи радянської влади тут функціонував склад церковних предметів з усієї області. У 1990-х роках були добудовані бічні фронтони та купол. У 1998 році храм отримав статус греко-католицької церкви.

Вхідні ворота церкви Пантелеймона отримали оздоблення в більш пізній час.

Історія восьмистолітньої церкви закарбована на кам'яних стінах.

Великі кам'яні брили досі бережуть живу історію церкви. На її стінах збереглися численні графіті - написи, символи, малюнки. Дослідник В'ячеслав Корнієнко нарахував понад 760 текстів і зображень. Андрій Гусак, який продовжив вивчення епіграфічної спадщини церкви Пантелеймона, дослідив 81 текст різними мовами - давньоукраїнською, польською, латиною і вірменською.

"Кириличні тексти розповідають про ранній етап існування храму і доповнюють його історію. Вони часом цікавіші, ніж літописи. Бо літописи - це як фейсбук-сторінка будь-якого політика. А тут люди писали про те, що їх боліло. Це повідомлення до Бога", - зазначає дослідник.

Зодчі храмів, майстри каменю, залишили свій слід у формі літери ять. Оскільки вона належить до кирилиці, це вказує на те, що цим мистецтвом займалися місцеві умільці, представники Галичини. Натомість архітектора, ймовірно, запросили з інших країн.

Автограф будівничих церкви Пантелеймона

Сьогодні цей розкішний хрест слугує сучасним гербом Галича. Його нерідко охарактеризовують як "масонський", хоча насправді його історія починається значно раніше, ніж виникнення масонства.

На стінах церкви найчастіше можна зустріти хрести, які залишали навіть ті, хто не вмів писати. Найзначніша кількість написів і малюнків збереглася на зовнішній південній стіні, що слугує найбільшим кам'яним архівом цієї святині, зазначає дослідник.

На цьому місці досі можна знайти хрест з чотирма раменами, а також зооморфні фігури, зокрема коней, і силует церкви. Дослідники вважають, що ця сцена може відображати трагічні події татаро-монгольської навали, що відбувалася в XIII-XIV століттях.

Силует храму та коні, вирізьблені на стіні святині.

У вірменському тексті згадується автор та рік 1444. У 1427 році римо-католики перемістили свою кафедру до Львова, внаслідок чого храм залишився без нагляду і почав використовуватися вірменською громадою. Існують графіті, що документують період реконструкції церкви в костел.

Одне з найцікавіших графіті - лицар із шаблею. Поряд викарбувано дату 22 травня 1552 року та ім'я Бенедикта Стопницького. Люди з таким прізвищем жили у селі неподалік, зазначає Андрій Гусак.

На стінах храму можна побачити символи, що свідчать про наявність реліквії – фрагментів Животворного Хреста Господнього. Історики припускають, що неподалік міг розташовуватися палац князя Романа Мстиславовича, де, ймовірно, провів свої перші чотири роки життя майбутній король Данило.

"На південь від храму були знайдені залишки фундаментів палацової споруди. Можливо, бічні двері церкви вели безпосередньо до князівського палацу", - підкреслив Андрій Гусак.

Зображення хреста нагадує reliquary.

Назву храму вдалося підтвердити завдяки давньому напису на стіні, в якому згадується святий Пантелеймон і перші священники церкви. Дослідники пов'язують посвяту церкви з князем Романом Мстиславовичем, чий дід, князь Ізяслав, мав християнське ім'я Пантелеймон. У той час культ цього святого був дуже поширеним, він вважався покровителем медиків та воїнів.

Усередині храму також можна знайти написи, хоча їх тут значно менше. Найстаріше графіті викриває інформацію про смерть Уляни, яка сталася 17 травня 1194 року. Існує ймовірність, що вона була частиною галицької еліти, можливо, дружиною або дочкою князя, боярина чи священнослужителя.

Інтер'єр церкви Пантелеймона

Археолог Юрій Лукомський, що займався вивченням храму в Шевченковому, зазначив, що в цьому районі не було знайдено некрополя княжої епохи. Можливо, він розташовувався в іншій локації.

"В одній із крипт знайшли поховання ранньомодерної доби. Могили із західного боку і при північній стіні датуються XV-XVIII ст. Я думаю, що цвинтар, який обслуговував цей храм, може бути розташований неподалік, приблизно за 200 м звідси. У такому передмісті міста Галича була не одна храмова споруда", - каже науковець.

Між Шевченковим та Крилосом розташовані й інші залишки старовинних церков, оточених цвинтарями та навіть з похованнями в саркофагах. Однак тепер ці території в основному належать приватним власникам.