Суперництво між містами: способи залучення населення в умовах обмежених ресурсів.

Обговорення людського капіталу в контексті міст сьогодні є надзвичайно актуальним. Це особливо стосується молодіжної групи населення. По-перше, ми ще не повною мірою усвідомлюємо масштаби демографічної кризи, викликаної війною. Проте її наслідки вже відчутні. У першій половині 2026 року на кожну народжену дитину припадало приблизно 3,5 загиблих громадян. Загалом, максимальний рівень народжуваності було зафіксовано у 2012 році.

По-друге, сценарії вибору місця проживання стали більш нелійними. Раніше люди з маленьких міст, як правило, їхали у великі за можливостями. Зараз умовні Черкаси та Вінниця також конкурують між собою. І водночас набагато більш випуклим став фактор еміграції, з яким теж доводиться конкурувати українським містам.

На перший погляд, безпека виглядає як ключовий фактор. Проте, незважаючи на її значущість, це не єдиний аспект, який впливає на рішення. Згідно з опитуванням, проведеним національним українським молодіжним об'єднанням між груднем 2025 та січнем 2026 років, головною причиною для молоді, що розглядає можливість переїзду, є брак шансів на гідну роботу (24%). Наступним важливим чинником є відсутність перспектив для самореалізації в їхніх громадах (18%).

Тимчасовий переїзд через загрози безпеці розглянули 12% опитаних, в той час як 13% планують виїхати назавжди через різноманітні причини, пов'язані з безпекою та економікою. У зв'язку з безпековою ситуацією варто зазначити, що з посиленням російських атак на цивільних по всій країні, умови для життя стають дедалі складнішими. Київ і прилеглі до фронту міста слід виключити з аналізу, оскільки на них припадає найбільша частка ударів. Проте загалом передбачити, в який момент конкретне місто може опинитися під атакою, практично неможливо.

Формування шансів за наявності вкрай обмежених ресурсів.

Таким чином, навіть у часи масштабного конфлікту, змагання між містами розгортається на полі можливостей. Ці можливості потрібно формувати в умовах непростої зими (вибачте за це вираження, розумію, що воно може викликати розчарування, але хто може назвати цю зиму легкою?), падіння економіки, що стало наслідком, зокрема, згаданих російських агресій, та суворих обмежень у бюджетних витратах.

У таких обставинах першорядним завданням є розробка ясної стратегії та визначення пріоритетів.

Які ключові переваги та сфери для розвитку ми маємо?

Куди вкладати обмежені ресурси, щоб досягти найбільшого ефекту?

Треба чітко відповісти собі на ці питання і зробити погоджені відповіді фільтром для будь-якого рішення. Водночас, варто розуміти: контекст змінюється вкрай швидко і це робить стратегічний цикл коротшим.

По-друге, важливо створення альянсів між державними структурами, бізнесом та активними представниками громадськості, а також іншими учасниками міського життя. Всі ці сторони стикаються з викликами, але водночас мають спільний інтерес: щоб їхнє місто обирали люди — як ті, хто відповідає за його розвиток або зробив це своєю метою, так і ті, хто виробляє товари та надає послуги. В даному випадку, класична українська приказка "гуртом і батька легше бити" може виявитися цілком доречною.

Третім аспектом, який може гармонійно поєднуватися з другим, є формування життєвих шляхів для молоді. Місто має можливість розробити ці траєкторії у співпраці з різними партнерами, а також виступати в ролі посередника, щоб ефективно направляти молодих людей у їхньому розвитку.

Спрощено, ця схема виглядає приблизно так: в школі проводиться профорієнтаційний урок, після чого учні обирають спеціалізацію в університеті. Далі, місцеві підприємства, співпрацюючи з університетом, надають студентам можливості для стажування, що можуть призвести до подальшого працевлаштування. Окрім цього, навколо існує активна спільнота, а місто може запропонувати молодим спеціалістам додаткові ресурси або підтримку у запуску власних проєктів. Важливо, щоб вибір напрямків таких ініціатив відповідав згаданій стратегії.

Прикладом ефективної гри на полі можливостей слугує Івано-Франківськ. З одного боку, місто має IT-кластер, який ставить перед собою мету – сприяти розвитку регіону через співпрацю між освітою, наукою та бізнесом. На IT-ринку працюють як місцеві компанії, так і провідні національні гравці, серед яких варто відзначити SoftServe. Поруч розташований Промприлад – простір, що об'єднує інновації в економіці, культурі, освіті та урбаністиці. В освіті акцент робиться на різних програмах для підприємців. Подібні принципи закладені також у міській політиці. У програмі розвитку підприємництва Івано-Франківська на 2026-2030 роки передбачена інтеграція освітніх ініціатив у економічний розвиток громади, а також залучення нових талантів.

Фактично, в місті складається екосистема, де бізнес, громадські ініціативи та влада працюють із людським капіталом у схожій логіці. Людина отримує середовище, де можна навчатися, знаходити професійну спільноту, запускати власну справу або будувати кар'єру.

Луцьк також розробив амбітний план, який, хоча й подібний за концепцією, має свої особливості. Тут платформа "Алгоритм дій" у партнерстві з різними стейкхолдерами формує мережу креативних хабів. Кожен з цих хабів має унікальну концепцію, але в основі їхньої діяльності лежить створення середовища та інфраструктури, що сприятимуть виникненню нових можливостей та їх залученню.

Досвід жителя

Нещодавно я мав нагоду поспілкуватися з Андрієм Мельником, засновником cowo.guru, про молодь і міста. Хоча наша розмова стосувалася Луцька, її суть стосується будь-якого населеного пункту. Андрій вважає, що запитання "як утримати людей у місті?" є хибним. Натомість, варто змінити підхід і запитати: "Що потрібно зробити, щоб люди прагнули залишитися тут?" Для цього важливо розглядати місто через призму їхнього досвіду та сприйняття.

Місто для людини — це сукупність особливих вражень. Це не лише повсякденні моменти, такі як добирання до роботи чи прогулянки в центрі на вихідних, а й важливі етапи життя: місця, де я можу проявити свої здібності, як проходитиме моє навчання у виші, а також перспективи, які відкриються переді мною після закінчення освіти.

Останній елемент може виявитися навіть більш суттєвим: насправді місто пропонує людині не лише комплекс послуг і інфраструктуру, а й певний сценарій для життя.

"Подивитися очима того чи іншого мешканця" -- означає банальне запитати. Так, у логіці Данкана Гріна та його книги "Як відбуваються зміни" робота зі складними системами потребує постійного зворотного зв'язку. Для міста тут доступний широкий набір інструментів: наприклад, це можуть бути соціологія, глибинні інтерв'ю, воркшопи. А ще краще створити постійнодіючі канали збору зворотного зв'язку.

Слід зазначити, що визначити привабливе місто для кожної людини — це справжнє мистецтво. Для столиць і великих міст це завдання виглядає набагато реалістичніше. Наприклад, я живу в одному з спальних районів Києва, де інфраструктура добре розвинута, а працюю в центрі, тому маю можливість відчути це на власному досвіді. Завдяки своєму розміру, столиця може бути сприйнята як кілька міст одночасно, в залежності від потреб кожного.

Що стосується менших міст -- тут потрібна певна спеціаілація, що знову ж таки відсилає нас до стратегії та пріоритетів. Але є і базовий мінімум, який є універсальним -- прибране сміття, викошена трава, охайні парки. Як і у класичній піраміді потреб, нехтування базою не дає перейти на наступні рівні. І сприймається незакриття цього найнижчого рівня вкрай гостро. Навіть в умовах повномасштабної війни.

Вибудова емоційного зв'язку

На мою думку, так само важливою є емоційна складова. Обираючи між двома містами, які мають +- однакові стартові позиції, ти скоріше надасиш перевагу тому, яке більше відгукуватиметься на рівні відчуттів і емоцій. При цьому ключову роль грає унікальність. Наприклад, Полтава не може стати другим Києвом і конкурувати з ним на його території. Це зазаделегідь програшна стратегія.

Перш ніж перейти до інших справ, важливо дослідити місто не тільки з практичної точки зору, але й з погляду його природи та сутності. Унікальність та цінність міста часто вже закладені в його історії, просто потрібно їх виявити. Говорячи про Полтаву, можна з упевненістю зазначити, що її культурна спадщина може відігравати ключову роль у цьому вивченні. Чимало зусиль у цьому напрямку вже виконано Іваном Котляревським, який заклав основу для подальшого дослідження.

Наступним кроком є досягнення угоди серед стейкхолдерів щодо спільного бачення та його комунікації. Яскравим прикладом цього є Львів, де сприйняття міста, яке ми знаємо, з усіма його легендами та особливим шармом, стало результатом старанної праці та діалогу інтелектуалів з різних сфер. Така угода також допоможе зберегти чіткість позиціонування міста. Необхідно впровадити політику єдиного голосу, але лише серед ключових учасників міського життя.

Емоційний зв'язок неможливо побудувати лише комунікацією. Ми можемо говорити, що Полтава -- місто Котляревського та української культури. Але якщо містянин не відчуватиме це у своєму повсякденному житті, то це визначення так і залишиться на папері. І тут є багато шарів: від постійних літературних подій до маркерів у фізичному просторі.

Чудовим прикладом того, як це реалізується в реальному житті, є Дрогобич. Ми провели кілька днів у нашого друга, і "Місто, в якому вся сіль" стало для нас справжнім досвідом. У місцевих закладах можна знайти цікаві страви, наприклад, каву або торт із сіллю. Бренд міста присутній на вулицях і, звичайно, у туристичних путівниках. А ще, ви можете відвідати солеварню. Це не лише про те, як місто презентує себе, а й про те, як люди можуть відчути цю ідентичність на власному досвіді.

Окрім підсумків

З великою вірогідністю обмежені ресурси при необмежених викликах залишатимуться реальністю українських міст у найближчій перспективі. А цінність людського капіталу і далі зростатиме. У таких умовах велику роль відіграватиме стратегія, яка має чітко відповістаи на питання "що матиме найбільший вплив і як це зробити?".

Містам необхідно усвідомити свою ідентичність, унікальні характеристики та сильні сторони, а також залучити до співпраці ключових учасників. Не менш важливо, щоб ці переваги були відчутні в повсякденному житті мешканців, а не залишалися лише на рівні стратегічних планів чи комунікацій. Адже міста змагаються за людей через різноманітні життєві сценарії, що охоплює набагато більше, ніж просто інфраструктура чи послуги, хоча й ці аспекти мають велике значення.