На могилі Софії Федак-Мельник, розташованій під Києвом, з'явився повноцінний пам'ятник, аналогічний тому, що встановлений на могилі її чоловіка.

На Національному військовому меморіальному кладовищі поблизу Києва встановили повноцінний пам'ятник дружині голови ОУН Андрія Мельника - Софії Федак-Мельник. Про це повідомив у Facebook заступник голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України Богдан Червак.

На могилі пані Софії Мельник, яка була референтом Голови ОУН Андрія Мельника та активною учасницею українського національно-визвольного руху XX століття, встановлено пам'ятник, - повідомив Червак.

На фотографії помітно, що над могилою встановлено надгробний пам'ятник у формі козацького хреста, аналогічний тому, що прикрашає могилу її чоловіка.

Червак підкреслив, що Софія Мельник (Федак) була не тільки дружиною Андрія Мельника, голови ОУН, але й його відданою партнеркою, яка все своє життя присвятила підтримці чоловіка та українському визвольному руху.

Софія з'явилася на світ 30 жовтня 1901 року у Львові, в родині впливового громадського діяча, мецената та фінансиста Степана Федака. Її сім'я активно підтримувала український національний рух, а їхній дім став важливим осередком, де зустрічалися відомі діячі, такі як Євген Коновалець, Андрій Мельник і Роман Шухевич. Саме в цьому середовищі Софія зустріла свого майбутнього чоловіка.

Після навчання у Торговельній академії у Відні вона працювала в Ревізійному союзі українських кооперативів. У 1924 році, після арешту Мельника, протягом чотирьох років регулярно відвідувала його у в'язниці, підтримуючи морально. Після звільнення вони одружилися 28 лютого 1929 року. Подружжя не мало дітей. Мельник навмисно не афішував сімейне життя та просив соратників не згадувати його дружину в публікаціях, дбаючи про її безпеку.

Протягом його важкої недуги за ним дбала до самого кінця, який настав у 1964 році. Останні роки свого життя Софія Мельник провела в будинку для людей похилого віку в Люксембурзі через серйозні проблеми зі здоров'ям, що обмежували її рухливість. Вона відійшла у вічність 31 липня 1990 року, за кілька місяців до ухвалення акту про незалежність України.