На жаль, відійшла у вічність львівська мисткиня Ганна Друль.

23 липня після тривалої важкої хвороби пішла з життя львівська художниця Ганна Друль.

Авторка декоративної кераміки, членкиня Національної спілки художників України, Міжнародної академії кераміки народилася 22 вересня 1960 року в місті Червонограді (нині Шептицький) на Львівщині.

і Тобі самій меч прошиє душу

У 1979 році вона завершила навчання у Львівському училищі прикладного мистецтва, яке носить ім'я Івана Труша, а в 1984 році здобула диплом Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, де її навчали такі викладачі, як Карло Звіринський, Петро Маркович та Еммануїл Мисько. З 1987 року працювала на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці. У період з 1998 по 2001 рік обіймала посаду керівника секцій кераміки Львівської організації Національної спілки художників України.

З 1987 року вона демонструє свої твори на виставках як в Україні, так і за кордоном. Її персональні експозиції проходили у Львові (1989, 2000, 2006, 2013, 2015 — разом з Іриною Марко, 2020, 2022), а також у Кракові (1996, 2003-2004), Чернівцях (2014) та Одесі (2016).

Благовіщення

Деякі експонати зберігаються в фондах Національного музею-заповідника українського гончарства, що розташований у селищі Опішня, а також у Музеї кераміки в Болеславці (Польща). Крім того, роботи можна знайти в музеях Мюнхена (Німеччина), Кракова, Вроцлава (Польща), Торонто (Канада) та у приватних колекціях.

Серед значущих витворів мистецтва виділяються декоративні композиції:

"Толпа"

* "Країна дурнів",

"Розмова"

"Чоловічі розваги"

"Пожадливість жертви"

"Наступник"

"Жінки Галичини" та безліч інших.

Наслідник

Ганна Друль - лауреатка безлічі нагород та відзнак.

Творчість Ганни Друль не обмежується лише прикладним мистецтвом. Її роботи завжди фокусуються на людській сутності. Іноді з емпатією, іноді з дотепною іронією, але завжди з яскравими образами, глибиною та естетичною вишуканістю.

Хованки

"Мене завжди надихала лише людина. Вона залишається головним об'єктом моєї уваги — її бажання, інтереси, мети та вірування. Людина є двигуном прогресу і творцем цивілізації, вона – художник та творець шедеврів. Її здатність любити і приносити жертви вражає. Проте водночас вона стає причиною екологічних і соціальних катастроф, а її вроджена агресія виступає каталізатором війн. І тут постає питання: чи залишається це все ще людиною? У мене немає відповіді, лише питання", – зазначила Ганна Друль на одній зі своїх виставок у "Зеленій канапі".

Окреме повідомлення буде надано щодо прощання з Ганною Друль.