Після хірургічного втручання він прокинувся без ноги: розповідь ветерана, який починає новий етап свого життя.

Як показує досвід ветеранів та ветеранок, реабілітація після важкого поранення починається задовго до того, як людина отримує протез

"29 травня, саме в день мого народження, мені поставили протез," - розповідає ветеран Руслан Пригода. Для нього ця дата стала символом завершення тривалої подорожі: від дронової атаки на Курщині, після якої він втратив ногу, через лікарні в Сумах та Києві до реабілітаційного центру у Львові. Його оповідь демонструє, як насправді відбувається державна реабілітація: де вона функціонує ефективно, а де залежить від наявності кваліфікованих спеціалістів.

Більше деталей у програмі "По живому".

Чотири шляхи та один безпілотник, що перевернув життя.

Руслан вступив до війська в липні 2024 року, обравши професію розвідника. Пройшло два місяці, і під час четвертої бойової операції на Курщині його підрозділ зазнав атаки з боку ворожого безпілотника.

Те, що залишилося у його пам'яті з тих моментів, нагадує сцену, яку неможливо вигадати:

Я знаходжуся в нерухомому стані, очі заплющені, абсолютно нічого не роблю. Прокидаюся, ніби втратив усі ознаки життя. Маю на думці, можливо, це спрацює. Але чую, як щось зависло. Виходить, вже не вдалося, тепер точно щось скинуть.

Він зображував себе мертвим, поки дрон зависав над ним. Подальші події продемонстрували, як крихкою була ця межа: "У мене виникла така думка: хочу лише один раз і на завжди, щоб не страждати, не бажаю страждати".

Руслан залишився живим, але втратив одну з ніг.

Першу допомогу йому надали в найближчому стабілізаційному пункті, після чого його евакуювали до Сум. Там він прийшов до тями після операції. Про цей момент розповідає спокійно, майже звично:

"Я відкриваю очі після хірургічного втручання, піднімаю ковдру і бачу, що ноги немає. Що ж, будемо жити без неї."

Київ: де відсутній необхідний спеціаліст з медицини.

Далі лікування тривало в Києві. Тут Руслан зіткнувся з проблемою, про яку ветерани розповідають нерідко: потрібного спеціаліста поруч не виявилося. Йому потрібна була операція на щелепі.

"Я звертався до свого лікаря в Києві з проханням провести операцію на щелепі. Він пояснив мені, що у них немає такого спеціаліста, і що лікар, який займається цим, приїжджає лише раз на тиждень або раз на два тижні", - розповідає він.

Ця ж проблема була обговорена головою Національної служби здоров'я Наталією Гусак у програмі "По живому": система повинна забезпечувати доступність медичних послуг на територіальному рівні. Щодо Руслана, формально доступ до послуг існував, але конкретний лікар з'являвся в лікарні лише зрідка. У сюжеті не наводиться інформації про те, як завершилася ситуація з його щелепою.

Львів: відновлення стартує вже в медичному закладі.

Руслан Пригода, зображення: Пресслужба Першого ТМО Львова (2025 р.)

Подальша реабілітація Руслана проходила у Львові, в центрі Unbroken ("Незламні"). Цей національний реабілітаційний центр було засновано Першим медичним об'єднанням Львова у співпраці з міською радою та за підтримки Міністерства охорони здоров'я. Навесні 2024 року тут також запрацював новий центр протезування та ортезування, який має на меті виготовлення приблизно тисячі протезів щороку.

Протезування та реабілітаційні заходи були здійснені в рамках програми медичних гарантій НСЗУ, що означає, що вони не потребували фінансових витрат. Руслан зазначає, що це було зроблено на високому рівні.

Чому ж протез йому видали не відразу? Руслан пояснює це так:

Реабілітація виявилася досить тривалою, оскільки мені спочатку не встановили протез через пошкодження опорної ноги. Для цього було необхідно, щоб перелом зажив, а потім поступово починати навантаження на кінцівку.

Однією з ключових деталей, про яку Руслан не забув згадати, стала його контрактура. Через це хірург вирішив залучити фізичного терапевта з центру "Незламні", і розробка суглобів на збереженій нозі розпочалася ще в хірургічному відділенні.

"Фактично реабілітація почалася ще в хірургії, бо якщо б я чекав, поки переведуть мене в Unbroken, то це б було набагато важче і складніше розробляти всі ці штуки".

Отже, важливо усвідомлювати, що процес реабілітації не стартує з моменту завершення лікування. Він може і повинен розпочинатися раніше, коли хірурги та фізіотерапевти співпрацюють.

Що повідомляє система?

Згідно з інформацією, наданою головою НСЗУ Наталією Гусак, програма медичних гарантій забезпечує безкоштовне отримання різноманітної медичної допомоги, що включає як екстрені, так і спеціалізовані послуги, а також реабілітацію та паліативну допомогу. Оновлено пакет послуг для лікування травм, зокрема, були переглянуті коефіцієнти, які стосуються хірургічних втручань і реабілітаційних заходів. Кількість реабілітаційних послуг, як стаціонарних, так і амбулаторних, зростає з кожним роком, а також розширюється мережа постачальників цих послуг.

Шлях до реабілітації, пояснює Гусак, зазвичай починається з направлення:

"Для отримання цієї послуги необхідно направлення, яке може бути видане або сімейним лікарем, або лікарем, що проводить лікування."

Після завершення стаціонарного лікування військової травми, направлення пацієнту видає лікар, який проводив його лікування. Наступним кроком є пошук медичного закладу, який має угоду з НСЗУ. У цьому процесі може бути корисною гаряча лінія 1677 та офіційний веб-сайт служби.

У Руслана все відбулося саме так, як було потрібно: лікарі, які його лікували, хірург, що сам запросив фізичного терапевта, та переведення в центр, де надають послуги реабілітації і протезування.

"Критики зовсім не має."

Цікаво, що сам Руслан не знає, які саме з послуг входили до гарантованого пакета НСЗУ. Він звертався до лікарів і з іншими проблемами, зокрема зі шлунково-кишковим трактом і гіпертонією, і йому допомагали.

"Не знаю, чи це було в програмі НСЗУ, чи це вже було з їх доброї волі. В принципі, мене все влаштовувало", - каже він.

Це теж показовий штрих. Ветеран не розбирається в механіці фінансування, і йому це не потрібно: головне, що допомога була безоплатною. Але така історія працює в обидва боки. Люди, які не знають своїх прав, можуть не дізнатися про послуги, які їм належать. Про це визнає і голова НСЗУ, що в суспільстві ще є прогалини в поінформованості, і саме тому НСЗУ навчає фахівців із супроводу ветеранів та сімейних лікарів.