Сайчук: Коли лінія фронту стабілізується, успіх здобуває той, чий тил залишається непорушним.

Президент Зеленський нарешті висловив свою думку щодо інциденту на львівському Сихові. Він зазначив, що атака на військовослужбовців є неприйнятною і має серйозні наслідки.

Прихильники глави держави стверджують: отже, президент діє, висловлює засудження, чого ще ви очікуєте? А критики вважають, що його заява не має змісту.

Насправді добре, що Володимир Зеленський розуміє, що ігнорувати проблеми, які накопичуються, далі неможливо. Але і критики мають рацію -- потрібний план дій, а не просто висловлення "стурбованості".

Досі весь задум, здається, полягав у тому, щоб утримувати у громадян України та їхніх союзників надію на швидке завершення війни. І чекати, що така можливість настане.

А якщо це не станеться? Що буде, якщо ця війна триває вічно?

Безумовно, всі війни рано чи пізно доходять до свого завершення, навіть якщо тривають століттями. Однак, коли конфлікт затягується на термін, що перевищує одне покоління, для кожної особи це стає справжньою вічністю.

Діти, що з'явилися на світ у 2014 році, через шість років стануть дорослими та матимуть можливість укласти угоду з військовими. Усе, що вони переживуть за цей час, буде пов'язано з війною.

Росіяни не планують зупинятися. Нещодавно Сергій Лавров чітко висловився: війна триватиме до остаточного підкорення України, незалежно від того, скільки часу це займе.

Це справжня війна на виснаження. Коли фронт практично зупиняється, переможцем стає той, чиї тилові сили залишаються міцними. Як вірно зазначив один із наших військових: або в Росії настане 1917 рік, або в нас - 1919, коли внутрішні конфлікти УНР призвели до її падіння під тиском російських військ.

Зверніть увагу на: Відгук суспільства та мовчання популістів.

Як уникнути такого розвитку подій? Відповіді давно сформульовані. Економіст Гліб Вишлінський зазначає: "Для того, щоб уникнути конфліктів між громадянами та ТЦК на вулицях, ТЦК повинно діяти не на вулицях, а через поштові скриньки, судові рішення про накладення штрафів, блокування банківських рахунків та арешт майна, як рухомого, так і нерухомого".

Але ж це поламає грандіозну корупційну схему, яка охопила всю Україну. Тому немає волі щось змінити.

Аналогічна ситуація спостерігається і в контексті успішного управління країною. Першим кроком Черчилля у 1940 році, коли Британія вступила у конфлікт з нацистською Німеччиною, стало формування уряду національної єдності. Цю концепцію підтримує 55% українців. Проте, наразі бракує політичної волі для реалізації такого рішення.

Це ситуація, коли суспільство виявляє більшу мудрість, ніж його лідери.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Андрій Сайчук, журналіст, телеведучий