Сергій Лямець: Нещодавні деталі судового позову "Кернела" до "Сенс Банку". Незвичайні збіги при виборі судді, звільнений прокурор та потенційна змова.

Продовжується правова боротьба між корпорацією Kernel та державним "Сенс Банком". Найпотужніший гравець на ринку соняшникової олії в Україні прагне стягнути з банківської установи суму в 1,75 млрд грн. Судове засідання проходить у Господарському суді Києва.

Я вже висловлював свої сумніви щодо цього процесу, адже в ньому є чимало незрозумілостей. Наприклад, нелогічно, чому "Сенс Банк" опинився залученим до справи, хоча його роль викликає питання. Також викликає здивування, яким чином був обраний суддя та сформульовані звинувачення. Найважливішим моментом залишається питання, чи є підстави для участі "Сенс Банку" у цій справі. Дивно, що ці $39 млн ніяк не пов’язані ані з "Сенс Банком", ані з державою, але існує ймовірність, що їх можуть змусити сплатити. Крім того, варто усвідомлювати, що виплата 1,75 млрд грн негативно вплине на державний бюджет, адже очевидно, що така велика сума не може не позначитися на загальному капіталі банку.

Наразі є привід для оптимізму. Якщо суд виявиться неупередженим, а банк і його власник (держава в особі Міністерства фінансів) докладуть належних зусиль, ймовірність ухвалення рішення на користь "Кернела" мінімальна. Але саме тут виникають ті ризики, про які я вже писав.

Маю розумні сумніви і у випадковості вибору судді, і в мотивах "Кернела", і навіть у неупередженості топменеджерів "Сенс Банку". Так, це не підозра в тому сенсі, який вкладають у це слово слідчі та прокурори, а просто моє особисте оцінне судження. Проте маю вагомий набір фактів, який дозволяє поглянути на цей судовий процес під іншим кутом. Частину з них я вже виклав, іншу частину викладу в цьому тексті. Пропоную представникам Міністерства фінансів і Вищої ради правосуддя (ВРП) приділити їм особливу увагу.

ТРОХИ ІСТОРИЧНОГО ФОНУ

Диявол криється в деталях, і вся ця історія сплетена з них. Загалом, сюжет здається абсолютно неможливим — адже, як може металева труба, мотузка та простирадло разом перетнути море? Але якщо їх об’єднати в один пліт, використавши колоди та порожні пластикові контейнери, а простирадло натягнути на трубу, то виникає цілком життєздатна конструкція. На мою думку, саме таку ідею втілили юристи компанії "Кернел".

Щоб зрозуміти, як "пливе" їхній позов проти "Сенсу", потрібно оцінити разом юридичні тонкощі, життєвий шлях персонажів, можливі ознаки змови та великі гроші.

Почну із загальної рамки. Я докладно описував суть позову за посиланням нижче, даючи зрозуміти, чому суд Kernel проти "Сенс Банку" - це справа державного значення.

Якщо ви не бажаєте заглиблюватися в деталі, ось стисла інформація. Господарський суд Києва розглядає справу, подану кіпрською компанією Etrecom, яка є частиною групи Kernel. Позов направлений проти іншої кіпрської офшорної компанії Greatford, яка раніше мала зв'язки з "Сенс Банк" через спільного акціонера. На перший погляд, український суд не зобов'язаний розглядати суперечку між двома іноземними структурами. Проте, юристи Etrecom вказали на націоналізований "Сенс Банк" як на співвідповідача та зв'язали позов з деліктом, що дозволило справі потрапити під юрисдикцію українського суду. Однак така конструкція позову потребує ретельної правової оцінки на відповідність вимогам юрисдикції та належному способу захисту прав.

Суть спору - борг на $39 млн. Kernel має доволі довгу історію взаємовідносин с "Сенс Банком", ще тоді коли "Сенс" був "Альфа-Банком Україна". Група обслуговувалася у банку, брав кредити, загалом історія відносин мала позитивний характер. Саме виходячи з цього позитивного досвіду, Kernel через свою компанію Etrecom вирішив проінвестувати власні кошти в Loan Participation Notes (LPN), емітовані нідерландським незалежним фондом E.M.I.S. Finance B.V. Для цього він придбав ці облігації на вторинному ринку у компанії Greatford.

Loan Participation Notes (LPN) від E.M.I.S. були дуже гарним інструментом. Нідерландська E.M.I.S. була юридично незалежною від "Сенс Банку" компанією. Цей "грошовий мішок" у Нідерландах збирав гроші, а потім передавав їх у борг "Сенсу" через материнську компанію банку. Банк із цих грошей видавав кредити, а зібрані за кредитами платежі з часом повинні були повернутися на погашення облігацій.

Фінансові ресурси в E.M.I.S. також акумулювалися через "Сенс". Клієнтам VIP-банкінгу "Сенсу", раніше відомого як "А-Клуб", пропонували інвестиційні облігації нідерландської компанії. LPN забезпечували вищу прибутковість у порівнянні з валютними депозитами та ОВДП, а також дозволяли інвесторам безперешкодно виводити значні суми грошей з України, не потребуючи валютних ліцензій. Це було абсолютно легально, оскільки всі виплати за LPN можна було отримувати на рахунках закордонних банків. Тому інвестиції у ці облігації користувалися великим попитом. Серед покупців були численні заможні родини, представники провідних українських бізнесів та високопосадовці.

На мою думку, зв'язки між компанією Kernel і "Сенс Банком", а також між Etrecom і Greatford не мають жодного прямого зв'язку. Вони свідчать лише про те, що група компаній Kernel була тісно інтегрована в економічні відносини з іншою групою, до складу якої входили як "Сенс Банк", так і Greatford. Це підкреслює, наскільки ризикованими можуть бути такі взаємозв'язки, якщо одна зі сторін має можливість скористатися адміністративною підтримкою.

Kernel вирішив не реєструвати LPN на жодній зі своїх численних компаній, а також не на публічному холдингу в Люксембурзі, а обрав кіпрський офшор Etrecom. Цей офшор виконує роль фінансового центру для Kernel, забезпечуючи обіг кредитів, дивідендів та інших фінансових потоків аграрного холдингу.

У липні 2023 року сталася націоналізація. Новим власником "Сенс Банку" став уряд України в особі Міністерства фінансів. Мінфін оголосив, що не визнає борги попередніх власників. Зокрема, він заборонив банку платити E.M.I.S. за LPN-облігаціями.

Проте для "Кернела" це не становило великої важливості, оскільки компанія E.M.I.S. здійснила реструктуризацію та гарантувала виплату за облігаціями в 2029-30 роках. Залишалося лише чекати.

Але Kernel вирішив не чекати ще три роки, а повернути гроші зараз. Своїм позовом юристи фактично заявили, що "Сенс Банк" повинен заплатити "Кернелу" 1,75 млрд грн - гривневий еквівалент $39 млн за поточним курсом.

Цікаво відзначити, що Etrecom стверджує про наявність угоди зворотного викупу LPN, укладеної відповідно до британського законодавства між Etrecom та Greatford. Однак, Etrecom не виконав умови цієї угоди, що свідчить про його усвідомлення відсутності підстав для позову в Англії. Таким чином, звернення до суду в Україні виглядає як намагання уникнути цієї проблеми.

Офіційно позов був поданий проти цього ж кіпрського офшорного підприємства.

Можливо, у "Кернелі" сприйняли це відрядження як позитивний сигнал. За наступним посиланням ви зможете ознайомитися з декількома моментами, коли суддя Погрібна ухвалювала рішення, які можуть бути інтерпретовані як вигідні для холдингу.

Імовірно, холдинг настільки хотів, щоб справу розглядала саме вона, що пожертвував чималим митом - близько $50 тис. При повторних поданнях позову Kernel сплачував судовий збір. Частину грошей йому не вдасться повернути.

Таке марнотратство наводить на думку, що Kernel може розраховувати на набагато більший виграш. Питання, чому справа зрештою потрапила саме до судді Погрібної, може стати предметом додаткової перевірки з боку Вищої ради правосуддя (ВРП).

Я прекрасно розумію принципи роботи Kernel. Сьогоднішні $39 мільйонів мають набагато більшу цінність, ніж ті ж $39 мільйонів через три роки. Отримання коштів раніше допоможе покрити всі витрати. А якщо дивом мені вдасться зберегти Loan Participation Notes (LPN) до 2029 року, я зможу знову отримати свої $39 мільйонів, цього разу від E.M.I.S.

Уже самий той факт, що Світлана Погрібна вже ухвалювала рішення за судовими позовами за участю "Кернела", мав стати "залізним" приводом для її відводу від розгляду позову Kernel. Проте суддя продовжує вести справу. Одне з пояснень, чому, полягає в тому, що клопотання про відвід розглядала вона ж сама, і не виявила нічого дивного, а відвід визнала необґрунтованим. Що само по собі наводить на думки про її мотивацію.

Проте, колега, що аналізував питання її відсторонення, погодився з аргументами Погрібної і також відмовив у задоволенні її клопотання.

ВІД НОТАРІУСА ДО СУДДІ

Кар'єра судді, яка розглядає цю справу, має свою унікальну історію. Світлана Погрібна розпочала свою професійну діяльність як приватний нотаріус у Харкові. Спершу працювала в промисловому та житловому районі на вулиці Плеханівській, але згодом вирішила переїхати до тихого, історичного центру міста, неподалік від Сумської вулиці, Театральної площі та колишнього скверу Перемоги. Її офіс на вулиці Гоголя (пізніше на Скрипника) опинився в оточенні численних компаній та престижного житлового кварталу. Робота нотаріуса в такій локації була не лише простою, але й престижною та вигідною, що забезпечувало комфортне життя для неї та її родини на багато років уперед.

Важко зрозуміти, що змусило пані Погрібну залишити таку вигідну посаду та стати суддею. Це рішення вона прийняла у 2012 році, в розпал правління Януковича. Ймовірно, що її призначення не було результатом кулуарних домовленостей, оскільки вона не займалася політично важливими справами. Доказом цього служить те, що після Євромайдану процес люстрації не стосувався Погрібної. Вона також легко пережила кадрові зміни та перевірки на доброчесність, проведені новими реформаторами після судової реформи 2016 року.

Останні роки пані Погрібна працювала суддею Господарського суду Полтавської області, попри те, що все її майно офіційно залишалося в Харкові. Саме перебуваючи в Полтаві, вона ухвалювала рішення, які можна вважати вигідними "Кернелу".

Аналіз декларацій не виявив жодних тривожних сигналів. Суддя не змогла накопичити значні статки; її нерухомість та автомобіль є досить скромними, а на них також накладено кредит. Проте біографія Погрібної має свої нюанси. У 2020 році Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) отримало інформацію про можливе порушення нею антикорупційних норм. Однак справа не була розглянута, оскільки на момент надходження інформації вже минули строки давності для притягнення судді до адміністративної відповідальності. Є ймовірність, що хтось здійснив необхідні процесуальні дії, проте в надзвичайно сприятливі для Погрібної терміни, що дозволило знизити ризики для неї.

Питання залишається відкритим: чи могла суддя Погрібна стати зручною для "Кернелу" в даній справі? Якщо так, то які особисті мотиви могли б її підштовхнути до цього? У зв'язку з цим варто звернути увагу на два важливі аспекти.

Світлана Погрібна, яка святкує свій 61-й день народження, скоро повинна повернутися до своїх обов'язків у Господарському суді Полтавської області. Однак, зважаючи на те, що граничний вік для суддів становить 65 років, а вона уже частенько перебуває на лікарняних, її кар'єра під знаком питання. Незабаром її чекають ще кілька років рутинної роботи, перш ніж вона вийде на пенсію. Її майно не відзначається розкішшю. Хоча пенсія судді є досить пристойною за українськими стандартами, нещодавні девальвації та тривала інфляція суттєво знизять купівельну спроможність цих коштів.

Другий аспект, який варто розглянути, стосується мотивів Світлани Погрібної. Справа в тому, що її син Олег переживає нелегкі часи. Можливо, підтримка його в цій ситуації стане додатковим стимулом для того, щоб вона підтримала одну зі сторін у справі Kernel проти "Сенс Банку".

Я не стверджую, що потрібно автоматично підозрювати суддю Погрібну в корупції. Навпаки, нещодавній вирок колишньому голові Верховного Суду Всеволоду Князєву мав застерегти суддів від завідомих рішень на користь однієї зі сторін.

Проте обставини, пов'язані із сімейними питаннями судді, можуть викликати підвищений інтерес суспільства до розгляду цієї справи. Беручи до уваги обсяг позову та особисті обставини судді, важливо, щоб її дії в рамках цього процесу були під ретельним контролем, зокрема з боку відповідних наглядових органів.

СПРАВА ОЛЕГА ПОГРІБНОГО можна перефразувати як "Справи Олега Погрібного".

У реєстрі рішень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів зафіксоване рішення під номером 180дп-26. Комісія ухвалила рішення про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, що включає звільнення з посади в прокуратурі. Це рішення було прийнято 1 квітня 2026 року, а наказ про дисциплінарне покарання підписано 5 травня. Вся інформація про це відображена в Реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.

Перед прийняттям цього рішення син судді Світлани Погрібної працював прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону з липня 2024 року. Згідно з текстом рішення, на нього надійшли скарги одночасно від декількох колишніх колег. Розгляд цієї справи тривав кілька місяців і зрештою призвів до його звільнення.

У документі зазначено, що його дії мали ознаки корупційного кримінального правопорушення. Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного округу встановила, що він:

У своїй професійній діяльності проявився недобросовісний підхід, що призвело до порушення встановлених обмежень щодо особистих стосунків і взаємодії, які можуть підірвати авторитет прокурора. Крім того, мали місце дії, що можуть викликати підозри у корупційній діяльності. Зокрема, він встановив позаслужбові зв'язки з одним із учасників кримінального провадження № (конфіденційна інформація), з яким через месенджер "Signal", починаючи з 1 березня 2025 року, обговорював і планував своє сприяння незаконному виключенню з військового обліку осіб, зобов'язаних до служби, які підлягають мобілізації. Також він намагався впливати на працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі - працівники ТЦК та СП) для отримання неправомірної вигоди шляхом внесення ними недостовірних даних до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" (далі - реєстр "Оберіг").

Якщо я зрозумів правильно, прокурор Погрібний допомагав ухилитися від мобілізації, використовуючи службове становище прокурора. Судячи з усього, він робив це не безоплатно. Згідно з рішенням КДКП, дії Олега Погрібного були кваліфіковані як такі, що порушують обмеження щодо особистих зв'язків і створюють враження корупційних проявів.

Можливо, саме на ці епізоди посилався Офіс Генерального прокурора, який у 2025 році провів таємну перевірку доброчесності прокурора Погрібного. "За результатами зазначеної перевірки доброчесність Погрібного О.І. не підтверджена", - значиться в офіційній заяві ОГП, яка є в моєму розпорядженні.

Олег Погрібний оскаржив рішення про дисциплінарне стягнення у ВРП, але від початку в цієї скарги було мало шансів на успіх. У своїх деклараціях доброчесності прокурора за 2023-2024, 2024-2025 і 1 січня 2025-19 березня 2026 він зазначав, що корупційних дій не вчиняв, а статус прокурора у своїх інтересах або інтересах третіх осіб - не використовував. Проте реальність довела протилежне. Неприємності прийшли з несподіваного джерела. Десь у Львівській області слідчі обшукали автомобіль, у якому знайшли смартфон із листуванням.

Рішення дисциплінарної комісії прокурорів посилається на те саме листування в "Сигналі". Це головний доказ, на основі якого було ухвалено рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Ось одна з цитат: "Під час перевірки телефону, який був вилучений 9 квітня 2025 року з автомобіля марки 'Volkswagen Passat' (конфіденційна інформація), що належить ОСОБІ 3, виявлено листування датоване 1 березня 2025 року. У ньому Погрібний О.І. звернувся до ОСОБИ 3 із запитом про анулювання повісток для невстановленої особи, яка перебуває на обліку в Салтівському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки міста Харкова. У відповідь ОСОБА 3 повідомив Погрібного О.І., що для здійснення цих дій потрібно буде надати суму від 4 до 5 тисяч доларів США, а також що це можливо реалізувати через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, розташовані в місті Львів. Пізніше ОСОБА 3 надіслав Погрібному О.І. додаткові відомості, в яких зазначалося, що для анулювання повістки, зняття з розшуку та зміни місця обліку загалом необхідно надати від 6 до 7 тисяч доларів США (фото № 1-11)".

Завдяки цій справі, колишній прокурор вже опинився в розділі скандалів. Він запевняє, що його переписка була абсолютно невинною, але особисто я з ним не згоден. І не тільки я.

Нещодавно, 16 липня, відбулося засідання Вищої ради правосуддя (ВРП). На порядку денному стояла апеляція Олега Погрібного, який також подав клопотання про перенесення розгляду справи. Екс-прокурор зазначив, що через мобілізацію не має можливості особисто бути присутнім на засіданні. Це підтверджується тим, що наказ про його звільнення з прокуратури був виданий 5 травня, а вже 4 травня він вступив до Національної гвардії.

Два рази цей аргумент спрацьовував. Вища рада правосуддя відкладала розгляд справи Погрібного на 18 червня і 2 липня 2026 року. Однак цього разу Рада відмовилася перенести засідання або зупинити розгляд, вважаючи, що справу можна розглядати й без його присутності. Рада також зазначила, що колишній прокурор не знаходиться в зоні бойових дій, що не перешкоджає йому брати участь у засіданні, тому зупинення розгляду його скарги не має підстав. На засіданні були присутні представники генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Східного регіону — представники всіх рівнів прокурорської системи, які брали участь у ухваленні рішення про звільнення Погрібного.

Учасники засідання ознайомилися з матеріалами справи та підтвердили рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Олег Погрібний продовжує вважатися звільненим через "вчинення дій, що зневажають звання прокурора і можуть ставити під сумнів його об'єктивність, неупередженість і незалежність, а також чесність та непідкупність прокуратури; систематичне (два і більше випадків протягом року) порушення норм прокурорської етики".

Більш того, як стало відомо від адвоката Погрібного та присутніх прокурорів, за виявленими фактами розпочато кримінальне провадження, яке наразі перебуває на розслідуванні в Державному бюро розслідувань. На цей момент справа класифікується як фактова відповідно до ч. 2 ст. 369 КК України, що стосується впливу на органи державної влади, а експрокурор виступає у ній в ролі свідка. Я не є експертом у цій галузі, але вважаю, що в процесі розслідування статус Погрібного може бути змінено з свідка на підозрюваного. У такому випадку можуть бути застосовані різні статті Кримінального Кодексу, зокрема за зловживання впливом (якщо він надавав тиск на представників ТЦК в інтересах третіх осіб), одержання неправомірної вигоди (якщо за це отримував кошти) та співучасть у сприянні ухиленню від мобілізації.

Отже, за цими статтями передбачено строк давності для притягнення до відповідальності, що надає можливість уникнути покарання – подібно до ситуації з суддею Погрібною. Я маю припущення, що служба колишнього прокурора в Нацгвардії могла бути спробою затягнути розгляд справи та виграти час.

Отже, існує підтверджений факт, що син судді Світлани Погрібної був звільнений з прокуратури через неналежну поведінку, що суперечить етичним нормам прокурорської діяльності. Це рішення витримало апеляцію.

Яке значення це має в контексті справи Kernel проти "Сенс Банку"? Хоча прямого зв'язку не спостерігається, виникає питання щодо мотивів судді Світлани Погрібної.

Кожна мати прагне підтримати свого сина у складних ситуаціях, навіть якщо він не правий. Втрата роботи в прокуратурі може стати серйозним ударом по кар'єрі, і, на жаль, повернутися на цю посаду в майбутньому буде вкрай складно. Крім того, відкриття кримінальної справи обіцяє ще гірші наслідки. Ситуація для Олега Погрібного є вкрай складною, і йому знадобиться допомога, щоб уникнути перетворення адміністративної справи на кримінальну. Вважаю, що це створює серйозний тягар для судді Світлани Погрібної, яка, наприкінці своєї суддівської кар'єри, може бути спокусена ухвалити недоброчесне рішення на користь "Кернела". Це всього лише обґрунтоване припущення, але воно вимагає обережності.

Існує ймовірність змови з фінансовою установою.

Не можу обійти стороною ще один суттєвий момент.

Неймовірна відвага, з якою компанія Kernel веде судову справу проти держави, може бути пов'язана з традиційною українською практикою — укладанням угод між агрохолдингом та керівниками "Сенс Банку". Зазвичай я не сумніваюся в чесності представників державних банків. Однак справа Міндіча додала нових відтінків до образу керівництва націоналізованого "Сенс Банку", особливо голови правління Олексія Ступака та голови наглядової ради Миколи Гладишенка. Я вже згадував, що в діяльності банку виявлено ряд системних порушень, які, на мою думку, можуть бути наслідком свідомих дій менеджменту. Наразі ці порушення не призвели до жодних наслідків для керівництва "Сенсу", але це не може тривати вічно.

Я вважаю, що могла бути угода між "Кернелом" та керівництвом "Сенс Банку". Наприклад, це могло б означати, що банк погоджується програти справу, щоб виплатити аграрній олігархічній групі 1,75 мільярда гривень.

Повторюю, це не є обвинуваченням чи підозрою в юридичному сенсі. Це лише припущення, яке ґрунтується на моєму багаторічному досвіді у фінансовій журналістиці. Я неодноразово стикався з подібними ситуаціями. Зазвичай, все виглядало так: державна компанія чи відомство брали участь у запеклій судовій боротьбі, наприклад, з олігархічною компанією. Але в критичний момент або документи виявлялися неналежними, або представник державної установи не з’являвся на засідання, або ж юристи не демонстрували достатньої рішучості під час слухання – і в результаті справа програвалася.

На гіпотезу про можливу змову мене наштовхнула дивна позиція банку. Вона виражається у двох моментах.

По-перше, юристи банку активно оскаржують позов компанії "Кернел" та працюють над підготовкою документів для підтримки позиції держави. Проте, "Сенс" чомусь не звертає уваги на те, що справу розглядає суддя Світлана Погрібна. Її участь у процесі повинна була б викликати певне занепокоєння у державного банку.

Повторюю, на посаді судді Господарського суду Полтавської області вона неодноразово ухвалювала рішення, які можна вважати вигідними для бізнес-групи Kernel. Сам позов на суму 1,75 млрд грн дивно збігся з її річним відрядженням до Господарського суду Києва. Судова "карусель" тривала три етапи, перш ніж справа потрапила до рук Погрібної. Здавалося б, це було дуже показово, і юристи компанії "Сенс" мали б вимагати відвод судді на підставі ряду непрямих ознак. Однак вони проігнорували цю можливість, що ставило під сумнів весь результат розгляду справи.

По-друге, банк не коментує позов на суму 1,75 млрд грн у відкритому просторі. Проте це далеко не звичайна судова справа.

Ми маємо чітко усвідомлювати, що одна із трьох найбільших аграрних груп України намагається стягнути гроші з системного держбанку у справі, до якої банк не має стосунку. У подібних кейсах публічна активність буває куди важливіша за юридичну. Консолідована позиція держави здатна зупинити подібний позов за одну годину, і навіть перевернути ситуацію на користь суспільства.

Проте досі лише я один звертаю увагу на цей процес. Банк, Міністерство фінансів, Національний банк та Офіс президента не зробили жодних коментарів стосовно позову "Кернела". Можливо, таке мовчання можна пояснити позицією керівництва банку. Їм слід було б вжити заходів і звернутися до відповідних інстанцій, але цього не відбувається. У цьому контексті мені здається, що може існувати змова, як один із можливих сценаріїв. Відсутність активної публічної реакції з боку "Сенс Банку" та Міністерства фінансів стосовно даного позову може викликати суспільні дебати і вимагати відповіді від державних органів.

Виходить, перспективи розгляду справи на користь Kernel різко посилюються, а перемога агроолігархічної групи в суді вкрай небажана для державного банку і України загалом. Вона не просто коштуватиме держбюджету 1,75 млрд грн, але й створить прецедент для всіх власників LPN-облігацій подати до суду проти "Сенс Банку". А це - потенційний ризик на багато мільярдів гривень. Це вдарить по бюджету і зобов'язаннях України перед МВФ та ЄС (програма передбачає зниження ризиків і приватизацію, а не докапіталізацію, держбанків).

Простий факт публічного обговорення цього позову убезпечив би "Сенс" від багатьох несподіванок. Насправді позиція позивача в цій справі є спірною, і виграти її без "допомоги" ззовні - неможливо. Навіть якщо суд ухвалить рішення на його користь, Kernel ризикує репутацією. А в разі виграшу в першій інстанції справа майже напевно дійде до Верховного Суду, де після справи Князєва шанси відбити 1,75 млрд грн у держави невеликі. Але все це - у разі публічного розголошення, якого досі не було.

Заздалегідь прошу вибачення, якщо моя теорія виявиться неправильною, і керівництво державного "Сенс Банку" дійсно намагається уникнути можливості стягнення 1,75 млрд грн, до яких вони не мають жодного відношення. Проте, одне діло говорить більше за тисячу слів. Сподіваюся, що найближчим часом "Сенс" та уряд України візьмуть активні дії і зроблять неможливим стягнення $39 млн.

Витік інформації

Якщо ви виявили помилку в написанні, будь ласка, повідомте нам.