Сумні мармурові леви, що стоять поруч із Пороховою вежою у Львові: як виникли ці два знакові символи міста?

Довгий час історія цих пам'яток залишалася абсолютно невідомою: не було ані імені автора, ані точної дати створення, а також інформації про їх первісне місце знаходження.

Два мармурові леви, які сплять біля входу до Порохової вежі у Львові, є одним з найвідоміших символів цього міста. Протягом багатьох років екскурсоводи та туристичні портали розповідали легенди про те, що ці леви є "трофеями з Відня", які радянські війська привезли з Австрії після завершення Другої світової війни. Але львівський археолог і дослідник Микола Бандрівський спростовує цю ідеологічну міфологію, пропонуючи справжню, захоплюючу історію цих львівських скульптур, як зазначає DailyLviv.com.

Як підкреслює вчений, значний період історія цих об'єктів залишалася повністю невідомою: не існувало даних про ім'я автора, точний час створення, або первісне місце їх знаходження. Єдине, що було відомо напевно, так це те, що поруч із Пороховою вежею вони не існували до кінця 1950-х років.

Ситуація почала ставати більш зрозумілою, коли в спільноті Leopolitana i kresowiana були опубліковані архівні фотографії з 1941 року. На цих знімках ті ж леви з'являються в зовсім іншій локації — у селі Зимна Вода, що розташоване неподалік Львова.

"Як виявилось, в міжвоєнний час у Зимній Воді проживав німецький колоніст на ім'я Міллер — заможний землевласник та підприємець. Він заповів, щоб після своєї смерті його тіло не ховали на місцевому кладовищі, а поруч, в урочищі 'Міллерівка', у спеціально побудованій гробниці-мавзолеї," — ділиться інформацією Микола Бандрівський.

Похоронний комплекс Міллера був прикрашений двома мармуровими левами при вході. Існує версія, що самі скульптури виготовили в майстерні містечка Шенбрунн під Віднем, що й стало підґрунтям для пізніших вигадок.

Знищення та формування радянського міфу

Після повторного захоплення Львова у 1944 році радянська влада систематично знищувала релігійні та об'єкти, які вважалися "ідеологічно неприйнятними". Мавзолей Міллера у Зимній Воді був повністю знищений, проте окупанти вирішили залишити скульптури левів.

"Навіщо ж окупанти вирішили "врятувати" лише ці мармурові леви? Відповідь очевидна – для формування міфу про нібито "культурність" або "цивілізованість" радянських солдатів. Саме в той період ідеологи компартії вигадали цю легенду про "трофейних левів з Відня", яких, як стверджується, нібито "врятували" з післявоєнної Австрії..." – підкреслює Микола Бандрівський.

Пригоди скульптур у Львові: від шпиталю до Порохової вежі

Шлях левів до Порохової вежі виявився звивистим. Спочатку медична служба військової частини радянської армії розмістила їх на подвір'ї військового шпиталю на вулиці Лисенка. У 1958 році левів перевезли до спортивного манежу ПрикВО в районі вулиці Клепарівської.

Остаточне місце спочинку леви знайшли завдяки львівським архітекторам. Коли Порохову вежу вирішили передати Спілці архітекторів для облаштування Будинку архітектора, виникла ідея надати будівлі більш імпозантного вигляду.

За пропозицією архітектора Андрія Шуляра та в результаті угоди з Львівською кераміко-скульптурною фабрикою, було проведено обмін із військовими на дві радянські скульптури спортсменів, які потім встановили поруч з манежем.

Офіційна церемонія відкриття Будинку архітектора, разом із встановленими левами, відбулася 9 травня 1959 року. Трагічний вигляд та поза "сплячих" звірів, які протягом багатьох років вражали мешканців міста, мають просте пояснення: вони були створені не як величні охоронці, а як частина намогильного мавзолею, що уособлює смуток і вічний спокій.