Владика Борис Ґудзяк: Планую отримати українське громадянство.

Владика Борис Ґудзяк — це видатна особистість. – це видатна постать у церковному житті. у своїй проповіді, присвяченій Дню Незалежності України, звернувся до вірян у Соборі Воскресіння Христового в Києві.

Владико Борисе, нещодавно у Києві ви виголошували проповідь, головною ідеєю якої стало твердження "ми вистоїмо". Однак ситуація в Україні продовжує погіршуватися, і ми опинилися в умовах постійних тривог. На чому ж базується ваше впевнене переконання, що ми зможемо витримати ці випробування?

Я переконаний, що там, де проявляється справжня гуманність і де люди піклуються один про одного, Божа сила та благодать знаходять можливість діяти. У наших бесідах часто згадують про виснаження, проте ніхто не говорить про те, що варто опускати руки. Це вже саме по собі є особливим явищем.

Рекламные материалы

Хай там як, але в європейських країнах є велика пошана до України і українців, які тримають цей спротив. Те саме і в США: найновіші соціологічні опитування показують, що американське суспільство підтримує допомогу Україні на тому рівні, який був раніше, бо зараз вона є мізерною на рівні держави.

Ось альтернативна версія вашого тексту: "Читайте ще: Владика Борис Ґудзяк — це видатна особистість. – це видатна постать у церковному житті. заявив: 'Немає метафізичних запевнень у перемозі. Проте ми не маємо права програти цю війну.'"

Я також дивлюся на українські міста і на зміни, які відбуваються, на творчість, яка побутує... Скажімо, заправки в Україні краще виглядають, ніж американські, з ліпшою кухнею.

Ті, хто пам'ятає радянські часи в Україні, її повсякденність, естетичні риси та сіру атмосферу, а тепер спостерігає за сучасною Україною, яка наповнюється кольорами і поступово знаходить своє місце у світі, не можуть залишитися байдужими. Це вражаюче видовище.

Зверніть увагу, що ще ніколи не було стільки українських книг. Які вони прекрасні, які це глибокі видання. Ще ніколи не було стільки українського сучасного мистецтва, яке виходить з глибоких досвідів війни. Чимало є української музики, українських фільмів...

Фото: EPA/UPG

Отже, в державі, яку щоденно свідомо руйнує агресор, де кладовища заповнені незліченними могилами з державними прапорами, де загинули найкращі представники нашого часу, іншими словами, де небезпека загрожує не лише військовим, а й цивільному населенню -- вдома, у потягах, у торгових центрах, -- інтенсивність життя вражає! Україна продовжує жити!

Я взяв участь у історичній конференції, яку вів Тімоті Снайдер, під назвою "Українська історія: глобальна ініціатива". Колеги-історики, зокрема закордонні учасники, висловлювали свої враження щодо події. І я також залишився під великим враженням від цього заходу.

Рекламные материалы

У Філадельфійській митрополії ми заснували митрополичий фонд під назвою "Зцілення ран війни": фізичних, психічних і духовних. За час повномасштабної війни підтримали 256 проєктів. Зрозуміло, що зараз є менше уваги до війни в Україні з боку суспільства у західних країнах, менше донорів. 95 відсотків зібраних грошей, а це 12 мільйонів доларів, пішли на проєкти в Україні. І щоб це число підтримувати, потрібно надавати свіжу, живу інформацію, Тому я стараюся бути ближчим до болю, назустріч якому йдуть ці всі гуманітарні проєкти.

Чи відчуваєте ви себе в Україні як місцевий житель чи як гість з іншої країни?

Я з'явився на світ у Сполучених Штатах. Більшу частину свого життя я провів у Європі, зокрема більше 20 років у Україні.

Хоча формально я не є громадянином України, у планах оформити українське громадянство. Мій брат по духу і добрий друг, владика Гліб Лончина, який уже на пенсії і проживає у Львові, наразі проходить цей процес. Я спостерігаю за тим, як це може бути складно... Мені хотілося б також розпочати цей шлях вчасно. Якщо Господь дозволить дожити до пенсії, я планую переїхати сюди. Це вже зовсім близько, адже в Католицькій Церкві єпископи виходять на пенсію в 75 років. Отже, мені залишилося всього дев'ять років.

Моє існування має свою особливість, адже я мав можливість жити та служити в різних куточках світу, іноді протягом років, в десяти країнах. У Парижі наша єпархія охоплювала п'ять країн, і я постійно перебував у русі. У США Філадельфійська архиєпархія відповідає за п’ять штатів. Під час війни виникає потреба подорожувати Америкою, аби роз'яснити ситуацію в Україні. Тому я не відчуваю сильної прив'язаності до конкретного місця, але ціную глибокі та надихаючі зв'язки з людьми.

Изображение: facebook/Borys Gudziak

Під час поїздки до Revived Soldiers Ukraine у травні 2025 року.

До першого вересня відбувся щорічний семінар Богословської школи для керівників Українського католицького університету. Окрім командоутворення, це було спільне занурення в основні принципи та цінності УКУ, які вимагають постійного оновлення. Учасники мали можливість зустрітися зі студентами, політиками, монахинями та родиною, відвідати могили близьких, знайомих і військовослужбовців, які протягом цих років залишили цей світ або віддали своє життя. Це стало важливим спілкуванням з живими та мертвими, що, безумовно, спонукало до глибоких роздумів про майбутні покоління.

І це дозволятиме мені чи то у Вашингтоні в Конгресі, чи в університетських спільнотах, церквах, в інших громадських середовищах пояснювати, як виглядає життя в Україні, як українці дають собі раду, будучи епіцентром боротьби за демократію, Богом даної людської гідності, релігійної свободи, свободи преси...

Я відчуваю себе як вдома в Україні, так і у Філадельфії, Вашингтоні та багатьох інших містах, де маю близькі зв’язки як з українцями, так і з представниками інших культур. На жаль, всі ці зв’язки потрібно організовувати і використовувати, щоб наша боротьба була успішною.

Рекламные материалы

Изображение: facebook/Borys Gudziak

31 травня 2026 року в "Українському домі" у Вашингтоні відбулася акція під назвою "Діти моляться за дітей".

Чим більше затягується війна, тим складніше усвідомити її філософські аспекти...

Гадаю, наші бабусі й дідусі можуть нас багато чого навчити. Мої пережили ще Першу світову війну, згодом -- Другу. У нашому роду є такі довгі покоління: мій дідусь народився у 1874 році, тобто більше 150 років тому. Отже, я виховувався з його розповідями про участь у боях австро-угорської армії на італійському фронті. Згодом він повернувся з того фронту і вступив в Українську галицьку армію. Його донька -- моя старша тета -- загинула в УПА. Мої батьки були воєнними біженцями. Вони обоє з 1926 року. Війна розпочалася у 1939 році, коли вони мали тринадцять, звершилася, коли їм було дев'ятнадцять, тобто їхня молодість у певній мірі ущерблена, перекреслена. Моя мама не змогла здобути середньої, гімназійної освіти, оскільки нацисти дозволили лише десять гімназій на Галичині, а потім ще п'ять років вони були біженцями.

Таким чином, можна стверджувати, що період життя від 13 до 25 років був позначений війною. Під час Другої світової війни понад сім мільйонів людей, що проживали на українських землях, загинули через насильницькі обставини. Наші бабусі та дідусі, як і мої батьки, пережили цей страшний досвід, який залишив глибокі травми. Сьогодні ми краще розуміємо ці переживання завдяки численним соціологічним дослідженням. У біблійній традиції війна розглядається як вияв гріха, що об'єднує всі його прояви. У війні виявляється все найгірше: вона починається з обману та порушує Божу заповідь "не торкайся до плоду з дерева, бо помреш". Агресор намагається захопити все: землю, людей, їхню історію та культуру — все, що можна було б уявити. Таким чином, війна є проявом гріха, а агресія — це заперечення Божої волі.

Ознайомтесь також із матеріалом "Ми, звичайно, витримаємо... або ж ні". Яка ситуація в захоплених Олешках?

Я спостерігав, як мої батьки та інші родичі пережили війну, з її ранами та наслідками, але життя не зупинилося. Вони стали активними та креативними учасниками американського суспільства, а також української спільноти, передаючи мені усвідомлення про Україну. І в моєму житті склалися обставини, які дозволили мені внести свій внесок в Україні.

Отже, з одного боку, війна несе з собою загибель і є втіленням зла. Проте, з іншого боку, її можна подолати, витримати, а в певному сенсі, навіть перевершити завдяки прагненню до життя.

Image source: ucu.edu.ua

Владика Борис Ґудзяк — це видатна особистість. – це видатна постать у церковному житті.

Воля до життя — це воля Бога. Бог прагне, щоб ми існували. Своєю Божественною присутністю Він зруйнував кайдани смерті. На Великодні свята ми співаємо: Христос Воскрес із мертвих, і смертю спалив смерть, даруючи життя тим, хто в гробах. Отже, війна, яка вбиває і прагне вбивати, зазнає поразки, адже її згубна сила була подолана Богом.

Очевидно, тут є перспектива не лише хроносу, наших десятиліть чи століть, а є перспектива вічності і перспектива від вічності на нашу смерть, на наше життя.

Рекламные материалы

Коли ми сприймаємо смерть через призму вічності, вона перетворюється на щось більше, ніж просто кінець. Це стає болючим, але водночас таємничим порогом, який веде нас у безкінечність.

Якщо ми сприймаємо смерть не як безмежну прірву, ми усвідомлюємо, що вона не має влади над нашим життям.

Святий Павло, який возвеличує Воскреслого Христа, запитує: "Смерте, де твоє жало? Де твоя сила?" Коли ми спостерігаємо за війною і її руйнівними наслідками з точки зору вічності, з погляду Христової перемоги, наше сприйняття смерті та війни змінюється. Вони постають перед нами як важкі, але необхідні випробування, через які ми маємо пройти.

Це вже моя п'ятдесят восьма подорож в Україну від часу Революції гідності 2014 року. Мені здається, що багато українців, свідомо чи підсвідомо, проходять через цю війну в особливий спосіб: вони усвідомлюють, що її необхідно пережити і подолати. Вірю, що війна ставить перед кожним з нас одне з найважливіших запитань – про сенс життя і смерть.

Изображение: facebook/Borys Gudziak

Владика Борис Ґудзяк — це видатна особистість. – це видатна постать у церковному житті. біля Стіни пам'яті загиблих за Україну в Києві, 24 серпня 2026 р

Ці обставини також змушують нас відкритися на Божу присутність. Хтось може цинічно сказати: коли тривога, то до Бога. Але ми бачимо Бога в час війни не лише тому, що ми стаємо більш залежні та ранимі і прагнемо мати підтримку. Думаю, що Бог також в особливий спосіб до нас промовляє і простягає нам руку в екстремальних обставинах.

Рекрутингове гасло одного з підрозділів звучить так: "Ми тут, аби жити". Вся боротьба українців проти російського агресора є прагненням до життя. Але важливо зазначити, що ця боротьба ускладнюється, коли стає очевидною жахлива корупція на вищих щаблях влади...

Слово до тих, хто займається корупцією: зупиніться! Бо кара буде велика і на цьому світі, і в майбутньому. А тим із нас, які вражені проявами і наслідками корупції, треба взаємно себе скріплювати. Тому перше: ми не будемо діяти такими методами. Друге: не можемо дозволити, щоб в обставинах війни це нас деморалізувало. Нам треба йти далі вперед.

Це схоже на ситуацію жінки, яка потрапила в нещасливий шлюб з чоловіком, що має проблеми з алкоголем, і виховує дітей. Вона усвідомлює, що повинна рухатися далі.

Однак необхідно домагатися припинення корупції всіма можливими легальними та соціальними засобами. Це явище присутнє повсюдно. За минулі півтора року американський президент та його родина збільшили свої статки на два мільярди доларів. І я не можу сказати, що це сталося завдяки важкій праці чи значним інтелектуальним досягненням. Якими шляхами це відбулося – залишаю на розгляд інших. Проте очевидно, що тут істотну роль відіграли владні механізми.

Президент Франції Саркозі був засуджений і відбував покарання. Це свідчить про те, що ми не єдині у своїх проблемах. Жодна нація не має виключного права на добродійність або пороки. В умовах, коли ми стикаємося з екзистенційними викликами, пов'язаними з життям і смертю, важливо діяти на своєму місці, виконуючи обов'язки на своєму блокпосту. Ставте перед собою цілі, розробляйте стратегії й тактики, а також оцінюйте свій прогрес. Цей органічний, системний підхід у співпраці з тими, хто поруч, дозволить кожному внести свій внесок у спільну справу.

Рекламные материалы

Американські політики, зокрема Джаред Кушнер, іноді стверджують, що якщо б Україна поступилася Росії Донбасом, то вже існувала б "мирна угода". Яка ж у такому підході моральна основа?

Що було б, якби було те чи інше, можна довго говорити... Пан Кушнер мало розуміє з історії імперії, зокрема російської. Йому здається, що Путін думає так, як він. Було б добре, якби він побув трішки на українській землі і побачив наслідки російської агресії, поспілкувався з тими, хто був у російському полоні, роками під окупацією, щоб зрозуміти, що так просто сприймати слова і обіцянки агресора не можна.

Зображення: facebook/Український католицький університет UCuniversity

Владика Борис Ґудзяк — це видатна особистість. – це видатна постать у церковному житті. під час відвідин Бучі.

Хто, на вашу думку, є нинішнім світовим лідером? Протягом багатьох років цю роль виконували Сполучені Штати Америки...

Вважаю, що в певному сенсі найчистіший, найспокійніший і наймудріший моральний голос належить Папі Леву XIV. Він чітко висловлює підтримку Україні як жертві цієї війни, спокійно відповідаючи президенту Трампу та віцепрезиденту Венсу. Папа систематично захищає інтереси бідних, знедолених та маргіналізованих людей по всьому світу.

У свій час Папа Іван Павло II відіграв важливу роль у розпаді соціалістичного блоку та Радянського Союзу. Сьогодні, спостерігаючи за діяльністю святого престолу, я не можу не замислитися, чому Папа не вживає більше зусиль для боротьби зі злом, яке охоплює серце Європи?

Отже, існують деякі дії, які могли б бути більш активними, зокрема візит самого Папи до України.

Ватикан не вживає значних дій, хоча має на це потенціал. Проте, я впевнений, що під час війни існує безліч заходів, які він вживав, і про які ми не маємо інформації. Наприклад, лише згодом стало відомо, що Ватикан був залучений до переговорів про звільнення військових, які обороняли "Азовсталь".

Ватикан володіє своїм голосом. Очевидно, що агресор не здатний на сприймання. І якщо основним засобом є голос, то він не зможе суттєво вплинути на нього.

В даний час польський шовінізм стає все більш помітним. З одного боку, Польща виступає нашим союзником, але з іншого — існує побутова ненависть...

Це нездорова ситуація. Маніпуляції громадською думкою і пристрастями, зокрема з політичними цілями перед виборами, які відбудуться за рік у Польщі. Це аморальний підхід... Але, як із корупцією в Україні, так і щодо проявів, які вражають нас ззовні, нам треба виробляти внутрішню психічну, духовну, емоційну гігієну. Дуже важливо не давати ворогу людського роду -- дияволу, конкретним ворогам чи зловмисникам більше влади над нами, ніж вони мають.

Ознайомтеся з думкою Едвіна Бендика: "У разі, якщо в Польщі сформується антиєвропейська громадська думка, тоді підтримка євроінтеграції України втратить свою актуальність."

Рекламные материалы

Image source: ucu.edu.ua

Владика Борис Ґудзяк — це видатна особистість. – це видатна постать у церковному житті.

Сидіти і страждати, занурюючись у негативні думки та страхи, абсолютно нічого не змінить. Це лише послаблює мене. Важливо навчитися віддалятися від деяких ситуацій, особливо коли ми не можемо на них вплинути.

Зовсім інша ситуація, коли особа має призначення боротися на цьому фронті; в такому випадку вона вирушає туди.

Колись давно як служитель у церкві переживав я несправедливість архієрея. Мій сповідник сказав був мені: а чому ти даєш йому стільки влади над собою?! У певних моментах ти мусиш із ним мати справу, але не допускай його до інших моментів життя і твоїх конкретних обов'язків.

Справжня проблема виникає, коли нас атакують не лише ракетами, а й зрадою, корупцією та наклепами, які мають глибокі історичні корені. Ворог людства використовує ці методи, щоб збити нас з пантелику, сіючи сумніви щодо нашої ідентичності і тим самим ведучи до відчаю. Він намагається переконати нас, що ми недостойні, приречені, позбавлені божественного благословення і взагалі, що нашій долі прийшов кінець.

Коли міркую про те, що витримали мої близькі... Мої дідусь і бабуся втратили восьмеро дітей, дев'ятого влада відправила до Сибіру, а десятий став емігрантом і опинився на Заході. Вони залишилися на самоті.

Другий мій дід поблагословив доньку до спротиву в УПА, вона загинула, а невдовзі померла його дружина -- моя бабуся. І він мусив двох інших доньок відправити звивистими дорогами міграції: спершу п'ять років у Австрії, потім переїзд до США, куди він приїхав з нічим, крім своєї гідності, своєї християнської тотожності і національної гордості. Він розумів, ким він є як людина, і міг розпочати черговий раз нове життя. І він це зробив. Приїхавши до Америки, маючи 51 рік, він ще 53 роки прожив -- до сто п'ятого року життя.

Як ви оцінюєте свого супротивника?

У цій несправедливій війні ворога треба перемогти. Почуття є тимчасові. Почуття -- не те, з чим ми підемо до вічності, бо вони минають.

Ненависть — це меч з двома лезами. Вона здатна спонукати до захисту, до помсти ворогам і недоброзичливцям. Проте, ця ж ненависть має руйнівний вплив на нас самих, вражаючи зсередини. Тому важливо навчитися її контролювати.

Потрібно розвивати раціональне усвідомлення того, хто є нашим противником, а також коли і в яких обставинах він може становити загрозу. Це дозволить нам ефективно нейтралізувати небезпеку і не дати емоціям взяти верх над нами, аби не зашкодити самим собі.