Яблуко повинно впасти. Російське.

У понеділок, 10 серпня, росіяни – і не лише вони – мали можливість стежити за 9-годинною судовою драмою під назвою "Виключення партії 'Яблоко' з реєстрації". Дехто спостерігав за цим наживо, інші ж – в онлайн-форматі. Хоча ситуація мала характер драми, вона більше нагадувала комедію, куди більш веселу, ніж вже давно застарілі і змістовно бліді розважальні програми російського телебачення, такі як КВН чи Comedy Club.

Давайте коротко згадаємо про передумови виникнення. Партія "Яблоко", що позиціонує себе як ліберально-демократична, існує вже більше тридцяти років. Її популярність досягла піку в епоху правління Єльцина, коли політичні сили подібного спрямування ще мали певні перспективи. У 1993 році її заснували Григорій Явлінський, Юрій Болдирєв і Владімір Лукін. Назва партії виникла з абревіатури, складеної з перших літер їх прізвищ.

На виборах до Державної думи 1993 року партія отримала рекордні 7,86% голосів, посівши шосте місце за голосами, і сформувала фракцію з 27 депутатів. Більше "яблочники" ніколи не досягали таких результатів.

На виборах 1995 року "Яблоко" отримало підтримку 6,8% російських виборців, а в 1999 році цей показник знизився до 5,93%. У 2003 році партію підтримали лише 4,3% громадян. Таким чином, "Яблоко" не змогло здолати 5-відсотковий бар'єр і залишилося поза парламентським життям. Відтоді минуло вже 23 роки, і партія досі не має можливості брати участь у парламентських процесах.

Але варто віддати "Яблоку" належне: партія, яка послідовно декларує себе опозицією кремлівському режиму, не припинила своєї політичної діяльності, її члени час від часу здобувають мандати в локальних законодавчих зборах. Щоправда, з батьків засновників залишився тільки Явлінський, до речі, народжений у Львові.

Опозиційність партії "Яблуко" характеризується особливою обережністю: її члени намагаються висловлювати свої думки і діяти з великою обачністю. Їхня критика на адресу російської влади та особисто Владіміра Путіна є досить м'якою. Сам Григорій Явлінський має можливість спілкуватися з російським лідером і, хоча й рідко, зустрічається з ним, що свідчить про певні нюанси в їхніх відносинах.

Проте все наведене не вберігає партію від репресій. Це відбувається, зокрема, через те, що вона є єдиною політичною силою, яка, хоч і з певною невпевненістю, висловлює опозицію війні між Росією та Україною. Заяви її представників мають своєрідний характер: частіше за все вони закликають до миру, звертаючись до України, а не до Росії чи Путіна.

Так чи інакше, представників "Яблука" часто усувають з виборчих перегонів, вважають "іноагентами" та закидають за ґрати за надуманими звинуваченнями. Як жартують росіяни, "Яблуко" вже давно стало грушою — боксерським мішком для ударів. У цьому є особлива іронія, адже в молодості Явлінський активно займався боксом і навіть двічі ставав чемпіоном України серед юніорів у другій напівсередній вазі.

Це була, так би мовити, передісторія, а тепер перейдемо до актуальних подій. Новий етап, а разом з ним і нові виклики для партії розпочалися 29 липня 2026 року, коли Центрвиборчком РФ несподівано для багатьох офіційно затвердив список кандидатів від "Яблока" для участі у виборах до Держдуми. Більше того, під час жеребкування партія отримала другий номер у виборчому бюлетені (перший, звісно, був відданий "Єдиній Росії").

Не є таємницею, що в Росії вже понад 25 років немає справжніх виборів — існує лише "електоральна процедура", метою якої є постійна легітимація влади Путіна. Центральна виборча комісія ще на ранніх етапах повинна виявляти всіх потенційно небезпечних кандидатів, щоб процес голосування був максимально вигідним для кремлівських керівників. Очевидно, що справжні результати голосування не викликають інтересу, оскільки на фінальному етапі їх все одно підкорять необхідним, нав'язаним з верхів. Однак, щоб уникнути грубих фальсифікацій, електоральний процес слід управляти так, щоб поступово усувати всі конфліктні моменти.

Чому, а точніше - з якою метою російська влада дозволила "Яблоку" участь у виборах? Політологи пропонують безліч варіантів на це важливе питання. На мою думку, найдоречнішим поясненням є те, що це стало результатом конфлікту між різними фракціями в Кремлі - навіть якщо це звучить дещо конспірологічно.

Про що йдеться? А про те, що умовні технократи воюють з умовними силовиками. Останні виступають за чимраз сильніше закручування гайок. Технократи ж, навпаки, - за поступове випускання суспільної пари, тільки б не розірвало державного котла. Очевидно, одні й другі намагаються дорватися до вуха Путіна й нашептати йому свою "істину", а той вже ухвалює остаточне рішення. Припускаємо, що технократи зуміли довести шефу Кремля, що "Яблоко" цілком безпечний і навіть корисний спаринг-партнер, воно не створить жодних проблем. Он на попередніх виборах 2021 року за нього проголосувало лише 1,34% виборців. Тож і зараз проголосують так само. А то й менше, адже "яблочники" виступають проти війни, а російські люди всі як один підтримують "СВО". Тож участь "Яблока" у виборах мала завий раз засвідчити urbi et orbi нікчемність антивоєнної опозиції.

Звісно, це чистісінька спекуляція, ніхто не може точно знати, що там у Путіна в голові. Але візьмемо її за робочу гіпотезу.

Утім далі відбувається щось цілком неочікуване і вкрай неприємне для Кремля: "Яблоко" починає нарощувати свій рейтинг, весь інтернет рясніє цим фруктом, молодь активно записує відеоролики на найрізноманітніших платформах на підтримку партії.

Таким чином умовні силовики здобувають вбивчий аргумент, мовляв, а чи ми не казали, що не можна допускати партію до федеральної реєстрації. Треба негайно все перегравати, бо, як сказав би творець радянської держави Владімір Лєнін, "Промедление смерти подобно!"

Оскільки часу обмаль, то стратегія "анти-Яблоко" будується на коліні. Мовляв, байдуже: у Кремлі вже рішення ухвалене, треба лише забезпечити формальний позов проти реєстрації у Верховному суді. У цьому поспіху головним позивачем призначається вкрай комічний політичний персонаж, активний учасник пропагандистських токшоу, депутат Держдуми, голова партії "Родина" Алєксєй Журавльов. Відомий він став, зокрема, завдяки своїм заявам про падіння моралі в Західному світі. Наприклад, він цілком серйозно доводив, що в Данії є будинки розпусти для зоофілів, у яких для сексуальних утіх можна замовити, зокрема, черепаху.

Тож не дивно, що судовий процес перетворився на цілковиту комедію. Позивач, зокрема, подавав антивоєнну позицію "Яблока" як "заклики до екстремізму та порушення територіальної цілісності Росії". "Частина територій Росії окупована неонацистським режимом. Заклики укласти негайну угоду про припинення вогню є закликами припинити звільнення окупованих територій або відмовитися від їхнього звільнення", - заявляв Журавльов. Також підтримкою екстремізму він назвав незгоду "яблочників" з репресіями проти ЛГБТК-спільноти.

Ще більш абсурдними виглядали звинувачення на адресу партії "Яблоко" в порушенні авторських прав під час її передвиборної кампанії. Наприклад, позивач стверджував, що партія використала цитати з відомих радянських пісень "Пусть всегда будет солнце" і "Лишь бы не было войны". Додатково, партії закидали використання зображень, створених штучним інтелектом ChatGPT, що нібито порушує авторські права компанії, яка володіє цією технологією, а також публікацію фотографії ядерного бомбардування Хіросіми. Навіть логотип "Яблока" був охарактеризований як плагіат плакату радянського художника Еля Лисицького, який було створено більше ста років тому.

Усі ці висловлювання лише спричинили сміх в залі та у глядачів онлайн-трансляції. Адвокати "Яблока" впевнено спростували всі звинувачення... Проте це не допомогло партії уникнути судового переслідування.

У своєму рішенні Верховний суд Росії ухвалив задовольнити позов партії "Родина", скасувавши реєстрацію федерального списку партії "Яблоко" для майбутніх виборів до Державної думи РФ. Варто зазначити, що це рішення оголосив суддя Вячєслав Кірілов, який раніше, навесні цього року, визнав Міжнародне товариство "Меморіал" екстремістською організацією.

У читачів, які дійшли до цього етапу, може виникнути справедливе обурення: чому нас повинні цікавити ці судово-партійні інтриги в Росії? Нехай вони самі розбираються у своїх проблемах, а ми займемося своїми справами. І в цьому міркуванні можна знайти частку істини. Чи буде зареєстроване "Яблоко", чи зможе воно потрапити до парламенту — для нас це не має жодного значення. Це жодним чином не вплине ані на Україну, ані на розвиток російсько-української війни.

Однак, з іншого боку, вся ця плутанина навколо "Яблука" відкриває перед нами можливість усвідомити кілька ключових аспектів щодо Росії. По-перше, як уже згадувалося, там дійсно триває боротьба між різними фракціями Кремля, яка стає дедалі запеклішою. Сподіваємося, що рано чи пізно це призведе до традиційних для Росії конфліктів.

По-друге, все більше росіян висловлюють підтримку мирним шляхам вирішення конфлікту. Це підтверджують соціологічні дослідження, навіть якщо їх результати можуть бути спотвореними в умовах тоталітарного режиму. Крім того, зростає інтерес до миротворчих та антиурядових декларацій. Наприклад, пости в соціальних мережах відомої б'юті-блогерки Вікторії Боні, колишнього кремлівського пропагандиста Іллі Ремесла, а також екс-«есвеошника» Алєксандра Луніна отримали мільйони переглядів, значно перевищуючи популярність дописів патріотичних проурядових Z-блогерів.

Недавня пацифістська заява мера Москви Сергія Собяніна, який є однією з ключових фігур російського істеблішменту, привернула значну увагу. В інтерв'ю агентству ТАСС він висловив свою думку про "незначні пропозиції" щодо впровадження так званої "воєнної економіки", які час від часу з'являються в Росії, назвавши їх "безпідставними та небезпечними". "Без стабільної економіки мирного часу не буде податків, а отже й доходів у населення. Політична ситуація стане зовсім іншою. У такому випадку ми не зможемо досягти успіху у війні. Знищити нормальну економіку - це фактично знищити країну", - підкреслив Собянін.

Таким чином, мер Москви не висловлює чіткої позиції щодо завершення війни, але, як кажуть, хто хоче зрозуміти, той почує. Його заява про те, що настав час зупинити цю безглузду війну, свідчить про те, що цілі, яких прагнуть в Росії, залишаються незрозумілими та невиразними для багатьох.

Та повернімося до "Яблока" і зняття його з реєстрації. Уявіть собі на мить, що політична сила отримує цілком легітимну можливість виступати за мир, агітувати проти війни. Це могло б, по-перше, активізувати стійкий антивоєнний російський електорат (за різними оцінками його 15-20%), який зараз налякано забився у всі можливі щілини, сидить і труситься, аби не бовкнути зайвого й не потрапити за ґрати. По-друге, це могло б нівроку вплинути на російське електоральне "болото", яке чимраз більше переконується, що війна для нього шкідлива, небезпечна, а головне - безперспективна. Особливо це відчувається після ударів українських дронів і ракет по російських НПЗ, оборонних підприємствах і складах Wildberries.