Золотаві крашанки, куплені паски та свиня на ночвах: етнограф поділився, як українці відзначали Великдень.

12 квітня в Україні відзначать Великдень. Багато людей замислюються, чи варто купувати паски, чи краще спекти їх власноруч. Також виникає питання, що ще, окрім пасок і крашанок, можна принести до церкви. Виявляється, традиції святкування Великодня в Україні залишилися майже незмінними протягом кількох століть.

Фаховий історик і миргородський краєзнавець Вадим Назаренко, відомий у соціальній мережі X (Twitter) за творчим псевдо "Сім глеків тикери", докладно розповів у кількох постах, як святкували Великдень у "старосвітській Україні".

Найдавніший опис великоднього кошика зберігся із другої половини XVIII ст. у тексті сина козацького сотника із Сосниці Опанаса Шафонського. До церкви тоді несли: паску, печене ягня або порося, ковбасу, сало, смажену рибу, чорний хліб, хрін і сіль.

Головна героїня повісті "Маруся" Григорія Квітки-Основ'яненка, написаної в 1834 році, наповнювала свій великодній кошик різними стравами: паскою, свининою, ковбасами, шматком сала, десятьма крашанками та грудкою солі.

Історик Володимир Шухевич підкреслював, що в останні десятиліття XIX століття та на початку XX століття гуцульські люди приносили на освячення до церкви різноманітні продукти: паски, крашанки, писанки, ковбаси, солоніну, сири, масло, хрін, листя часнику, пляшки з водою, у якій варили яйця, а також грудки солі.

Дивно, але в минулому вино чи інші алкогольні напої не включали до великоднього кошика. Щодо паски, то її часто благословляли вже нарізаною на частини.

Хоча фраза "великодній кошик" вже здобула популярність, спочатку українці приносили паски та крашанки до церкви в нічвах, які використовувалися для замішування тіста. Ночви – це маленькі корита, вирізані з цілісного шматка дерева.

Ночви видно на картині Миколи Пимоненка "Ранок Христового Воскресіння" (1891 рік). А от у 1910 році він написав картину, присвячену Великодню вже із кошиками. Рушники присутні на обох картинах.

Найдавніший рецепт паски датовано серединою XVIII cт. Зберігся він у рецептнику, що належав Лубенському полковнику Івану Кулябці. Тоді паску пекли із борошна, масла, яєчних жовтків, тростинного цукру, меду, рідких пивних дріжджів, мускатного горіха, кориці і шафрану.

Шафран присутній у всіх рецептах пасок 18-19 ст. Такі паски були солодкі на смак і мали приємний пряний аромат. Потім поступово його стали витісняти ваніль та інші дешевші інгредієнти. Також в паски раніше додавали інші прянощі: корицю, імбир, куркуму, мускатний горіх.

Паски готували з чорносливом, а згадка про родзинки збереглася в архівах Софійського монастиря, датованих Великоднем 1737 року. Напередодні свята там придбавали шафран, корицю та 5 фунтів ізюму, що перевищує 2 кілограми.

Більшість господинь самі пекли паски, але опція "купити паску" була ще з XVIII ст. Спочатку куповані паски брали міщани, а ХІХ ст. паски в містах купували і селяни. На початку ХХ ст. найдешевша паска на Наддніпрянщині коштувала 25 копійок - це була ціна двох глечиків молока.

Паски не завжди виглядали так, як сьогодні. Раніше їх виготовляли у формі простих хлібин, на поверхні яких викладали тістом хрест або різноманітні орнаменти.

Яйця розмальовували не лише лушпинням цибулі та різноманітними травами, але й використовуючи деякі досить незвичні барвники, такі як личинки червця, що надавали їм насиченого червоного відтінку, куркуму та тирсу сандалового дерева. Найстаріша писанка, знайдена на території України, датується XVI століттям.

У 2013 році під час розкопок середньовічного колодязя у Львові було виявлено цікаву знахідку. На качиному яйці було витесано унікальний візерунок. У XVIII столітті в Києві заможні люди дарували на Великдень "писанки шумишні", які були покриті сусальним золотом.

Нагадуємо, що ми вже ділилися прогнозом погоди на святкові великодні дні.

Також з'явилася інформація про ціни на крафтові паски до Великодня 2026 року.