Зраджений поляками і проклятий росіянами, цей гетьман здобув широку популярність у Європі: цікаві факти про його життя.

Зображення: Національний інститут пам'яті України, 2016 рік

Реконструкція українськими науковцями вірогідного зовнішнього вигляду Івана Мазепи за візуальним аналізом достовірних портретів

Типовий Мазепа

Тетяна Таїрова-Яковлєва говорить, що загалом доля Івана Мазепи була типовою для молодих шляхтичів того часу. Він народився у січні 1640 році (на цій даті як наново встановленій наполягає наша співрозмовниця, хоча інші джерела вказують роком народження Мазепи 1639-й. - Ред.).

Його батько, Адам-Стефан Мазепа, був соратником Богдана Хмельницького. Після смерті Хмельницького примкнув до гетьмана Івана Виговського, який виступав ініціатором Гадяцьких угод. Ці угоди передбачали перетворення Речі Посполитої на конфедерацію трьох держав - власне Польщі, Великого князівства Литовського та України на чолі з гетьманом. Україна мала отримати статус окремого суб'єкта під назвою "Велике князівство Руське".

Рекламное сообщение

Нічого з цього не було втілено в життя. Проте молодий Іван Мазепа виростав у середовищі, де відповідальність за державу беруть на себе в цей момент. Тут також існує усвідомлення необхідності створення світу, в якому Україна займатиме рівне місце серед інших країн.

одина Мазеп була нечисленною. Лише батьки і двоє дітей - у Івана була сестра Олександра (Олеся). Після смерті чоловіка мати Мазепи Марина пішла в монастир. Від 1683 року була вже відома як ігуменя Києво-Печерського Вознесенського монастиря. За свідченням істориків, мати була доброю порадницею для свого сина. А щодо сестри, то її трьома дітьми - а своїми племінниками - Мазепа активно опікувався. "Якщо і не кожний молодий шляхтич проживав саме таке життя, як Мазепа, то кожен про нього мріяв. Це був типовий шлях для тодішньої молоді", - говорить Таїрова-Яковлєва.

Изображение: Новинарня

Тетяна Таїрова-Яковлєва на заході з нагоди представлення Літопису Самійла Величка, який відбувся в Батурині 14 жовтня 2020 року.

Мазепа отримав добру освіту у Києво-Могилянському колегіумі. Там він опанував латину, поетику, риторику. Говорив італійською, німецькою, французькою, польською, російською та татарською мовами. Знав військову справу, фехтування, вмів їздити верхи. А ще, каже наша співрозмовниця, він багато подорожував - бачив Європу та те, як живуть інші народи.

До речі, Таїрова-Яковлєва переконана: якщо й ставити ще один пам'ятник Мазепі, то ближчому до середнього віку: 50-літньому гетьману України, а не 70-літньому політику, який на схилі життя багато чого передумав і осмислив свої помилки. Саме чоловіку в розквіті сил, чиї очі палали, коли він виношував "величезні плани щодо відбудови України, щодо об'єднання України, щодо подолання Руїни", - каже вона.

Зображення: Ілюстрація: Віртуальний музей Національного університету "Києво-Могилянська академія"

Вихованці Києво-Могилянського колегіуму. Фрагмент гравюри XVII століття

Товариші та супротивники

Коли ми запитуємо Таїрову-Яковлєву про три-п'ять осіб, які найбільше вплинули на Мазепу, вона замислюється. Врешті-решт, вона представляє свій список фаворитів. На першому місці у неї гетьман Іван Виговський. Вона відзначає, що він, як особистість, яка наважилася розірвати зв'язки з Росією та спрямувати погляд на Річ Посполиту замість московського царства, справив значний вплив на формування поглядів Мазепи.

Інша особа, або, точніше, група осіб, складається з "усіх тих наставників, які навчали Мазепу в Києво-Могилянському колегіумі". Серед них Таїрова-Яковлєва особливо виділяє архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Лазара Барановича, котрий очолював колегіум у 1650-х роках. Він значною мірою сприяв розвитку та наставництву свого найуспішнішого і найобдарованішого учня.

Рекламное сообщение

Третє ім'я у нашому списку - Марія Луїза Гонзага Неверська. Ця француженка, відома під титулом Людовіки Марії, стала королевою Речі Посполитої та дружиною останніх королів династії Ваза: Владислава IV і Яна II Казимира. Ви, напевно, згадуєте про твори Дюма, його трилогію "Королева Марго", Варфоломіївську ніч, Катерину Медичі та інших представників династії Валуа, що правили у Парижі? Марія Луїза була родичкою герцога де Гізу, того самого, що майже позбавив трону короля Франції Генріха ІІІ.

Іван Мазепа не був у романтичних стосунках зі значно старшою від нього королевою. Це була дружня близькість, як і з королем Яном Казимиром. Батько Мазепи мріяв про велику кар'єру для свого сина, тож надіслав його на придворну службу до польського можновладця. Вочевидь, Мазепа був чарівливою людиною, якщо зумів здобути прихильність багатьох.

Мазепа мав глибокі зв'язки з Польщею, де він провів близько дев'яти років, служачи польському монарху. Ця постать безумовно належить до європейської культурної спадщини. В його часи його ім'я було відомо не лише в Україні, а й в таких країнах, як Священна Римська імперія, Франція та Нідерланди. Мазепа є українським феноменом, адже жоден інший український політик не здобув такої широкої популярності в світі, як він. Його творчість надихнула таких митців, як Джордж Байрон, Віктор Гюго, Юліуш Словацький, Ференц Ліст та Петро Чайковський, які створили численні поетичні та музичні твори, присвячені йому. І це лише частина його спадщини, якщо говорити про ХІХ століття, зазначає Тетяна Таїрова-Яковлєва.

Додамо, що енциклопедичні джерела кажуть про 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів та 6 скульптур, присвячених Мазепі. "Це цілком європейська людина", - каже Таїрова-Яковлєва. І не лише в розумінні європейської освіти, виховання чи світогляду, а й через свою впізнаваність у Європі також.

Зображення: з публічних ресурсів.

Існує безліч зображень Івана Мазепи, деякі з яких можуть здивувати і суттєво відрізняються від нашого звичного уявлення про цю історичну постать. Одним з таких варіантів є портрет, створений Жан-П'єром Норбленом де ла Гурденом, який відноситься до кінця XVIII століття.

Обговорюючи Польщу, історикиня зазначає, що у новій версії її книги буде переосмислено взаємини Мазепи з цією державою. Зокрема, буде спростовано міф про те, що Мазепа зрадив Яна ІІ Казимира. "Насправді ситуація виглядає зовсім інакше: саме Річ Посполита в певному сенсі зрадила Мазепу. Вона винесла йому смертний вирок, через що він змушений був звернутися до гетьмана Дорошенка". Таїрова-Яковлєва також додає, що її дослідження дозволить по-новому оцінити взаємини між Мазепою та Станіславом Лєщинським - останнім польським королем, який жив у часи Івана Мазепи, і про якого ми ще поговоримо далі.

Міф про великого зрадника

Після перебування в Польщі, Мазепа деякий час служив під керівництвом гетьмана Петра Дорошенка. Історик Самійло Величко зазначає, що Дорошенко високо оцінив "метикуватого" молодого чоловіка та доручав йому виконання важливих дипломатичних завдань. Дорошенко, згаданий Таїровим-Яковлєвим, вважається четвертою особою, що значно вплинула на розвиток Мазепи. Сам гетьман прагнув реалізувати мету, притаманну всім гетьманам епохи Руїни (між правлінням Богдана Хмельницького та Івана Мазепи) — об'єднати Україну та покласти край іноземному владарюванню на її землях.

У 1666 році Дорошенко уклав угоду з Кримським ханством. Через десять років, у 1676-му, він присягнув на вірність московському царю Федору ІІІ. Після Дорошенка гетьманську булаву отримав Іван Самойлович, якому також служив Іван Мазепа. "Протягом тривалого періоду, майже 15 років, Мазепа виконував обов'язки помічника Самойловича, а згодом став генеральним есаулом. У ті часи його вплив на політичні рішення гетьмана був досить значним", - зазначає Таїрова-Яковлєва.

Радянська, а згодом і російська історіографія активно використовує численні повороти в житті Івана Мазепи, аби проголосити його "вічним зрадником". Так, стверджується, що спершу він зрадив Яна Казимира, потім - Петра Дорошенка, а згодом - царя Петра І. Проте, як підкреслює Таїрова-Яковлєва, це абсолютно не відповідає реальності. Що стосується польського королівського двору, вона розповість про це у своїй книзі, а ось міф про зраду Петра Дорошенка спростовує вже зараз.

Рекламное сообщение

У 1674-му Дорошенко відправив Мазепу до османів, але по дорозі той потрапив у полон до запорожців Івана Сірка. Про те, хто такий кошовий отаман Війська Запорізького Іван Сірко, можна написати окрему статтю, і навіть не одну. У різні часи він виступав і проти Москви, і проти Варшави, і проти османів. Сірко не дав вбити Мазепу, і досить скоро той вже працював на Самойловича. Але зрадити Дорошенка, який добровільно зрікся гетьманства, полонений Мазепа не міг ніяк.

Самойлович на короткий проміжок часу оголосив себе гетьманом Лівобережної та Правобережної України. У часи Руїни наша країна була розділена на ці дві частини. Варто зазначити, що згодом Лівобережжя потрапило під контроль Москви, в той час як Правобережжя стало частиною Речі Посполитої. Самойлович належав до гетьманів "лівобережного" напрямку, і ні йому, ні його попереднику Дорошенку не вдалося з'єднати Україну під однією булавою.

Изображение: urok-ua.com

Одна зі сторінок навчального посібника надає цікаві відомості про гетьманів України. Деякі з них мають зв'язок з етапом, відомим як Руїна.

В історії України лише один гетьман зміг об'єднати Лівобережну та Правобережну частини, і це був Іван Мазепа. Під час служби у Самойловича він сформував свою амбітну програму, яка включала в себе об'єднання України, забезпечення економічної і церковної незалежності, а також цілісність і безпеку держави. "Це була грандіозна мета, яку ніхто не зміг реалізувати. Але Мазепа це вдалося", - зазначає Таїрова Яковлєва.

Вона називає п'яту людину, яка мала вплив на Мазепу та залишила в його житті значний слід: Василь Голіцин. Це московський боярин та воєвода царівни Софії Олексіївни. Разом із Самойловичем Голіцин здійснив невдалий похід на Кримське ханство. У провалі Голіцин звинуватив Самойловича та інспірував його відсторонення. Після цього гетьманська булава дісталася Івана Мазепі - так, не без підтримки Голіцина.

Це сталося в 1687 році, коли Мазепі виповнилося 47 років.

Гетьман України. А чи був він союзником царя Петра?

Ставши гетьманом, Мазепа ще якийсь час дружив і з Голіциним, і з царівною Софією. Слово "дружив", звісно, слід взяти в лапки та не сприймати буквально. Від Голіцина він всотував розуміння того, як загалом облаштовано московське царство, які в ньому підкилимні ігри. Коли у 1689 році після палацового перевороту до влади у Москві прийшла партія Наришкіних, яка усунула від керування царівну Софію і посадила на трон юного Петра І, Мазепа став "дружити" і з ним також.

Він максимально використовував свій час для розвитку української державності, згідно з власним баченням та розумінням. Як відданий православний християнин, Мазепа збудував близько 350 церков у стилі українського бароко, а також відновив чи перебудував ще 80. Особливу увагу він приділяв Києво-Печерській лаврі, а також підтримував Києво-Могилянський колегіум, який під його керівництвом здобув статус академії.

Ця людина була вражаючо щедрою. Мазепа інвестував у все, що, на його думку, мало значення для культурного розвитку. Він щедро виділяв кошти на підтримку поезії, науки, музики та інших мистецтв. Став справжнім меценатом талантів і опорою для тих, хто потребував допомоги. Наприклад, він підтримував митрополита Дмитра Туптала, купуючи для нього коштовні книги, щоб той міг без зайвих турбот завершити своє головне діло - "Житія святих", - розповідає Таїрова-Яковлєва.

Вона також зазначає, що Мазепа володів видатними підприємницькими здібностями. Він розширив економічні зв’язки з усіма сусідніми державами, такими як Кримське ханство, країни чорноморсько-дунайського регіону, а також Угорщина, Польща і Литва. Однак на цьому його діяльність не закінчувалася, адже Мазепа активно прагнув підтримати ті промислові галузі, які в XVII столітті потребували державної підтримки та інвестицій. Зокрема, він видав 14 універсалів, що стосувалися виділення земель для створення рудників, селітряних заводів та кузень. "Мазепа був справжнім державником", - підсумовує цю частину розмови Тетяна Таїрова-Яковлєва.

Рекламное сообщение

Зображення: Національний інститут пам'яті України

А цей портрет Івана Мазепи можна вважати канонічним. Його написав художник Осип Курилас у 1909 році

Протягом усього цього періоду, однак, зв'язки між Мазепою та Петром І залишалися в межах васальної залежності та сюзеренітету. У 1699 році Петро І разом з польським королем Августом ІІІ створили військовий альянс проти Швеції. Вони заздалегідь розподілили території, які планували захопити у шведів.

У 1700 році стартувала війна, відома як "Північна". Петро І дав вказівку гетьману Мазепі надіслати допомогу Августу ІІ. У відповідь гетьман спочатку відправив один полк козаків, а згодом ще 10 тисяч. За цю підтримку король Август ІІ удостоїв Мазепу того самого сумнозвісного ордену "Білого орла".

Ознайомтеся також: Фалеристичний спір: важливі факти про орден Білого Орла.

Однак удача не була на боці російських сил, принаймні на початку. У 1704 році шведський монарх Карл ХІІ завдав нищівної поразки польській армії, захопивши Варшаву, Краків і Львів. Завдяки підтримці Карла, Станіслав Лєщинський став новим королем Польщі. У тому ж році гетьман Мазепа реалізував ідею возз'єднання українських територій, об'єднавши Лівобережжя з Правобережжям. Це відбулося на фоні антипольського повстання, яке очолював Семен Палій. За згодою Петра І, Мазепа ввів свої війська на Правобережну Україну, приєднавши ці землі до Лівобережжя.

Цей момент став вирішальним у стосунках між Мазепою та Петром. Московський цар почав вимагати більше, ніж Мазепа міг йому запропонувати. Зокрема, він прагнув використовувати українських козаків у своїх військових кампаніях далеко за межами України. Водночас, селяни та міщани почали скаржитися Мазепі на утиски, які чинили московити. І нарешті, у 1707 році, Петро І видав указ "Про приєднання Києва та інших Черкаських міст до білгородського розряду", що фактично означало передачу частини Гетьманщини під контроль Москви.

Відповідаючи на питання, чи була найбільша політична помилка Мазепи в тому, що він взагалі вирішив співпрацювати з Москвою, Таїрова-Яковлєва зазначає: "Це питання має багато аспектів. Ілюзія, що можна вплинути на московську державу, була властива не лише Мазепі. Лазар Баранович та богослов і філософ Стефан Іворський також вірили, що Москву можливо реформувати, щоб вона розвивалася в унісон із Гетьманщиною і не придушувала її. Однак цей план зазнав краху".

Ищите женщину.

У 1706 році гетьман Мазепа познайомився з княгинею Ганною Дольською, впливовою представницею львівської шляхти, яка активно долучалася до політичних інтриг. Вона заманювала гетьмана ідеєю підтримати Карла XII та Станіслава Лєщинського, який, до речі, був її дядьком. Мазепа почав таємно листуватися з Лєщинським. 30 жовтня 1708 року між Карлом XII та Іваном Мазепою була підписана угода про спільні військові дії проти царя Петра I, в якій говорилося про прагнення "руського народу скинути московське ярмо і здобути свободу".

Безсумнівно, що Петро І отримав інформацію про перемови, які відбувалися між Мазепою та польсько-шведською коаліцією. Війська царя розгромили гетьманську столицю Батурин, забравши життя тисяч мирних мешканців. Імператор розпочав процедуру накладення анафеми на Мазепу, в той час як сам гетьман залишився в російських історичних підручниках як символ зради.

Мазепу виказав Василь Кочубей, батько хрещениці Мазепи Мотрі. Цар Петро І спочатку не повірив Кочубею та видав його Мазепі, котрий стратив свого кума. Але згодом Петро зрозумів, що Мазепа дійсно змінив політичну сторону. І гетьман, котрий разом із Карлом ХІІ був змушений тікати до Молдовського князівства, шкодував тільки про те, що не знищив Кочубея раніше - ще на початку свого гетьманства. Так принаймні говорить Таїрова-Яковлєва. Можливо, саме це і було найбільшою політичною помилкою Івана Мазепи.

Фото: Історична правда

Про Мазепу та його союз зі шведським королем пише французька Gazette. У статті йдеться, зокрема про те, що "шведська армія, продовживши свій похід в бік України, за Бористеном [Дніпром] прибула до князівства Чернігівського. 6 листопада король Швеції прагнув заснувати свою штаб-квартиру в місті Чернігові, столиці князівства, на Десні: він уклав договір з козаками, згідно з яким вони мали допомагали забезпечувати продовольством його військо та певну кількість козаків..."

Рекламное сообщение

Але, як вже сказано, Мазепа хрестив дитину Кочубея - доньку Мотрю. Любовна пристрасть 65-річного гетьмана до зовсім юної дівчини є загальновідомою. Звісно, він не міг одружитися з хрещеницею, а тому клопотав про спеціальний церковний дозвіл. Але з дозволом чи без, батьки Мотрі були проти такого шлюбу, тому що самі прагнули влади.

Іван Мазепа у молодості вступив у шлюб, однак цей союз не приніс йому дітей. "Мотря стала для нього останньою надією на створення родини та можливість мати потомство. Відносини з нею почалися через два роки після смерті його першої дружини. Без нащадків він переживав величезну втрату, адже загибель його племінника Івана Обидовського була для нього особливо важкою, адже саме його Мазепа вважав потенційним спадкоємцем," - зазначає Таїрова-Яковлєва.

І додає: "Мазепа подобався жінкам. Він вмів гарно залицятися. Робив добрі подарунки, писав красиві листи та вірші, співав пісні. Словом, умів подобатися". Попри це, гетьман помирав самотній і на чужині. Його не стало 22 вересня 1709 року.

"Погруддя Мазепи в Києво-Печерській Лаврі - хороше, але це недостатнє відзначення. Думаю, що Мазепа заслуговує на пам'ятник в центрі Києва. Він - та людина, яка здатна об'єднати різні регіони України. Бо народився він під Білою Церквою, багато років жив у Києві, а потім - на Волині. А ще Мазепа єднає Україну та Європу, що також відіграє значну роль", - переконана Тетяна Таїрова-Яковлєва.

Якщо ця ідея співзвучна з думками міської та державної влади, в Києві - і не обов'язково на місці, де стояв пам'ятник Леніну! - може з'явитися новий монумент Мазепі. А на його постаменті нехай буде викарбувано заповіт гетьмана, який вже сьогодні реалізують наші Збройні Сили:

"Соберите врагов, готовьтесь к бою!"

Самопали набивайте,

Острих шабель добувайте,

А за віру хоч умріте,

Обороняйте свої права і свободи!

Нехай слава живе вічно,

Же през шаблі маєм права".

Читайте такожБулгаков, Сікорський і Вернадський, або Асиметрія нашої деколонізації