5 листопада 1968 року Василь Макух вчинив акт самоспалення як протест проти колонізації та русифікації - Новини Весь Харків.

5 листопада 1968 року в Києві політичний в'язень Василь Макух вчинив акт самоспалення, висловлюючи протест проти колонізації та русифікації України, а також проти радянської агресії в Чехословаччині.

"Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна!" – з цими закликами чоловік, охоплений полум'ям, мчав центральною вулицею столиці. Перехожі, охоплені шоком і жахом, або завмирали на місці, або втікали в різні боки. Він біг, поки, напівсвідомий, не впав на бруківку... Кажуть, що коли Василь Макух вже відчував, як наближається його кінець через опіки, лікар повідомив, що його діти залишаться без батька. На це він відповів: "Вони ще будуть гордитися своїм батьком. А нині ми всі — сироти. Україна — сирота".

Своїми діями чоловік прагнув акцентувати увагу на проблемах русифікації, колонізації України московським режимом, а також на агресії Радянського Союзу в Чехословаччині того часу.

Цей випадок став першим у сучасній європейській історії актом самопожертви, спрямованим проти національного пригнічення. Подібний шлях мученицького протесту згодом обрали інші: Ян Палах у Чехословаччині, Ілля Ріпс у Латвії, Ромас Каланта у Литві та кримський татарин Муса Мамут. Підвиг Василя Макуха пізніше повторив Олекса Гірник. 21 січня 1978 року, в шістдесятиріччя проголошення Української Народної Республіки, він вчинив самоспалення на Чернечій горі в Каневі, біля могили Тараса Шевченка, захищаючи українську мову.

Василь Макух з'явився на світ 14 листопада 1927 року в селі Карів, що на Львівщині. Він приєднався до Української повстанської армії, де служив у військовій розвідці під псевдонімом "Микола". У 1946 році його захопили енкаведисти, і він отримав десять років каторги в Сибіру. У 1955 році Василя звільнили з в'язниці, але він був висланий на спецпоселення, де зустрів Лідію Запарю, яка також була засуджена за працю в Німеччині. Після одруження молодята вирушили до Дніпропетровська, звідки походила Лідія. Повернення до Західної України для Макуха було заборонено.

Василь Макух знайшов вічний спочинок у Дніпрі.