"У мене збереглися малинові капці, в яких я була 11 вересня 2001 року неподалік веж-близнюків у Нью-Йорку" ‒ Орися Луцевич.

11 вересня 2001 року 19 членів міжнародної терористичної організації "Аль-Каїда" захопили чотири американські пасажирські літаки.

Два з літаків були націлені на вежі-близнюки Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку. Один із захоплених літаків вдарився в будівлю, де розташовані збройні сили США, неподалік Вашингтона. Ще один літак зазнав аварії біля Шанксвілла. На борту цього літака пасажири та екіпаж, дізнавшись про ситуацію з іншими повітряними суднами, вирішили протистояти викрадачам і в результаті літак впав у безлюдному полі в Пенсильванії.

У підсумку, цього дня загинуло приблизно 3000 осіб. Серед них було 343 пожежних, 23 поліцейських, а також 37 медичних працівників та парамедиків.

Цей теракт в Афганістані був спланований ісламською організацією "Аль-Каїда", яку очолював Усаму бін Ладен.

Радіо Свобода розпочало серію публікацій до цієї дати. У цьому матеріалі до вашої уваги спогади українців-очевидців про цей жахливий трагічний день 25 років тому.

Львів'янка Орися Луцевич 11 вересня 2001 року зранку йшла на роботу. Синоптики обіцяли чудовий сонячний день. Око тішило голубе небо. Тоді вона працювала у міжнародній правозахисній і аналітичній організації "Дім свободи" (Freedom House). Офіс був розташований у нижній частині Мангеттена в Нью-Йорку на Волл-стріт.

Коли Орися Луцевич вийшла з метро, за два квартали від торговельного центру, дві вежі вже горіли. Але подумала, що це, мабуть, пожежа.

"Це був такий день страшних контрастів: гарний ранок і чорна пелена. Я була вже у той момент, коли перша вежа впала, через дорогу від цих близнюків. Багато людей зібралося, дивилися на ці будинки, а через 30 секунд, як я почала відходити від того місця, йти до офісу, все раптом накрилося чорною хмарою з того попелу. Впала друга вежа. Мені здавалося, що це вже кінець, невеликий момент переживання смерті був, тому що я не знала, чому ця темрява наступила, і я не знала, чи вона розвіється і чи бачитиму світ.

Велика хвиля з азбесту, цементу, усіх тих будівельних матеріалів, подрібненого скла. Люди в паніці почали бігти від цього місця. Цей будівельний порох потрапив мені в очі, не могла їх відкрити", ‒ пригадує Орися Луцевич.

Людей з офісів почали евакуювати. Орисі Луцевич допомогли її колеги з роботи. Їй промили очі. Вона не отримала ніяких тілесних ушкоджень. У Нью-Йорку була велика солідарність, люди об'єднались, щоб допомагати.

"Усі були, як єдине ціле. Люди приносили воду, їжу, стільці. Транспорт був зупинений. Місто стало символом підтримки. Пізніше люди згадували, що ця трагедія пробудила в них ту людяність, про яку ми забуваємо, коли метушимося, як білки в колесі, і постійно поспішаємо на роботу," ‒ ділиться спогадами свідок цих сумних подій.

Орися Луцевич отримала звістку, що її дочка та чоловік у безпеці. За рекомендацією лікарів, як і багато інших, вона вирушила на обстеження легень, щоб дізнатися, чи не зазнали вони якихось ушкоджень.

"Коли у новинах повідомили, що літак впав на Пентагон, це було ще більшою панікою, люди переходили на Бруклін, не знали, чи ракетами можуть знищити мости. Ми на короткий час виїхали за Нью-Йорк, тому що місто було досить задимлене від горіння пластику, на жаль, людських тіл. То була дуже важка і трагічна атмосфера.

"Я була вражена, як українка, довірою американців до свого уряду та інформації, яку вони отримували. Коли їм повідомили, що все буде добре, люди швидко повернулися до роботи. У фінансовому районі знову запрацювали генератори. Це стало символом опору тероризму – свідченням того, що Америку не зламати. Багато людей вели себе саме так", – ділиться враженнями Орися Луцевич.

Вона пригадує цей день 25 років тому до дрібниць, як і пам'ятає, в чому була одягнена. Одяг був весь сірий, у цементі, і його довелось викинути

"Я залишила ці туфлі, і досі не розумію, чому. Можливо, це просто спогади. Малинові капці. А ще пам'ятаю, як біля тих веж, коли всі панікували і падали один на одного, з мене злетіла сумка. Через два дні мені зателефонували і запитали, чи не мої це речі. Я була шокована, що хтось знайшов мою сумку серед того хаосу. Мені запросили адресу для відправлення, але в результаті я так нічого і не отримала. Можливо, просто перевіряли, чи я ще жива," ‒ ділиться Орися Луцевич.

У моменти травматичних переживань, коли перед очима проноситься картина життя і смерті, людина усвідомлює, що все може раптово впасти в руїни, і ці зміни відбуваються в одну мить.

"Америка - це країна, яка дуже впевнена в собі. Америка - країна, на яку такого рівня нападу раніше не було. Вони всі війни воюють за межами своєї країни, тому ці руйнування і жертви для них невідомі. Люди, які загинули в тих вежах, були фінансово-економічним цвітом Америки. Тому що в цих бізнес-центрах працювали великі інвестиційні банки, компанії. Це був символ фінансової, економічної потуги Америки. Такий удар був вибраний невипадково. Звичайно, що це був великий шок, трагедія. Коли я згадує про цей день, то по тілу "бігають" мурашки", ‒ розповідає Орися Луцевич.

Вівторок 11 вересня називають чорним вівторком. Жах і паніка охопили не лише Нью-Йорк, але й Вашингтон, як і велика солідарність американців.

Американці згуртувалися

Український політик Іванна Климпуш-Цинцадзе 11 вересня 2001 року була у Вашингтоні. Її чоловік працював військовим аташе у посольстві Грузії в США. І якраз у час теракту поїхав у Пентагон.

"У помешканні був увімкнений телевізор. Побачила кадри прильоту у вежі-близнючки. Тоді подумала, чого тільки не вигадають у фільмах. Перші хвилини сприймалось як сюрреалістична картинка. А потім зрозуміла, що це насправді відбувається, що інформують новини. Через кілька хвилин літак впав на Пентагон і лягла мережа зв'язку. Неможливо було додзвонитися і з'ясувати живі чи неживі.

Очевидно, що це був панічний страх. Розгубленість. Більшість американців не хотіла повірити в те, що таке могло статися", ‒ каже Іванна Климпуш-Цинцадзе.

Літак пошкодив частину будівлі штаб-квартири збройних сил США. Іванну Климпшу-Цинцадзе, так само як і Орисю Луцевич, вразила реакція американського суспільства на цю подію.

"Люди миттєво почали реагувати, надаючи допомогу один одному та організовуючи свої дії. Це сталося всього за один день. Мої друзі були в Нью-Йорку, і люди почали масово прямувати до Вашингтона, щоб долучитися до спільної мети. Це нагадувало єдність, яку ми спостерігали в Україні у 2022 році. Американці покладалися на свій уряд і дії керівництва, щоб протидіяти терору", ‒ ділилася думками Іванна Климпуш-Цинцадзе.

У день, коли сталися теракти, тисячі людей зібралися, щоб стати донорами крові. Бажаючих було настільки багато, що довелося записуватись у чергу та чекати кілька днів, аби здійснити свій внесок.

Щороку Нью-Йорк вшановує жертв теракту 11 вересня, проєктуючи два пучки синього світла в небо, які символізують вежі-близнюки.

Теракт 11 вересня 2001 року вразив усю планету. Внаслідок цих страшних подій держави значно зміцнили заходи безпеки в авіаційних перевезеннях.

Для очищення території, де колись стояли вежі-близнюки, знадобилося більше восьми місяців.

Тут створили Національний меморіал та музей.